Рішення

від 11.06.2018 по справі 911/794/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/794/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк , м. Київ,

до відповідача агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю Сімферопольське , с. Трудове Сімферопольського району, АР Крим,

про стягнення 3 147 902,96 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 28.09.2016 №399;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк , м. Київ (далі по тексту АТ Укргазбанк , банк) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.04.2018 №516/127/2018 до агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю Сімферопольське , с. Трудове Сімферопольського району АРК (далі по тексту АТОВ Сімферопольське , позичальник), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 147 902,96 грн. заборгованості за кредитним договором №100/2013 від 12.09.2013 №3004/1, яка складається з: 1 339 675,00 грн. тіло кредиту, 857986,60 грн. проценти за користування кредитом за період з 19.04.2015 по 18.04.2018, 9469,48 грн. пені за прострочення повернення кредиту (18.04.2017 - 07.08.2017), 267103,47 грн. пені за прострочення сплати процентів; 316491,86 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту (травень 2015 - березень 2018), 193903,59 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачений пунктом 4.3 договору застави від 12.09.2013 №3204 штраф за порушення пункту 3.3.11 Договору застави щодо страхування предмету застави в сумі 163 272,96 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - АТОВ Сімферопольське своїх зобов'язань за за кредитним договором №100/2013 від 12.09.2013 та договором застави від 12.09.2013 №3204.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

З огляду на викладене, ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2018 позовну заяву АТ Укргазбанк прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/794/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2018.

10.05.2018 від позивача надійшло клопотання про приєднання до справи доказу, а саме копії меморіального ордеру від 12.09.2013 №4147_3 в якості доказу надання відповідачу позивачем кредитних коштів в сумі 1 339 675,00 грн.

Також 17.05.2018 від позивача надійшло клопотання про доручення доказів, зокрема читабельні належним чином засвідчені копії договорів кредиту та застави з додатками.

В судове засідання 21.05.2018 представник відповідача не з'явився. З огляду на те, що відповідач має місцезнаходження на тимчасово окупованій території АР Крим, між якою та материковою частиною України призупинено процедуру обміну (пересилання) поштових відправлень, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією листа Херсонської дирекції ПАТ Укрпошта від 27.12.2017 №31-21/313, відповідач був повідомлений про судове засідання шляхом розміщення 24.04.2018 відповідного оголошення на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області.

Відповідно до частини 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Із зазначеною правовою позицією узгоджуються положення частини 4 ст. 122 ГПК України.

Ухвалою від 21.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового рогляду по суті на 11.06.2018, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис, а відсутній відповідач - шляхом розміщення 21.05.2018 відповідного оголошення на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області.

В судове засідання 11.06.2018 зявився представник позивача, який надав пояснення по суті позову, позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач, який в порядку частини 4 ст. 122 ГПК України, вважається повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився. Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, справа розглянута за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши позов АТ Укргазбанк до відповідача - АТОВ Сімферопольське , вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Статтею 1054, частиною 1 ст. 1055, частиною 1 ст. 1056 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

12.09.2013 між АТ Укргазбанк (банк) та АТОВ Сімферопольське (позичальник) укладено кредитний договір №100/2013, відповідно до умов якого:

- банк на умовах цього договору надає позичальнику кредит в сумі 1 339 675,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 16,9% річних (пункт 1.1);

- цільове використання кредиту: для придбання трактору Challendger МТ685D 2013 року випуску (пункт 1.2);

- строк кредитування з 12.09.2013 по 05.08.2016, повернення кредиту згідно графіку погашення (додаток №1 до договору) (пункт 1.3);

- у забезпечення зобов'язань за цим договором прийнято: заставу майна - трактора колісного Challendger МТ685D; фінансову поруку ОСОБА_2 (пункт 2.1);

- нарахування процентів здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому надано кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного погашення заборгованості, в день повного дострокового погашення заборгованості, в день дострокового розірвання договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, за період по день, що передує дню погашення кредиту (пункт 3.3);

- проценти сплачується щомісячно, не пізніще 5 числа наступного мсяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит. В день повного погашення кредиту, в день повного дострокового погашення кредиту або в день дострокового розірвання договору (пункт 3.4);

- за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 21,9 % річних (пункт 3.7);

- позичальник зобов'язується забезпечити щомісячне спрямування виручки від реалізації у національній та/або іноземній валюті на свої рахунки, відкриті в банку, в обсягах не менше 95% всіх безготівкових розрахунків (пункт 4.1);

- у разі невиконання позичальником умов пункту 4.1 договору, процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування встановлюється в розмірі 19,9% річних (пункт 3.10);

