Рішення

від 15.06.2018 по справі 573/815/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/815/18

Номер провадження 2/573/317/18

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19 лютого 2015 року померла його мати - ОСОБА_3. Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок під №11 по вул. О. Олеся у с. Сергіївка Білопільського району Сумської області. В установлений законом строк він звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищезгаданий будинок йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла 19 лютого 2015 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. О. Олеся, 11.

Ухвалою від 23 травня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 28-29).

У подальшому, до підготовчого засідання позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій посилаючись на наявність заповіту матері від 09 лютого 2006 року, яким остання заповіла йому все своє майно, просить визнати за ним право власності на вищевказаний будинок із надвірними будівлями у порядку спадкування за заповітом (а. с. 55).

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Представник останнього за довіреністю ОСОБА_4 подала заяву про проведення підготовчого засідання в її відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує (а. с. 57).

Статтею 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. В силу статті 131-1 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Разом з цим, відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України норма щодо здійснення представництва у судах першої інстанції виключно адвокатами вступає в силу з 01 січня 2019 року. З огляду на викладене, суд вважає допустимим представництво ОСОБА_4 інтересів позивача ОСОБА_1 у суді на підставі довіреності.

Представник відповідача - Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з'явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнають (а. с. 58).

Третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі (а. с. 35).

У зв'язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення в цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, яким є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті щодо усієї спадщини або її частини (ч. 1 ст. 1223, ст. 1233, ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

В силу положень ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини .

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 19 лютого 2015 року у с. Сергіївка Білопільського району Сумської області померла мати позивача - ОСОБА_3 (а. с. 3-4).

Після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. О. Олеся, 11, які були побудовані у 1969 році на переданій спадкодавцю у приватну власність земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,02 га, що підтверджується випискою з погосподарського обліку Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області та витягом із рішення тринадцятої сесії першого скликання Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області №5 від 25 березня 1995 року (а. с. 17-18, 21).

Відповідно до заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області 09 лютого 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №6, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все своє майно (а. с. 40).

За інформацією Сергіївської сільської ради ОСОБА_3 постійно і на день смерті 19 лютого 2015 року проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із сином ОСОБА_1. Заповіт від імені померлої, посвідчений виконавчим комітетом сільської ради 09 лютого 2006 року за реєстровим №6, номер у Спадковому реєстрі 40447902, не змінювався та не відмінявся (а. с. 19-20).

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 24 червня 2015 року за заявою позивача приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 заведено спадкову справу №77/2015 (номер у Спадковому реєстрі 57610876) після смерті ОСОБА_3, яка померла 19 лютого 2015 та 10 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4425 га з кадастровим номером 5920687800:01:002:0161, розташовану на території Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень за №11982602 (а. с. 5-7, 36, 47).

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, та виходячи з аналізу наведених вище норм закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла 19 лютого 2015 року та є єдиним спадкоємцем останньої за заповітом.

За даними Філіалу Білопільська госпрозрахункова виробнича дільниця КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації від 28 лютого 2018 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. О. Олеся (колишня вул. Петровського), 11, за фізичною чи юридичною особою не зареєстровано (а. с. 9).

Відповідно до висновку та довідки КП Білопільське районне архітектурно-планове бюро від 04 травня 2018 року житловий будинок з прибудовою та господарські будівлі, що знаходяться за вказаною вище адресою, зведені з дотриманням архітектурних, санітарних і протипожежних норм та правил, знаходяться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці, а також не знаходяться на суміжних земельних ділянках (а. с. 15-16).

Частиною 3 статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 означеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 .

Вказаним нормативним актом передбачалася державна реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст та селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тобто, фактично записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_3, яка померла 19 лютого 2015 року , набула право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. вул. О. Олеся (колишня вул. Петровського), 11, у порядку, який був передбачений законодавством, що діяло на момент виникнення цього права.

Разом з цим, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. вул. О. Олеся (колишня вул. Петровського), 11 (а. с. 25).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 1216, 1218, 1220, 1233, 1236, 1268- 1270 ЦК України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-78, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 до Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04390245, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. Молодіжна, 1, третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу: ОСОБА_2, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 4/1 про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла 19 лютого 2015 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. вул. О. Олеся (колишня вул. Петровського), 11.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :