Постанова

від 06.06.2018 по справі 826/15782/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №826/15782/16

адміністративне провадження №К/9901/35666/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 (суддя Кобаль М.І.)

у справі № 826/15782/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Електротехнічний завод

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, встановлення відсутності компетенції щодо винесення податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство Електротехнічний завод (далі - позивач, ПАТ Електротехнічний завод ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, скаржник ГУ ДФС у м. Києві) з позовом про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, встановлення відсутності компетенції щодо винесення податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору.

В межах встановленого ухвалою строку для усунення недоліків скаржник звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Податковий орган звернувся з апеляційною скаргою повторно та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що податковий орган вже звертався з апеляційною скаргою, однак у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору недоліки апеляційної скарги не були усунуті та апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, що наведені у клопотанні, та апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням місячного строку з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

В межах наданого судом строку для усунення недоліків скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване аналогічними доводами, викладеними у попередньому клопотанні. Крім того, податковий орган зазначив, що повернення позовної заяви не позбавляє права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Також, процесуальним законом встановлено річний строк протягом якого податковий орган має право звернутися до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що податковий орган звернуся з апеляційною скаргою, однак у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору апеляційну скаргу було повернуто скаржнику. При цьому, при зверненні з апеляційною скаргою вдруге скаржником було сплачено судовий збір та надано суду докази неможливості сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою вперше. Крім того, податковий орган зазначає, що при зверненні з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником надавалися докази неможливості сплати судового збору та заявлялося клопотання про звільнення від сплати судового збору чи його відстрочення, однак судом апеляційної інстанції безпідставно не були прийняті доводи відповідача, наведені у клопотанні чим порушено конституційні права відповідача як учасника судового процесу.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справа розглядається в порядку письмового провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття ухвали судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. Відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, як і наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені в кошторисі такої установи своєчасно та у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.

Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Крім того, колегія суддів враховує, що вдруге з апеляційною скаргою податковий орган звернувся із пропуском значного строку (понад два місяці після повернення апеляційної скарги). При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 у справі № 826/15782/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко