Рішення

від 14.06.2018 по справі 912/973/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуСправа № 912/973/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/973/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача: Малого комунального підприємства Бобринецької районної Ради "Дім Бобринець", 27200, Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, буд. 80

про стягнення 27646,15 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-66 від 14.04.17;

від відповідача - участі не брали

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Малого комунального підприємства Бобринецької районної Ради "Дім Бобринець" про стягнення боргу у загальній сумі 27646,15 грн, у тому числі: пені у розмірі 11281,88 грн, три проценти річних у розмірі 1822,40 грн, інфляційних втрат у розмірі 14541,87 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №1466/14-БО-18, в частині своєчасної оплати за переданий природній газ.

Ухвалою від 23.04.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 18.05.2018.

Протокольною ухвалою від 18.05.2018 на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи №912/973/18 до 10:30 год.14.06.2018.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позов не подав, хоча є належно повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (а.с. 44, 51).

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - продавець) та Малим комунальним підприємством Бобринецької районної ради "Дім Бобринець" (надалі - покупець) укладено Договір №1466/14-БО-18, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору (надалі - договір, а.с.12-17).

Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам покупця).

Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 72 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно пункту 5.2. договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 17%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн, крім того ПДВ 17% - 50,25 грн, всього з ПДВ - 345,85 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу - 3823,78 грн, крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн, всього з ПДВ - 4473,82 грн.

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 30.01.2014, № 3 від 10.11.2014, № 4 від 30.12.2014, відповідно до яких з 01.01.2014 за 1000 куб.м природного газу встановлено до сплати 3340,75 грн з ПДВ; з 01.11.2014 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 6682,44 грн з ПДВ; з 01.12.2014 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 7661,64 грн з ПДВ (а.с. 17-19).

На виконання умов Договору позивач у період з січня 2014 року по грудень 2014 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 187 820,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 35 178,12 грн, від 28.02.2014 на суму 41 662,53 грн, від 31.03.2014 на суму 11 679,26 грн, від 30.04.2015 на суму 2 300,74 грн, від 30.11.2014 на суму 28 627,57 грн, від 31.12.2014 на суму 68 372,48 грн (а.с. 24-29).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 розділу 6 Договору, здійснивши остаточний розрахунок з позивачем за Договором 12.02.2016, що підтверджується випискою по банківським операціям відповідача (а.с. 31) та розрахунком заборгованості (а.с. 20-23) у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- пені в сумі 11 281,88 грн, нарахованої: за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 14.08.2014 в сумі 3 140,97 грн; за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 14.09.2014 в сумі 4 189,08 грн; за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 15.04.2014 по 14.10.2014 в сумі 1 285,35 грн; за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 12.11.2014 в сумі 262,98 грн; за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 14.07.2015 в сумі 2 403,50 грн;

- 3% річних в сумі 1 822,40 грн, нарахованих: за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 22.09.2014 в сумі 636,10 грн; за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 12.11.2014 в сумі 711,40 грн; за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 15.04.2014 по 12.11.2014 в сумі 203,50 грн; за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 12.11.2014 в сумі 34,41 грн; за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 11.02.2016 в сумі 236,99 грн;

- а також інфляційних втрат в сумі 14 541,87 грн, нарахованих: за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 01.03.2014 по 31.08.2014 в сумі 4 225,56 грн, за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 01.04.2014 по 31.10.2014 в сумі 5 175,91 грн; за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 01.05.2014 по 31.10.2014 в сумі 1 377,75 грн; за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 в сумі 177,24 грн; за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 01.02.2015 по 31.01.2016 в сумі 3 585,41 грн.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст.ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд перевірив розрахунок 3 % річних наданий позивачем та дійшов висновку, що останнім правомірно нараховано відповідачу 3% річних в загальному розмірі 1822,40 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 14 541,87 грн, господарський суд враховує, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за зобов'язаннями лютого 2014 року та грудня 2014 року на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяці, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Враховуючи викладене та рекомендації листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, є правильним наступний розрахунок інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача:

- за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 01.03.2014 по 31.08.2014 в сумі 4 225,56 грн,

- за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 01.04.2014 по 31.10.2014 в сумі 4942,45 грн;

- за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 01.05.2014 по 31.10.2014 в сумі 1 377,75 грн;

- за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 в сумі 177,24 грн;

- за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 01.02.2015 по 31.01.2016 в сумі 3 053,06 грн.

Всього, згідно наведеного розрахунку інфляційні втрати становлять 13 776,06 грн.

Підстави для стягнення інфляційних втрат в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

В силу вимог ч. 2 ст. 193, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи приписи наведених вище норм, та встановлену Договором відповідальність за порушенням виконання зобов'язання покупцем, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 11 281,88 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що 30.11.2016 набрав чинності, у господарського суду відсутні відомості та відповідачем суду не підтверджено наявність у Малого комунального підприємства Бобринецької районної Ради "Дім Бобринець" відповідних ліцензій на здійснення господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Тому, застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до даних правовідносин судом не може бути здійснено.

На підставі викладеного, пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача становлять: 11 281,88 грн. пені, 1 822,40 грн. 3% річних та 13 776,06 грн. інфляційних втрат.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник з вини відповідача, а сума судового збору, що підлягає стягненню є мінімальною.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Малого комунального підприємства Бобринецької районної ради "Дім Бобринець" (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, буд. 80, ідентифікаційний код 33202417) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 11 281,88 грн пені, 1 822,40 грн 3% річних та 13 776,06 грн інфляційних втрат, а також 1 762,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.