Рішення

від 12.06.2018 по справі 286/1269/18

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/1269/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Білогір я молокопродукт про стягнення заборгованості по заробітній платі , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в розмірі 47200, мотивуючи його тим, що з 01.08.2011 року він працює на посаді сторожа у Полохачівському приймальному відділенні ТОВ Білогір я молокопродукт . З вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідач не виплачує йому заробітну плату, тому просить стягнути заборгованість у судовому порядку. Позивач, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, у якій роз яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду та копія позовної заяви з додатками відповідачу направлялась за його зареєстрованим у встановленому порядку місцезнаходження, але повернулась до суду, оскільки адресат відмовився від одержання.

У відповідності до приписів ч. 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через курєрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки єдень проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд дослідивши докази та усі наявні матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Європейської соціальної хартії від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим ст.12 Закону України Про оплату праці .

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у ч.2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Зазначене дає підстави для висновку, що до складу заробітної плати найманого працівника входить винагорода за виконану роботу, як це встановлено ст.94 КЗпП України і ст.1 ЗаконуУкраїни Про оплату праці , та гарантовані державою виплати, передбачені у ст.12 цього Закону України.

Відповідно до вимог частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно дост.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до запису №15 у трудовій книжці серії УКР №0999892, 01 серпня 2011 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ Білогір я молокопродукт на посаду сторожа у Полохачівське приймальне відділення (а.с.3-4).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Білогір я молокопродукт зареєстроване як юридична особа, в процесі припинення не перебуває.

Відповідно до ст 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

05.05.2018 року витребувано у відповідача довідку про заборгованість по заробітній платі. Станом на день розгляду справи вимоги суду не виконані, відповідач доказів не надав, тому суд виходить з доказів, наданих позивачем та наявних в матеріалах справи.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що він не отримував заробітну плату з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2018 року, заборгованість по якій становить 47200 грн., а саме 2360 грн. х20 міс. =47200 грн.

В той же час відповідач не надав належних доказів щодо виплати позивачу заробітної плати за вказаний період.

На підставі п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , який працює в ТОВ Білогір я молокопродукт за 2016-2018 рр. вбачається, що відносно нього в Пенсійному фонді України містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків.

За спірний період 2016 року: вересень 30 днів 2961,42 грн., жовтень 31 день 3512,25 грн., листопад 30 днів 2958,25 грн., грудень 31 день 3363,68 грн.

За спірний період 2017 року: січень 31 день 3355,49 грн., лютий 28 днів 3355,32 грн., березень 31 день 3420,22 грн., квітень 30 днів 3435,42 грн., травень 31 день 3511,52 грн., червень 30 днів 3497,93 грн., липень 31 день 3489,36 грн., серпень 31 день 3546,84 грн., вересень 30 днів 3563,60 грн., жовтень 31 день 3635,48 грн., листопад 30 днів 3542,93 грн., грудень 31 день 3636,29 грн.

За спірний період 2018 року: січень 31 день 3946,68 грн., лютий 28 днів 3723,00 грн., березень 31 день 3723,00 грн., квітень 30 днів 3559,09 грн.

На підставі ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахованийна ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п.1 ч. 1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, устав і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, на ТОВ Білогір я молокопродукт покладено обов'язок по утриманню податків та інших обов'язкових платежів із доходів ОСОБА_1, отриманих за місцем роботи.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню.

Згідно із статтями 76,77,78ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року ( з наступними змінами) Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VI від 8 липня 2010 року) Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Отже, інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування є офіційною інформацією, сформованою на підставі бухгалтерських та інших документів відповідача, тому є достовірною.

Відповідно до п.2 розділу III Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014р. №10-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014р. за №785/25562 індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 або додатком 2 до цього Положення. Додатком 1 до Положення встановлена форма ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу , в яку вносяться відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про страхувальника та застраховану особу, зокрема, відомості про суми заробітку застрахованої особи для нарахування пенсії та страхових внесків.

Довідка Форми ОК - 5, надана позивачем, містить інформацію про суми заробітку для нарахування пенсії та про сплату страхових внесків за період, у який, як зазначає позивач, йому нараховано, але не виплачено заробітну плату, тобто містить інформацію щодо предмету доказування, отже є належним доказом. Довідка отримана позивачем без порушення порядку, встановленого законом, отже є допустимим доказом.

Суд вважає, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем вимог трудового законодавства, тому позов підлягає до задоволення в межах заявлених вимог. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем і у суду немає підстав вважати обставини, викладені в позові, такими, що не відповідають дійсності.

У зв язку із задоволенням позову з відповідача з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню в дохід держави судові витрати, оскільки згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Керуючись ст.ст.141,258,259,264,265,273,274,275,279,352,354,430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Білогір я молокопродукт про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Білогір я молокопродукт ,код ЄДРПОУ 37625205, яке знаходиться за адресою: 30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір я, вулиця Миру,3А, на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 47200 (сорок сім тисяч двісті) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Білогір я молокопродукт , код ЄДРПОУ 37625205, яке знаходиться за адресою: 30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір я, вулиця Миру,3А, в дохід держави судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Суддя: ОСОБА_2