Постанова

від 04.06.2018 по справі 395/1343/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.2018 року м. Кропивницький

Справа № 395/1343/16-ц

Провадження № 22-ц/781/702/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені якої діє представник - адвокат ОСОБА_5, на рішення Новомирогородського районного суду Кіровоградської області (суддя Орендовський В.А.) від 8 лютого 2018 року та додаткове рішення Новомирогородського районного суду Кіровоградської області (суддя Орендовський В.А.) від 21 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новомиргородська районна державна адміністрація про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до державного атку на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 їй на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6,99 га, яка розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородськго району Кіровоградської області. На підставі договору оренди земельної ділянки № 2 від 22 серпня 2006 року, який зареєстровано Новомиргородським відділенням КФ ДП КРЦДЗК 25 листопада 2006 року за №98, відповідач користувався її земельною ділянкою. Строк дії вказаного договору закінчується 25 листопада 2016 року. 15 листопада 2016 року вона повідомила листом відповідача про повернення земельної ділянки, однак ТОВ Машинно-технологічна станція Ятрань проігноровано вказані вимоги, а дію договору продовжило додатковою угодою, яку позивач не укладав. Посилаючись на відсутність у неї волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, просила з урахуванням поданих уточнень, визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 20 серпня 2015 року до договору оренди земельної ділянки, про зміну і доповнення договору оренди землі № 2 від 22 серпня 2006 року, яка зареєстрована Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 11886533 від 3 листопада 2015 року, щодо продовження строків дії оренди земльної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6,99 га, яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 8 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що при укладенні спірної додаткової угоди було вільне волевиявлення та згода позивача ОСОБА_4 і відповідно остання була обізнана з умовами додаткової угоди від 20 серпня 2015 року до договору оренди земельної ділянки №2 від 22 серпня 2006 року.

Додатковим рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань судові витрати по справі в сумі 1687 гривень 68 копійок.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим осуду, адвокат ОСОБА_5, який діє від імені і в інтересах ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що мають значення для справи.

Суд помилково надав перевагу одним доказам над іншими. Зокрема, не мотивував відхилення висновку експерта №17-295 від 27 квітня 2017 року. За твердженням представника позивача повторну комісійну експертизу було проведено не повно (без застосування методо скріплення), а отже рішення суду, яке ґрунтується на висновках повторної експертизи, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Також він стверджує, що текст додаткової угоди є сфальшованим, виготовленим з використанням раніше складеної розписки позивача в якій міститься виконаний позивачем рукописний текст і підпис. Вказаний рукописний текст не містить ніякої інформації щодо погодження умов додаткової угоди.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що експертний висновок №17-295 від 27 квітня 2017 року не являється допустимим доказом так, як судова експертиза проведена з істотними порушеннями, зокрема без неотримання дозволу від суду на використання методу, що призводить до часткового пошкодження об'єкту дослідження, а також невідповідність висновків експерта іншим матеріалам справи, що стало підставою для призначення повторної експертизи. Висновок експертів ДНДЕКЦ МВС України № 19/8-4/360_СЕ/17 від 21 листопада 2018 року є повним і обґрунтованим, а сама повторна експертиза проведена з дотриманням вимог законодавства. Твердження апелянта, що зміст оспорюваної угоди містить нестандартну форму та текст, написання якого позивач обґрунтовує обставинами складання розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати, є лише припущенням.

Позивач та його представник повідомлені належним чином про час, день і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача - адвокат ОСОБА_5 подав письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі сторони позивача, за наявними в матеріалах справи доказами та обґрунтуваннями.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення доводів апеляційної скарги. Просив апеляційний суд залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив такі обставини.

ОСОБА_4 згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 є власником земельної ділянки площею 6,99 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3 ( т.1 а.с.8).

22 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань укладено договір оренди землі № 2. Згідно договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове оплатне володіння та користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,99 га, яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, строком на 10 років. Правочин зареєстрований Новомиргородським відділом КРФДП ЦДЗК 25 листопада 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 98 (т.1 а.с.6-7).

20 серпня 2015 року року між ОСОБА_4 і ТОВ Машинно-технологічна станція Ятрань укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2 від 22 серпня 2006 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 3 листопада 2015 року на підставі заперечуваної додаткової угоди до договору здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ, номер запису про інше право 11886533 (а.с. 12).

15 листопада 2016 року ОСОБА_4 направила на адресу ТОВ Машинно-технологічна станція Ятрань лист-повідомлення про відмову в поновленні договору оренди землі (т. 1 а.с.10-11).

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України), яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст. 15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Договір оренди землі являється правочином і на нього поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку. Тягар доказування обставин, якими обґрунтовуються вимоги про недійсність правочину, покладається на позивача.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що у справах про визнання недійсним договору, який має дефект волі та волевиявлення, підлягають доказуванню такі обставини: чи є правочин вчиненим, від чийого імені та ким він вчинений, відсутність вільного волевиявлення сторони договору на його укладення, зокрема належність підпису у договорі не особі від імені якої він укладений, невідповідність волевиявлення внутрішній волі сторони.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Правила оцінки доказів судом встановлені ст. 89 ЦПК України.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та за умови що сторони не надали відповідні висновки експертів із цих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності, суд призначає експертизу (ч. 1 ст. 103 ЦПК України).

