Рішення

від 14.06.2018 по справі 826/25437/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року № 826/25437/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ГЛАСС-АЛЬЯНС доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу №1863 від 14 серпня 2015 року, податкових повідомлень-рішень №52426552210 та №52526552210 від 18 вересня 2017 року,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛАСС-АЛЬЯНС (далі по тексту - позивач, ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення невиїзної документальної перевірки та визнання дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 32309408) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті правовідносин з ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ (код ЄДРПОУ 37450960), ТОВ ЕКО-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 32155487), ПП ХІМІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 32424590) за період з 01 вересня 2014 року по 31 вересня 2014 року неправомірними;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, від 18 вересня 2015 року №52526552210 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 119557 грн. та від 18 вересня 2015 року №52426552210 про сплату грошового зобов'язання у розмірі 5148 грн. за основним платежем та 1287 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та власне письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки було направлено позивачу лише 20 серпня 2015 року, тобто після фактичного початку такої перевірки.

Також, позивач стверджує про необґрунтованість висновків податкового органу щодо не підтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що має наслідком необґрунтованість податкових повідомлень-рішень. Додатково позивач звернув увагу, що податковий орган не ставить під сумнів рух активів, а саме проведення фактичного безготівкового розрахунку позивачем за виконання робіт згідно договорів.

На думку позивача, товар за договором був фактично поставлений, податок на додану вартість був нарахований, оригінали податкових накладних були отримані та виписані особою, зареєстрованою в установленому порядку платником податку на додану вартість та на підставі статті 201 Податкового кодексу України - ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС законно та правомірно за період з 01 вересня 2014 року по 31 вересня 2014 року було включено суму ПДВ до податкового кредиту по операціях з ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ (код ЄДРПОУ 37450960), ТОВ ЕКО-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 32155487), ПП ХІМІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 32424590).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що до перевірки позивачем не були надані документи, які б свідчили, на якому саме об'єкті виконувались роботи, скільки людино-годин витрачено для виконання відповідних робіт, де зберігались товарно-матеріальні цінності, а також до перевірки не надано рахунки-фактури, які згідно пункту 4 договору є невід'ємною його частиною. На думку податкового органу, первинні документи позивача є дефектними. При цьому, така дефектність первинних документів підтверджує лише оформлення відповідних документів, а не реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг).

Представник контролюючого органу стверджує, що перевіркою позивача не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ , ТОВ ЕКО-СЕРВІС та ПП ХІМІНВЕСТ , що є порушенням вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року справу прийнято до провадження суддею Кузьменко О.І. та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

14 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС по взаємовідносинах з ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ , ТОВ ЕКО-СЕРВІС та ПП ХІМІНВЕСТ , видано наказ №1863 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період вересень 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі вказаного наказу та повідомлення про початок перевірки №109/26-55-22-10 від 14 серпня 2015 року. В акті перевірки вказано, що повідомлення про початок перевірки та копія наказу про проведення документальної перевірки направлено поштою з повідомленням про вручення.

При цьому, в запереченнях до акту перевірки (а.с. 51) позивачем вказано, що ним отримано вказане повідомлення та наказ на проведення перевірки 20 серпня 2015 року, а відтак доводи позивача, що податковим органом лише 20 серпня 2015 року надіслано вказані повідомлення не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

Крім того, що в матеріалах справи містяться докази направлення податковим органом повідомлення на проведення перевірки №109/26-55-22-10 від 14 серпня 2015 року та наказу №1863 від 14 серпня 2015 року саме 14 серпня 2015 року, тобто з дотриманням законодавчо встановленого строку повідомлення про початок проведення перевірки.

Також, матеріалами справи підтверджується, що податковим органом надіслано позивачу запит №61826/10/26-55-22-09 від 10 грудня 2014 року про надання інформації та її документального підтвердження, який надіслано у зв'язку з тим, що оскільки за результатами аналізу податкової звітності ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС , отриманої в установленому законом порядку, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контролюючий орган просить надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися, для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями.

У відповіді на даний запит від 19 грудня 2014 року №61826/10/2655-22-09 позивачем зазначено, що ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС не є виробником відвантажених товарів, а закуповує товари як за кордоном, так і на митній території, виключно за домовленостями та на потреби виробництва на заводи склотарної промисловості. Також, позивач у відповіді на запит зазначив, що відповідно до вимог законодавства всі операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу №1863 від 14 серпня 2015 року, оскільки останній надіслано позивачу в установленому законодавством порядку, а дії стосовно проведення на його підставі перевірки є правомірними. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем вказаний наказ на перевірку з інших підстав не оскаржується.

Щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В період з 17 серпня 2015 року по 21 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС з питань правильності обчислення податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ (код ЄДРПОУ 37450960), ТОВ ЕКО-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 32155487), ПП ХІМІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 32424590) за період з 01 вересня 2014 року по 31 вересня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №307/26-55-22-10/32309408 від 28 серпня 2015 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС по взаємовідносинах із ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ , ТОВ ЕКО-СЕРВІС , ПП ХІМІНВЕСТ за вересень 2014 року встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 5148 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом видано податкове повідомлення-рішення №52426552210 від 18 вересня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5148,00 грн. за основним платежем, 1287,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 18 вересня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №52526552210, яким ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 119 557,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2012 року між ТОВ БРОКБУДКЕПІТАЛ (виконавець) та ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС (замовник) укладено договір про надання послуг №63, згідно умов якого виконавець зобов'язується передати, а замовник прийняти та оплатити замовлення - доопрацювання тримача (зміна конструкції кріпильного фіксатора); доопрацювання накладки/пластини (зміна геометричних розмірів та/або форми; доробка посадкового діаметра графітової вставки; збирання і встановлення комплексів та деталей.

