Ухвала

від 14.06.2018 по справі 759/8128/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/8128/18

У Х В А Л А

іменем України

"14" червня 2018 р. слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НСТ Інжиніринг" про зняття арешту накладеного ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 06 квітня 2018 року (в порядку ст. 174 КПК України),

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання.

Заявник вказав, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 06.04.2018 року було задоволено клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС ОСОБА_4 та, зокрема, вирішено: накласти арешт на грошові кошти у розмірі 2 017 752,00 (два мільйони сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні, що знаходяться на рахунках ТОВ «НСТ Інжиніринг» (код 38564379) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 відкритих в банківській установі Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), № НОМЕР_4 відкритому в банківській установі ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346), № НОМЕР_5 відкритому в банківській установі ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), за винятком здійснення видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346), ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) надати старшому слідчому слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 довідку щодо залишку грошових коштів на рахунках.

Заявник зазначає, що 11.04.2018 року директором товариства через платіжну систему клієнт-банк ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 321842), ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346), ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) було виявлено, що виставлені рахунки на оплату товарів не списуються автоматично, де в подальшому йому було повідомлено, що на рахунки накладено арешт на видаткову частину розрахункових рахунків.

Заявник вважає, що вказаний арешт позбавляє можливості використовувати кошти товариства з метою здійснення фінансово-господарської діяльності, виконання договірних зобов"язань, погашення платежів та виплати заробітної плати працівникам.

Крім того, вважає, що жодних підстав для застосування арешту не було та були порушені норми процесуального та матеріального права.

Заявник вказує, що в судовому засіданні, за результатами якого накладено арешт, ні захисник, ні представник товариства присутні не були, про арешт дізнались від робітників банку.

Крім того, заявник посилаючись на Роз"яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про те, що суд не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. Оскільки на день подання клопотання до суду жодній посадовій особі у кримінальному провадженні про підозру у скоєнні злочину повідомлено не було та накладення арешту можливе, лише у разі, якщо до особи (юридичної особи) може бути застосовано захід кримінально-правового характеру, однак ст. 96-3 КК України не передбачено застосування до юридичних осіб таких заходів.

Також заявник вказує, що слідчим не доведено належними та допустимими доказами те, що незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, як вказує зявник, на момент розгляду провадження жодній особі не повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні, цивільний позов у кримінальному провадженні, в межах якого було накладено арешт, не заявлено та слідчим не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

Скаржник зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року, яка набрала законної сили 06.03.2018 року, було встановлено необгрунтованість посилання податкового органу про ухвалення ТОВ "НСТ "Інжиніринг" від сплати податків, що в свою чергу свідчить про відсутність у СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві жодних підстав посилатись про ухилення від сплати податків та посилатись про наявність обгрунтованих підстав для накладення арешту на розрахункові рахунки.

Крім того, взаємовідносини ТОВ "НСТ "Інжиніринг" з контрагентом ТОВ "Ремонтний центр "Перос" (ТОВ "Рейдек" (ТОВ "Єврохоумс"), ТОВ "Інтех К" (ТОВ "Дінкарт") мали місце у 2016 році, а отже злочин, передбачений ст. 212 (який на думку слідчого мав місце), був закінчений ще у 2016 році. Жодних грошових коштів, які знаходяться на рахункових рахунках ТОВ "НСТ "Інжиніринг" з 2016 року (моменту закінчення злочину) не має, а отже грошові кошти на цих розрахункових рахунках жодним чином не можуть відповідати критеріям, визначеними ст. 98 КПК України.

В судове засідання з"явився адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НСТ Інжиніринг", клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС, що підтверджується відміткою про отримання повістки, свого уповноваженого представника до суду не направив. Заперечень проти заяви не надав, доказів поданих скаржником не спростував належними та обгрунтованими доказами. Розгляд справи було відкладено до 14.06.2018 року.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав, представник суб"єкта оскарження просив у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що як встановлено, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.05.2018 року по справі №759/4957/18 ухвалу про накладення арешту на вказане майно залишено без змін. В обгнутування залишення без задоволення апеляційної скарги, суд встановив, що 05.04.2018 року винесено постанову про визнання грошових коштів ТОВ "НСТ Інжинірінг" (код 38564379) у розмірі 2 017 752,00 грн. речовими доказами, які знаходяться на вказаних скаржником рахунках.

Суд встановив, що накладаючи арешт на майно, суд виходив з того, що слідчими встановлено, що засновниками та службовими особами ТОВ «НСТ Інжиніринг» (код 38564379) за попередньою змовою з невстановленими особами створено схему по мінімізації ТОВ «НСТ Інжиніринг» (код 38564379) податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, яка полягає у відображенні в бухгалтерському обліку та податковій звітності нібито проведених фінансового-господарських операцій з купівлі будівельних робіт та послуг в підприємств з ознаками фіктивності.

Крім того, судом встановлено, що накладаючи арешт на майно, суд виходив з того, що в матеріалах кримінального провадження містяться докази, які свідчать про відсутність у ТОВ «Ремонтний центр «Перос» (ТОВ «Райдек» (ТОВ «Єврохоумс») (код 40509935), ТОВ «Інтех К» (ТОВ «Дінкарт») (код 40510296) будь-яких виробничих потужностей, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності, офісних та складських приміщень, а також відсутність дозвільних та декларативних документів на будівництво, дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, що відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, крім того згідно постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 від 05.04.2018 року, грошові кошти визнані речовими доказами.

Вказане свідчить, всупереч доводам скаржника, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ТОВ «НСТ Інжиніринг», оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його приховування та відчуженння, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи представника скарждника про невручення повідомлення про підозру жодній посадовій чи службовій особі ТОВ «НСТ Інжиніринг» не заслуговують на увагу, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слідчим суддею також встановлено, що представник власника майна зазначив, що існують судові рішення, якими визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.07.2017 року. Надав суду завірену копію такого рішення, яке не містить дати, коли таке рішення було посвідчене .

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України зазначено, що головним обов`язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Вивчивши скаргу та додані до неї докази, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити, оскільки арешт на майно накладений з метою забезпечення його збереження та враховані наслідки, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

В зв`язку із викладеним, керуючись ст. ст. 3, 98, 131, 132, 170, 174, 175, 369-372 КПК України,суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного на підстві ухвали слідчого суддісудді Святошинського районного суду міста Києва від 13.04.2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 та накладено арешт на грошові кошти у розмірі 2 017 752,00 (два мільйони сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні, що знаходяться на рахунках ТОВ «НСТ Інжиніринг» (код 38564379) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 відкритих в банківській установі

Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), № НОМЕР_4 відкритому в банківській установі ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346), № НОМЕР_5 відкритому в банківській установі ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), за винятком здійснення видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів та зобов`язано Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346), ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) надати слідчому слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 довідку щодо залишку грошових коштів на рахунках- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через районний суд на протязі п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1