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, основним завданням технічної експертизи документів є, зокрема, визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються; установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки (пункти 3.2.4., 3.2.6. Інструкції).

Посилаючись на те, що оспорювану додаткову угоду до договору оренди позивач не укладав, а саму цю угоду було виготовлено з використанням тексту виданої позивачем розписки шляхом нанесення тексту поверх існуючого, представник позивача просив суд призначити судову-технічну експертизу документу.

Ухвалою від 9 лютого 2017 року суд задовольнив клопотання про призначення судової експертизи (т. 1 а.с. 60 - 62)

Згідно висновку експерта № 17-295 судово-технічної експертизи документів за матеріалами цивільної справи № 395/1343/16-ц від 27 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 71 - 79), складеного експертом Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Бабковим А.О., основні друковані тексти примірника додаткової угоди від 20 серпня 2015 року нанесені електрографічним способом з чорно-білим друком, за допомогою друкуючої або копіювально-розмножувальної техніки. Під час виготовлення зворотної сторінки додаткової угоди першим було виконано рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_4, другими були надруковані основні друковані тексти документів, основними ознаками чого є нашарування тонеру друкуючого пристрою поверх барвника пасти пишучого приладу, в місцях їх перетинання. Під час виготовлення зворотної сторінки додаткової угоди першим нанесений мастичний відбиток печатки ТОВ Машинно-технологічна станція Ятрань , другим виконаний підпис розташований у графі Орендар (ОСОБА_8), третім надруковані основні друковані тексти.

Однак, згідно наданого відповідачем висновку експерта № 47 від 23 березня 2017 року, складеного судовим експертом сектору технічного дослідження документів та почерку відділу криміналістичних досліджень Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткаченко І.С. (т. 1 а.с. 129 - 138) на підставі постанови слідчого в рамках кримінального провадження, у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2015 року у графі Орендар (ОСОБА_8) спершу був нанесений друкований текст, потім відтиск круглої печатки, а потім підпис, у графі Орендодавець (ОСОБА_4) спершу був нанесений друкований текст, а потім підпис.

Суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 150 ЦПК України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), обґрунтовано призначив у справі повторну, але вже комісійну технічну експертизу проведення якої доручив експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 1 а.с. 143 - 144).

Висновком експерта № 19/8-4/360_СЕ/17 від 21 листопада 2017 року повторної комісійної судово-технічної експертизи документів (том. 1, а.с.153-165) встановлено, що в спірній додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2015 року, укладеній між ОСОБА_4 та ТОВ Машинно-технологічна станція Ятрань , рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені в такій послідовності: першим виконано лінії графлення, нанесені електрофотографічним способом друку, другим - рукописні записи, що починаються словами: Я ОСОБА_4… закінчуються: …засвідчую свій підпис та підписи від імені ОСОБА_8 у графі Орендар: та від імені ОСОБА_4 у графі Орендодавець: . У штрихах рукописних записів та у штрихах підписів від імені ОСОБА_8 у графі Орендар: та від імені ОСОБА_4 у графі Орендодавець: . Будь-яких ознак механічного впливу у тому числі від механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено.

Вищенаведений висновок експерта також узгоджується з висновком експерта № 47 від 23 березня 2017 року у кримінальному провадженні №1201712002000654 (том. 1, а.с.129-138).

При цьому суд першої інстанції надав належну оцінку й висновку експерта №17-295 від 27 квітня 2017 року оскільки експерт при проведенні експертизи в порушення вимог ч. 3, 4 ст. 108 ЦПК України без отримання дозволу суду застосував метод скобління медичним скальпелем, пошкодивши оригінал спірної додаткової угоди (об'єкт дослідження), що змінило властивості та первинний стан документа. (т.1 а.с.71-80).

Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд першої інстанції правильно оцінив висновки технічних експертиз оспорюваного документу, врахував інші докази, які містяться у справі та дійшов правильного висновку щодо недоведеності того, що основний текст документ додаткової угоди до договору оренди був виготовлений після того, як на відповідному листі паперу був виконаний рукописний текс і підпис позивача. А отже факт здійснення монтажу документу із застосуванням копіювально-розмножувальної або комп'ютерної техніки не доведено.

Колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано допустимих доказів на підтвердження відсутності його волевиявлення на укладення оспорюваної додаткової угоди.

Враховуючи, що позивачем легітимність правочину не спростовано, а тому відмовив у задоволені позову.

Посилання в апеляційній скарзі, що рукописний текст, зазначений в додатковій угоді позивач виконала на чистому аркуші паперу в якості розписки під час отримання орендної плати, не підтверджено доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем фактів порушення її прав, свобод або інтересів, обґрунтовано і правомірно відмовив в задоволенні позову.

Ухваливши рішення про відмову в позові, суд обгрунтовано поклав судові витрати на позивача.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4, від імені якої діє представник - адвокат ОСОБА_5, без задоволення, а рішення Новомирогородського районного суду Кіровоградської області від 8 лютого 2018 року та додаткове рішення Новомирогородського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 червня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: Т.М. Авраменко

С.А. Кіселик