- позичальник зобов'язується одночасно з укладенням цього договору здійснити укладення договору страхування заставного майна та надати банку копію договору та доказів сплати страхових платежів на строк не менший ніж 1 рік (пункт 5.2.13); здійснювати страхування майна на весь строк кредитування (пункт 5.2.14); забезпечувати чинність договорів страхування, зокрема вчасну сплату чергових страхових платежів (пункт 5.2.15); забезпечувати підтримку страхової суми, яка зменшилась з будь-яких причин, на рівні, передбаченому договором страхування, на момент укладення договору, та надавати банку докази відповідних страхових платежів (пункт 5.2.16);

- у разі порушення позичальником умов будь-якого або декількох зобов'язань, зазначених у пунктах 5.2.13-5.2.16, процентна ставка встановлюється в розмірі 17,9% річних. Зміна розміру процентної стаки не звільняє позичальника від виконання зобов'язань, передбачених пунктами 5.2.13-5.2.16 (пункт 3.11);

- позичальник сплачує банку комісії в розмірах, у порядку та в строки, що визначені тарифами (додаток №2 до договору (пункт 3.6);

- у разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку позичальник доручає банку від імені та за рахунок позичальника здійснити списання коштів з поточних рахунків позичальника в іноземних валютах, відкритих у відділенні АБ Укргазбанк ; здійснити продаж списаної валюти та отриманий гривневий еквівалент за мінусом суми комісії перерахувати на поточний рахунок позичальника, відкритий в національній валюті; списати кошти в еквіваленті суми комісії банку за здійснення відповідної операції з продажу валюти (пункт 3.14);

- за порушення визначених у цьому договорі строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що розрахунок пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пункт 6.3);

- строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пункт 6.9).

У Додатку №1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту (частинами по 121 788,64 грн. з 05.08.2014 по 05.08.2016).

У Додатку №2 до кредитного договору сторони погодили умови, тарифи та строки сплати комісій.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії меморіального ордеру №4147_3 від 12.09.2013, банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 339 675,00 грн.

Як вбачається з банківських виписок, відповідач у строки, встановлені умовами договору, кредит не повернув.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахунку АТОВ Сімферопольське є належними доказами, що підтверджують факт здійснення фінансових операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору п.1.2 кредитного договору графік порашення кредиту встановлений частинами по 121 788,64 грн. одинадцятьма платежами з 05.08.2014 по 05.08.2016. Згідно пункту 1.3.1 Договору кредит надається з 12.09.2013 по 05.08.2016.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 1 339 675,00 грн., строк оплати якої настав, є обґрунтованою, законною та належить до задоволення повністю.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позивач нараховував відповідачу проценти за користування кредитними коштами щомісячно, в порядку, передбаченому пунктами 3.3 - 3.7 кредитного договору, за час користування кредитними коштами. Як вбачається з поданих банківських виписок, позичальник припинив виплату відсотків по кредиту у квітні 2014 року.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті процентів в сумі 1097269,26 грн., в тому числі за заявлений позивачем період з 19.04.2015 по 18.04.2018 в сумі 857986,60 грн. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача процентів річних є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 857 956,60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 9469,48 грн. за період з 18.04.2017 по 07.08.2017, нараховану банком на останній платіж в сумі 121 788,60 грн., строк оплати якого згідно графіку по 05.08.2016, та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 267 103,47 грн. за період з 18.04.2017 по 18.04.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі викладеного, сторони у договорі можуть змінити строк нарахування пені, але не визначений законом порядок її нарахування.

Відповідно до умов пункту 6.3 Договору сторони погодили, що за порушення визначених у договорі строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що розрахунок пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, пеня на останній платіж в сумі 121 788,60 грн., строк оплати якого згідно графіку по 05.08.2016, згідно умов договору та закону мала б нараховуватися з 06.08.2016 по 06.08.2017 (а не по 07.08.2017, як нарахував позивач), оскільки згідно частини 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За таких обставин, здійснивши розрахунок пені, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, суд встановив, що належна до стягнення з відповідача пеня за несвоєчасну сплату кредиту становить 9 386,06 грн., відтак, зазначену вимогу слід задовольнити частково.

Щодо нарахованої позивачем пені за прострочення сплати процентів, суд зазначає, що розрахунок пені виконано невірно.

Так, пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому надано кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, а також, в день повного погашення заборгованості кредиту за період з першого календарного дня місяця в якому відбувається погашення кредиту по день, що передує дню погашення кредиту.

Відповідно до пункту 3.4 проценти позичальником сплачуються щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день повного погашення кредиту. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Відтак, в силу наведених вище передбачених законом та кредитним договором правил нарахування пені, пеня за прострочення сплати процентів мала нараховуватися на суму процентів, нараховану банком за відповідний місяць користування кредитом, з 6-го числа наступного місяця та протягом року по 6-е число відповідного місяця наступного року.

