Ухвала

від 07.06.2018 по справі 761/9834/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

7 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою директора ТОВ «ТРАНСФЛОТ» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року,

за участю прокурора ОСОБА_6

представника ТОВ «ТРАНСФЛОТ» ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22018160000000036, від 08.02.2018 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме на буксир «Джура», 1978 року побудови.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що відповідно до постанови слідчого від 12 березня 2018 року судно вказане у клопотанні визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженні, оскільки слугувало знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, на підставі чого враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано клопотання, з метою збереження речових доказів, встановлено, що наявні достатні підстави для арешту майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді місцевого суду, директор ТОВ «ТРАНСФЛОТ» ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна, а саме буксиру-штовхача "Джура", 1978 року побудови.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що ухвала слідчого судді про арешт майна є незаконною та необґрунтованою, оскільки при накладенні арешту на майно слідчий суддя не перевірив і не встановив наявність достатніх підстав для арешту в розумінні вимог ст. 170 КПК України.

Звертає увагу на те, що слідчим суддею не були встановлені жодні факти та обставини, які б свідчили, як саме міг використовуватися буксир "Джура" в якості знаряддя злочину, які саме сліди кримінального правопорушення чи інші відомості він міг зберегти на собі.

Вважає, що в ухвалі про арешт майна не встановлено наявності достатніх підстав того, що буксир-штовхач "Джура" є речовим доказом.

На думку апелянта, зважаючи на те, що слідчим не доведено необхідність арешту та не надано доказів, які б підтвердили розумність та співрозмірність обмеження права власності, ухвала слідчого судді про арешт майна постановлена з порушенням ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Також, автор апеляційної скарги зазначає про те, що слідчим суддею не враховано негативні наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника майна та третіх осіб.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що власник майна досі не отримав ухвалу суду, а про її наявність дізнався лише 17.04.2018 року з електронного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, при цьому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 21.03.2018 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування матеріалів кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №22018160000000036 від 06.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 204 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з початку 2015 року по даний час невстановленими службовими особами Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ, ДП «Адміністрації морських портів», а також посадовими особами ТОВ «Портофлот-Транс» (ЄДРПОУ 38449035), ТОВ «Брокбункерсервіс» (ЄДРПОУ 38326811), ТОВ «Дунайбункер-Плюс» (ЄДРПОУ 35855608), ТОВ «Трансфлот» (ЄДРПОУ 35486576) та іншими невстановленими особами створено організовану групу, яка впровадила протиправну схему контрабандного ввезення із-за кордону в Україну через тимчасово окуповану територію АР Крим вантажів підакцизних товарів (тютюнових виробів), з приховуванням від митного контролю, та без сплати належних податків та митних платежів, з метою подальшого збуту, що заподіює шкоду економічним інтересам держави.

Для незаконного переміщення тютюнових виробів поза митним контролем на територію України, вказаними особами використовується буксир «Джура», 1978 року побудови, судновласник ТОВ «Трансфлот» (ЄДРПОУ 35486576).

12.03.2018 року буксир «Джура», 1978 року побудови, постановою слідчого визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні, оскільки слугувало знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

20.03.2018 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на буксир «Джура», 1978 року побудови.

21.03.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №22018160000000036 від 08.02.2018 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на майно.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки органом досудового розслідування доведено наявність підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а саме те, що вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні та може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні злочину та відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити директору ТОВ «ТРАНСФЛОТ» ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22018160000000036, від 08.02.2018 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, якою було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме на буксир «Джура», 1978 року побудови залишити без змін.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ТРАНСФЛОТ» ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 с і к