Рішення

від 18.06.2018 по справі 910/4936/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.06.2018Справа №  910/4936/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/4936/18 За позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради   до    Приватної аптеки №5   про  стягнення 30927,91 грн.            Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватної аптеки №5 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в сумі 30927,91 грн.   Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх обов'язків в частині сплати за оренду нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м., відповідно до договору оренди нерухомого майна №164 від 11.06.2013, що належить до комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 30927,91 грн., який складається з  29614,29 грн. – орендної плати та 1313,62 грн. – пені. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4936/18 та ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовується докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією   про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02125, м. Київ, проспект Визволителів, 1. Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою “судова повістка”. Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка”, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Відповідно до п. 116 розділу “Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів” постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні. Пунктами 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з зазначенням причини “за закінченням терміну зберігання” можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою “повернуто за закінченням терміну зберігання” є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача. У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.04.2018  у  Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. У ч.8   ст.252 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 11.06.2013 між Відділом комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі – орендодавець, позивач) та Приватною аптекою № 5 (далі – орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 164 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 19,30 кв.м., розташоване на першому поверсі трьохповерхової нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., місто Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 49 (далі - майно), яке перебуває на балансі Білоцерківської міської лікарні № 1, з метою розміщення аптечного пункту (п.п. 1.1, 1.3 договору). За умовами п. 2.1 договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору). Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 договору сторони визначили, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» (далі – методика) і становить 565,12 грн. (в т.ч. ПДВ 94,19 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць. При цьому, орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об'єкта оренди та передачі його за актом прийому-передачі включно. Згідно з п. 10.1 договору він діє з 11.06.2013 по 30.04.2016. 11.06.2013, на виконання умов договору, орендар та балансоутримувач підписали акт передачі-приймання орендованого майна. В подальшому, у зв'язку із закінченням строку, на який було укладено договір оренди №164, рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2017 у справі №911/1166/17 задоволено позовні вимоги Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Приватної аптеки № 5 про примусове виселення з нежитлового приміщення площею 19,30 м2, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 49. Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. 12.10.2017, на виконання рішення  суду, державним виконавцем складено акт про примусове виселення відповідача з орендованого майна. Отже, оскільки відповідач продовжував займати орендоване майно після закінчення строку дії договору, він, в силу приписів п. 3.5 договору, зобов'язаний сплачувати орендну плату до дати фактичного звільнення майна. За змістом ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України   за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та умов договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі. Втім, відповідач, в порушення зазначених норм права та умов договору оренди, свої обов'язки щодо сплати орендних платежів виконував не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 29   614,29 грн. В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Умовами договору, зокрема п. 3.1, сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься. За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст.ст. 610, 612 ЦК України). З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 29   614,29 грн. основного боргу. Статтею 611 ЦК України   встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами       ст. 230 ГК України       також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу. Пунктом 8.2 договору оренди сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,041% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі зміни облікової ставки Національного банку України, відповідно змінюється розмір пені.   При припиненні дії договору, в тому числі в разі відмови орендодавця від договору, передбаченої п. 7.4 цього договору, орендар зобов'язаний сплатити заборговану суму орендної плати та пеню в повному обсязі включно по день фактичного звільнення орендованого майна та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі (п. 8.3 договору). Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.п. 8.2, 8.3 договору нараховано, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, та заявлено до стягнення пеню в розмірі                 1313,62 грн. Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, оскільки позивач помилково виходив з розміру подвійної облікової ставки НБУ, а не від розміру пені узгодженого сторонами в п. 8.2 договору – 0.041% від суми недоплати, який є меншим від подвійної облікової ставки НБУ. Так, відповідно до   ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому,   ст. 3 вказаного Закону   закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, за приписами   Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.    Умовами договору, зокрема п. 8.2, сторони узгодили розмір пені, який і повинен застосовуватися в даному випадку, оскільки він не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином, за розрахунком суду, виходячи з розміру пені, узгодженого сторонами в договорі,  стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 745,79 грн., в іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1729,65 грн. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -                                                                       В И Р І Ш И В: 1. Позов Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради  до Приватної аптеки № 5 про стягнення 30   927,91 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватної аптеки № 5 (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 1, ідентифікаційний код 30253500) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. А. Шептицького, 2, ідентифікаційний код 20577351) основний борг в розмірі 29614 (двадцять дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 29 коп., пеню в розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп. та 1729 (одну тисячу сімсот двадцять дев'ять) грн. 65 коп. судового збору. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.               Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5     розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України     в редакції      Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII      до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 18.06.2018. Суддя                                                                                                                  Т.В.Васильченко