Постанова

від 14.06.2018 по справі 536/2121/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2121/17 Номер провадження 22-ц/786/1313/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми "Вересень"

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Клименко С.М. в м. Кременчуці Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 06 березня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Агрофірми "Вересень" про визнання договору оренди землі розірваним та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0132 загальною площею 3,34 га. 01 вересня 2008 року між нею та Агрофірмою Вересень укладено договір оренди № 3 вищевказаної земельної ділянки. Обидві сторони на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно п. 36 даного договору передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, без обумовлення такого розірвання настанням будь-яких подій та умов. У зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку ОСОБА_3 звернулася до відповідача з листом від 15 вересня 2017 року, який отриманий Агрофірмою Вересень 22 вересня 2017 року, з питання розірвання договору та повернення земельної ділянки, але відповіді не отримала, земельну ділянку їй не повернуто, що свідчить про небажання відповідача виконати вимоги добровільно.

Просив визнати розірваним в односторонньому порядку договір № 3 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0132 загальною площею 3,34 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень та зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700176 від 05 травня 2010 року та зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_3 дану земельну ділянку.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року вказаний позов задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір № 3 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0132 загальною площею 3,34 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700176 від 05 травня 2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень повернути ОСОБА_3 за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0132 загальною площею 3,34 га в стані, переданому в оренду.

Стягнуто з Агрофірми Вересень на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

З рішенням суду не погодилося ТОВ Агрофірма Вересень , яке в поданій апеляційній скарзі вказуючи на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 13 ст. 7 , ч. 1 ст. 369 ЦПК України , розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень укладено договір № 3 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0132 загальною площею 3,34га.

Сторони, на час укладення правочину, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис № 041056700176 від 05 травня 2010 року.

Також судом встановлено, що пунктом 36 вказаного договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається.

У зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку ОСОБА_3 звернулася до відповідача з листом від 15 вересня 2017 року, яким повідомила про розірвання договору на підставі п. 36 договору та повернення їй земельної ділянки, однак відповіді не отримала.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення є важливим чинником без якого неможливо вчинити правочин, що узгоджується з свободою договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1,3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі у редакції від 04.06.2008 p., яка була чинною на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 36 спірного договору оренди передбачена можливість одностороннього розірвання договору, при цьому на момент його підписання договірні сторони погоджувались на таку умову договору, а посилання відповідача на п.п. 34, 35 договору, якими передбачені підстави його припинення, не мають безпосереднього зв'язку з п.36, яким передбачено розірвання договору. Відтак, на думку місцевого суду, волевиявлення позивача, спрямоване у вигляді листа Агрофірмі Вересень від 15 вересня 2017 року про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з вимогою про повернення їй земельної ділянки є мотивованим, а позовні вимоги законними і обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його вірним і обґрунтованим, з огляду на те, що за змістом ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, якщо дана умова передбачена таким договором.

Як свідчать матеріали справи п. 36 договору № 3 оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року укладеним між сторонами, передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається.

При цьому посилання апелянта на зв'язок між п.п. 34, 35 даного договору та його п. 36 є необґрунтованими, з огляду на те що даними пунктами передбачено припинення договору, а його розірвання в односторонньому порядку регламентується саме п.36.

Крім цього аргументи апелянта про недотримання форми повідомлення про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 214 ЦК України не відповідають вимогам закону та є довільним тлумаченням даної норми апелянтом, оскільки цивільним законодавством встановлено лише усну та письмову форму, а ні як не у вигляді договору чи угоди, які на його думку мають укладатися для припинення договору.

До того ж посилання апелянта на типовий договір оренди землі не може скасовувати чи змінювати норми законодавства, а вказівка його на наявність умов розірвання договору є лише додатковим уточненням умов такого розірвання, а не обов'язком їх зазначення.

Стосовно порушення норм процесуального права щодо розгляду справи судом першої інстанції в режимі відеоконференції, то судом було винесено ухвали від 08.02.2018 та 20.02.2018 року про повернення такого клопотання заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України , у зв'язку з тим, що повноваження директора Агрофірми Вересень , який підписав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, належним чином не підтверджені, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Більше того такі ухвали суду першої інстанції директором Агрофірми Вересень не оскаржувалися.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказані ухвали направлялися судом на адресу Агрофірми Вересень . Неотримання відповідачем ухвали суду від 20.02.2018 року не свідчить про порушення норм процесуального права при вирішення справи по суті, про час та місце розгляду якої відповідач був повідомлений належним чином та завчасно.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Агрофірми "Вересень" - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області

Повний текст судового рішення виготовлено 14 червня 2018 року.