Рішення

від 15.06.2018 по справі 904/1470/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1470/18

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМСПЕЦСТАЛЬ", м.Дніпро

про стягнення боргу за непоставлений товар в сумі 9 049,36 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМСПЕЦСТАЛЬ" і просить суд стягнути 7 485,00 грн. - боргу за непоставлений товар, 1 564,36 грн. - пені, штрафу та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань в частині передачі у власність Позивачу оплачений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав, конверт з поштовим відправленням 4903813478123 повернувся до суду із позначкою Укрпошти за зазначеною адресою не проживає , в зв'язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМСПЕЦСТАЛЬ" (далі-Відповідач, постачальник) були виставлені Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-Позивач, покупець) рахунки-фактури № СФ-11/010917 від 11.09.2017р. на суму 4 990,00 грн. та № СФ-08/010917 від 08.09.2017р. на суму 4 990,00 грн. (а.с.13, 17).

Позивачем оплачені вищезазначені рахунки у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3800 від 06.11.2017р. на суму 4 990,00 грн. та № 3801 від 06.11.2017р. на суму 4 990,00 грн. (а.с.14,18).

Відповідачем було поставлено Позивачу товар на суму 2 495,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-161101 від 16.11.2017р. (а.с.15).

28.02.2018р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію, в якій просить здійснити поставку товару або повернути грошові кошти у розмірі 7 485,00 грн. (а.с.19-20).

Відповідач відповідь на вищезазначену претензію не надав, товар чи грошові кошти Позивачу не повернув, доказів з цього приводу сторонами суду не надано.

Неповернення Відповідачем грошових коштів в добровільному порядку спонукало Позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, із матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого Позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити товар, а Відповідач - як постачальник, поставити товар Позивачу.

Дії сторін щодо виставлення рахунків-фактури на оплату та проведення Позивачем оплати цих рахунків свідчить про виникнення між ними зобов'язання, яке регулюється параграфом 3 Цивільного кодексу України "Поставка".

При цьому в правовідносинах за договором поставки зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів являється Позивач, а зобов'язаною стороною по поставці Відповідач.

Віддповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконавець зобов'язаний надати послуги замовнику у строк, встановлений договором про надання послуг, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуюче те, що 28.02.2018р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію, тому обов'язок щодо повернення грошових коштів у сумі 7 485,00 грн. є таким, що настав 07.03.2018р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Сплачені Відповідачем Позивачу грошові кошти у розмірі 7 485,00 по своєї сутті є попередньою оплатою за товар.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вказувалось вище, матеріали справи не містять доказів поставки товару Відповідачем Позивачу, а також доказів повернення попередньої оплати.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми попередньої оплати у розмірі 7 485,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, Позивач нарахував Відповідачу пеню на підставі ст. 231 Господарського кодексу України за період з 13.11.2017р. по 01.04.2018р . у сумі 1 040,41 грн. та штраф 7% у сумі 523,95 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (штраф, пеня) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно пунктів 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, нарахування неустойки, зокрема пені та штрафу, можливе лише на підставі договору.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у сумі 1 040,41 грн. та штрафу у сумі 523,95 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 173, 175, 181, 193, 230-232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 202, 205, 525-527, 530, 546-547, 549, 610-611, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимспецсталь (49051, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 41019306) на користь Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) - попередню оплату у розмірі 7 485,00 грн . та судовий збір у розмірі 1 457,40 грн ., про що видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

15.06.2018р.

Повне рішення складено 15.06.2018