В пункті 1 та 4 вказаного договору визначено, що ціна замовлення обумовлюється в рахунку-фактурі і актах виконаних робіт, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

При цьому, в пункті 4 даного договору зазначено, що загальна сума договору становить 2 000 000,00 грн. без ПДВ та складається з усіх виписаних та підписаних актів виконаних робіт за період дії цього договору.

Відповідно до пункту 7 зазначеного договору, цей договір набирає чинності в день його підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Водночас, на підтвердження виконання умов даного договору представник позивача надав до суду акти здачі-приймання робіт (надання послуг), зокрема акт №БК-01142, №БК-01141, №БК-01140 від 30 вересня 2014 року, тобто після закінчення періоду дії договору від 22 серпня 2012 року. Доказів пролонгації дії вказаного договору матеріали справи не містять та в ході перевірки контролюючим органом не встановлено. Також, позивачем не надано до суду копій рахунків-фактур, на підставі яких, згідно умов договору, визначається вартість замовлення та які є невід'ємною частиною договору, та не наведено причин відсутності таких рахунків-фактур.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2011 року між ПП ХІМІНВЕСТ (виконавець) та ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС (замовник) укладено договір про надання послуг №01/11 з метою виконання для замовника наступних робіт: очищення склобою від сторонніх предметів та домішок; перевірка, дефектування та/або перепакування поліпропіленових листів; збірка конвеєрних ланцюгів; перевірка, складання та установка плити регулювання; розвантажувальні-навантажувальні та/або фасування мастильних матеріалів.

Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов'язується передати, а замовник прийняти та оплатити замовлення згідно рахунка-фактури. При цьому, ціна замовлення обумовлюється у рахунку-фактурі і актах виконаних робіт, які підписуються сторонами.

Крім того, пунктом 4 договору передбачено, що ціна замовлення обумовлюється сторонами у рахунку-фактурі та актах, які є невід'ємною частиною цього договору.

В пункті 4 даного договору зазначено, що загальна сума договору становить 2 000 000,00 грн. без ПДВ та складається з усіх виписаних та підписаних актів виконаних робіт за період дії цього договору, а відповідно до пункту 7 зазначеного договору, цей договір набирає чинності в день його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

Водночас, на підтвердження виконання умов даного договору представник позивача надав суду копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ХІ-00243 та №ХІ-00244 від 29 вересня 2014 року та 30 вересня 2014 року відповідно. Суд звертає увагу, що вказані акти складені після закінчення періоду дії договору від 01 листопада 2011 року, однак доказів пролонгації дії вказаного договору матеріали справи не містять.

Представником позивача не надано суду й копій рахунків-фактур, на підставі яких, згідно умов договору, визначається вартість замовлення та які є невід'ємною частиною договору, та не повідомлено причин відсутності таких рахунків-фактур.

01 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-сервіс (постачальник) та ТОВ ГЛАСС-АЛЬЯНС (покупець) укладено договір №ЕС-01-09 поставки товару (продукції виробничо-технічного призначення), згідно умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність другій стороні - покупцеві товар (продукцію виробничо-технічного призначення для склотарного виробництва) окремими партіями в кількості, асортименті та за цінами згідно специфікацій, що вказуються у видаткових накладних по кожній відвантаженій партії товару. Видаткові накладні є невід'ємними додатками до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену сторонами вартість, вказану у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.2 даного договору товар поставляється на підставі письмового замовлення покупця, однак позивачем не надано суду копій таких замовлень.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна товару та кожної окремої партії погоджується сторонами додатково і фіксується у рахунках-фактурах та видаткових накладних по кожній відвантаженій партії товару і визначається у національній валюті України.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поставка товару виконується на підставі видаткової накладної.

В матеріалах справи наявні видаткова накладна №ЕС-00024 від 01 вересня 2014 року на суму 45 559,20 грн., видаткова накладна №ЕС-00029 від 08 вересня 2014 року на суму 86 887,20 грн., видаткова накладна №ЕС-00085 від 17 вересня 2014 року на суму 223 334,16 грн., видаткова накладна №ЕС-00291 від 30 вересня 2014 року на загальну суму 259 363,20 грн.

Водночас, на виконання умов договору позивачем не надано рахунків-фактур.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надані документи, які свідчать на якому об'єкті виконувались роботи, скільки людино-годин витрачено для виконання цих робіт, де зберігались ТМЦ і т.ін. При цьому, в ході аналізу постачальників контрагентів позивача, здійсненого на підставі інформації, яка міститься в АІС Податковий блок , неможливо встановити чи контрагенти залучали сторонні підрядні організації для здійснення робіт.

Суд звертає увагу на те, що у видаткових накладних та актах прийому-передачі, наявних в матеріалах справи, не зазначено прізвищ з ініціалами та посади осіб, які їх виписали.

Також позивачем не надано жодних довіреностей на отримання матеріальних цінностей, не надано пояснень, яким чином здійснювалася поставка товару, ким вчинялися роботи з навантаження-розвантаження товарів, не надано доказів наявності складських приміщень, де зберігався придбаний товар.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Разом з тим, проаналізувавши документи, що містяться в матеріалах справи, судом не встановлено реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, позивачем не обґрунтовано ділову мету, економічну доцільність відповідних взаємовідносин, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності, не надано всіх необхідних документів, які б підтверджували обсяг та вартість здійснених операцій.

В межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагентів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими зазначені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАСС-АЛЬЯНС відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко