Рішення

від 14.06.2018 по справі 522/15080/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15080/17

Провадження № 2/522/1852/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

06 червня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Танго Тревел , Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур , третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживачів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Танго Тревел , Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур , третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживачів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 29.09.2016 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур укладений договір на надання туристичних послуг №12125, за умовами якого відповідач по справі зобов'язувався надавати комплекс туристичних послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю Тайго Тревел (Туроператором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Тур агентом) укладений Агентський договір за №899, за умовами якого Турагент зобов'язується за винагороду надати Туроператору послуги з реалізації Турпродукту шляхом укладення Договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем Туроператора, а також вчиняти фактичні дії, що визначені Договором із забезпечення надання Туроператором Турпродукту. Позивач по справі, ОСОБА_1, подала всі необхідні документи для вироблення візи, а саме: аплікаційну форму, проїзний документ, громадянський паспорт, копія сторінок з відомостями про розмір своєї грошової забезпеченості під час подорожі, копію фотокартки згідно зі встановленими стандартами, сплатила консульський збір. Однак, як слідує зі змісту позовної заяви, документи для виготовлення позивачу візи своєчасно не були виготовлені у зв'язку їх несвоєчасною подачею у візовому центрі м. Одеси. 05.01.2017 року позивачка отримала проїзний документ в якому був штамп про відмову у відкритті візи від 08.12.2016 року, але на конверті стоїть печатка від 20.12.2016 року, а лист який знаходився всередині конверта від 28.12.2016 року. Згідно цих даних позивачу не зрозуміло, яким числом була надана відмова у візі та чому паспорт було затримано так довго. Тому позивач просить стягнути з ТОВ Танго Тревел матеріальну шкоду у розмірі 6633,0 гривен та моральну шкоду у розмірі 10 000, 0 грн.

У судове засідання позивач не з'явилася, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином. Позивач надала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності. У судове засідання не з'явився відповідач, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомила. Під час розгляду справи з клопотанням не зверталась, докази не надавала.

Представник відповідача ТОВ Танго Тревел в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суду не повідомив.

Суд, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як слідує зі змісту матеріалів, доданих позивачем по справі до позовної заяви, Агентський договір від 16 серпня 2013 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Танго Тревел (Код ЄДРПОУ 36917900) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( ІПН/РНОКПП: НОМЕР_1). У свою чергу, як слідує зі змісту поданої позивачем Анкети на відкриття Шенгенської візи (дата заповнення - 23.11.2016 р.) послуги за її умовами надавались Фірмою-Замовником в особі ТОВ Бумеранг тур . Договори на туристичне обслуговування позивача, виконання зобов'язань за яким є предметом спору у судовій справі за №522/15080/17, з ОСОБА_1 та ТОВ Танго Тревел за посередництвом Товариство з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур , (Код ЄДРГІОУ 37281361) не укладались.

Згідно агентського договору № 899 від 16 серпня 2013 року укладеного між ТОВ Танго Тревел та ФОП ОСОБА_3 відповідно до пункту 2.1 Турагент зобов'язується за винагороду надавати послуги Туроператору з реалізації Турпродукту шляхом укладення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем Туроператора а також здійснювати фактичні дії, що визначені Договором, із забезпечення надання Туроператором Турпродукту. Також відповідно до п. 2.3, 2.4 зазначеного агентського договору сторони домовляються, що до умов цього договору застосовуються положення чинного законодавства, що стосуються комерційного посередництва. Турагент представляє інтереси Туроператора на умовах, визначених цим Договором на території України. Відповідно до п. 5.3 агентського договору № 899 від 16 серпня 2013 року кошти, отримані Турагентом від туристів, не є власністю Турагента, а є транзитними коштами та підлягають перерахуванню Туроператору, за винятком винагороди Турагента, передбаченої п. 5.6. даного Договору.

Частиною 4 ст. 9 Візового Кодексу Європейського союзу визначено, що заявку до консульства може подавати заявник або акредитовані комерційні посередники.

Згідно ч 2 ст. 13 Візового Кодексу Європейського союзу визначено, що при поданні першої заявки заявник повинен з'явитись особисто. Під час першого візиту він зобов'язаний надати наступні біометричні дані: фотокартку, відсканоновану або зроблену під час подання заявки та відбитки десяти пальців, від скановані цифровим способом.

У главі III Розгляд заявок та прийняття рішень Візового Кодексу Європейського союзу, а саме у ч 1 ст. 19 зазначено, що Уповноважене консульство зобов'язане перевірити, чи: заявка подана протягом терміну, заявка містить перелік складових зазначених у ч. 3 ст. 10, відскановано біометричні данні, оплачено консульський збір.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Візового Кодексу Європейського союзу визначено, що якщо уповноважене консульство визначить, що умови, зазначені у пункті 1, виконані, заявка повинна бути прийнята і консульство повинне: дотримуватись процедур описаних у ст.8 та проводити подальший розгляд заявки.

Ч 3. ст. 19 Візового Кодексу Європейського союзу визначено, що якщо уповноважене консульство встановить, що умови, зазначені у пункті 1, не дотримані, заявка вважатиметься неприйнятною і консульство одразу: повертає аплікаційну форму та інші документи подані заявником, знищує отримані біометричні данні, повертає сплачений консульській збір та не розглядатиме заявку.

Згідно повідомлення з Посольства в Україні, в разі відмови у візі, заявник отримує офіційний лист із зазначеною причиною відмови та інформацію про процедуру апеляції Ст. 20 Візового Кодексу встановлено штамп, який вказує, що заявка є прийнятною. Коли заявка вважається прийнятною, уповноважена консульська установа повинна поставити штамп у проїзному документі заявника. Штамп повинен відповідати зразку, вказаному у Додатку III, та повинен ставитись відповідно до положень даного Додатка.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України Про туризм до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Стаття 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про туризм за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором, або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що де порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України Про туризм туроператор не несе перед туристом відповідальність за невиконання, або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, якщо:

Невиконання, або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;

Невиконання, або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;

Невиконання, або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорни обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Туроператор, як суб'єкт туристичної діяльності, може нести майнову відповідальність лише у випадку, якщо такий суб'єкт порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України, що прийнята по справі від 3 липня 2013 року за №6-42цс13.

Туроператор не зв'язаний з уповноваженими установами жодними договорами, останні є особами публічного права іноземних держав, на які туроператор не має жодного впливу, а відтак, не може нести відповідальність за рішення, яке прийме відповідна уповноважена установа. Як слідує зі змісту позовної заяви підставою відмови у видачі позивачу по справі - ОСОБА_1 Шенгенської візи зумовлене діями третіх осіб, а саме - відповідної консульської установи, як третьої особи, що не пов'язана, безпосередньо із наданням туристичних послуг, що, виходячи зі змісту ч. 1 2 ст. 20 Закону України Про туризм , є безумовною підставою звільнення Туроператора від відповідальності.

Крім того, для відкриття Шенгенської візи позивачем по справі заповнено відповідна про це Анкета від 23.11.2016р., де сам позивач ствердив ту обставину, що йому відомо про те, що прийняття рішення про відкриття візи є прерогативою відповідних для цього органів та еміграційних служб країн Шенгенської зони, а також що Виконавець не може в подальшому вплинути на рішення консульства про видання візи, а також терміни оформлення віз та дати виходу документів. Цією Анкетою позивач засвідчив ту обставину, що йому відомо про те, що Виконавець не несе відповідальності за відмову посольства у видачі візи, а також за втрату придбаних наперед проїзних документів і консульського збору.

Відповідно до п.1 Агентського договору від 16 серпня 2013 р., долученої до позовної заяви Анкетою є письмовий запит на надання Турпродукту, отриманий засобами електронного, факсимільного, за підписом Турагента та Туриста і вміщує перелік необхідних для оформлення Турпродукту послуг, у тому числі, прізвище, ім'я, по-батькові Туриста. Анкета є офертою, тобто пропозицією на укладення Договору на туристичне обслуговування. Зі змісту ч.І ст.641 Цивільного кодексу України слідує, що оферта містить істотні умови Договору. Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведеного, якщо слідувати тим міркуванням, що відносини між сторонами спору і виникли за умовами Агентського договору 16 серпня 2013 р. за №899, то анкета для відкриття Шенгенської візи містить істотні умови Договору на туристичне обслуговування, що укладений з позивачем по справі. Відтак, зазначені положення Анкети містять умови настання відповідальності Виконавця послуг перед Туристом за умовами Договору, за яким виник спір, що є предметом розгляду у цій судовій справі. З її змісту однозначно слідує, що відповідний суб'єкт туристичної діяльності не несе відповідальності за відмову посольства, іншого суб'єкта публічного права у видачі візи та на терміни їх оформлення та дати виходу документів.

У пред'явленому по справі позові позивач по справі ставить вимогу про відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в сумі 10 000, 00 гри.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 4 Постанови пленуму Верховного суду України за N 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями, чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 цієї Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У свою чергу, наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вина останнього в її заподіянні, не підтверджується жодними існуючими у справі матеріалами. З огляду на це, вимоги позивача у справі в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч, ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Зі змісту п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 за N 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції слідує, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а її бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У свою чергу, обставини, на які посилається позивач по справі, а саме - не своєчасного отримання від Туроператора виїзних документів, обставини щодо моментів отримання відповідних документів та відмови в отриманні візи, оплати відповідних коштів залишаються непідтвердженими.

Також, обставини, щоб виступали достатнім та належним підтвердженням невиконання, чи неналежного виконання Туроператором за Договором про туристичне обслуговування вимог чинного законодавства та взятих на себе за цим Договором зобов'язань залишається нєпідтвердженим та ґрунтується на припущеннях.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку, суд вважає,що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Танго Тревел , Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур , третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживачів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди не доведені та таки, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 206, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Танго Тревел , Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг тур , третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживачів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 14 червня 2018 року.

Суддя: Науменко А.В.

14.06.18