За таких обставин, здійснивши розрахунок пені за прострочення сплати процентів, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування (18.04.2017 по 18.04.2018), суд встановив, що належна до стягнення з відповідача пеня за несвоєчасну сплату процентів становить 81 502,21 грн., відтак, зазначену вимогу слід задовольнити частково.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту сумі 316491,86 грн. ( за період з 19.04.2015 по 18.04.2018) та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів в сумі 193 903,59 грн. (за період з 19.04.2015 по 18.04.2018) суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що інфляційні втрати за правовим змістом не є штрафними санкціями, то обмеження строку нарахування інфляційних згідно частини 6 ст. 232 ГК України не застосовується і нарахування здійснюється за весь період існування простроченого грошового зобов'язання.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту, (не виходячи за межі заявленого позивачем періоду), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту становить 447 897,25 грн. Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак зазначену вимогу слід задовольнити повністю в заявленій сумі 316491,86 грн.

Вірно розраховані належні до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за прострочення сплати процентів становлять 172 758,15 грн., відтак зазначена вимога належить до задоволення частково.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача передбачений пунктом 4.3 договору застави від 12.09.2013 №3204 штраф за порушення пункту 3.3.11 Договору застави щодо страхування предмету застави в сумі 163 272,96 грн. Щодо зазначеної вимоги суд зазначає таке.

Згідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

12.09.2013 між ПАТ АБ Укргазбанк (заставодержатель) та АТОВ Сімферопольське (заставодавець) укладено договір застави, який забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору №100/2013 від 12.09.2013 (пункт 1.1). Предметом застави є трактор колісний марки Challendger МТ685D 2013 року випуску, двигун №Z15606, заводський №D142062, реєстраційний номер 08717АК (пункт 2.1), який сторонами оцінено в 1674594,60 грн. (пункт 2.2).

Відповідно до ст. 581 ЦК України якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Згідно до пункту 3.3.11 договору застави заставодавець зобов'язаний одночасно з укладанням цього договору здійснити страхування предмету застави за власний рахунок у акредитованій заставодержателем страховій компанії та виконувати всі умови кредитного та цього договору при здійсненні страхування; здійснювати страхування предмету застави на весь строк кредитування. При цьому у випадку укладення договору страхування терміном на 1 рік, забезпечити укладання наступних договорів страхування предмету застави таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами; вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет застави, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, та не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку сплати страхових платежів, надавати до заставодавця докази такої оплати; підтримувати, шляхом негайної сплати відповідних страхових платежів, розмір страхової суми, яка зменшилась з будь-яких причин, на рівні, визначеному у відповідному договорі страхування на момент укладення такого договору страхування та надавати заставодержателю підтвердження внесення страхового платежу.

Пунктом 4.3 договору застави передбачено, що за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання пункту 3.3.11 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку, протягом якого заставодавець порушував вимоги пункту 3.3.11 договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної в пункті 2.2 договору, який збільшується на 0,75 процентних пункти щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Позивач твердить, що відповідач протягом останнього року (з 19.04.2017) не надавав позивачу підтвердження страхування предмету застави, відтак позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 162797,29 грн. з розрахунку 1,5% плюс по 0,75 процентних пункти за кожен з 11 місяців триваючого порушення від заставної вартості предмета застави 1674594,60 грн.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно до частин 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких до нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Враховуючи, що заявлений до стягнення штраф погоджений сторонами в укладеному ними на основі вільного волевиявлення договорі застави, розрахунок штрафу виконаний вірно у відповідності до умов пункту 4.3 договору застави, а невиконання заставодавцем обов'язку, передбаченого пунктом 3.3.11 договору застави щодо страхування предмету застави та відповідного інформування заставодержателя, підтверджено матеріалами справи, вимога про стягнення з відповідача штрафу належить до задоволення повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк частково та приймає рішення про стягнення з агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю Сімферопольське боргу який складається з: 1 339 675,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 857956,60 грн. заборгованості по процентам, 9386,06 грн. пені за прострочення кредиту, 81502,21 грн. пені за прострочення сплати процентів, 316491,86 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту, 172758,15 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів та 163 272,96 грн. штрафу за порушення умов договору застави від 12.09.2013 №3204.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк задовольнити частково.

2. Стягнути з агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю Сімферопольське (97533, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Трудове, вулиця Громадська, буд. 1Б, ідентифікаційний код 30833726)

на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк (03087, м. Київ, Солом'янський район, вул. Єреванська, буд. 1, ідентифікаційний код 23697280)

1 339 675,00 грн. (один мільйон триста тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень нуль копійок) заборгованості по тілу кредиту ,

857956,60 грн. (вісімсот п'ятдесят сім тисяч девятсот пятдесят шість гривень шістдесят копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом;

9386,06 грн. (дев'ять тисяч триста вісімдесят шість гривень шість копійок) пені за прострочення повернення кредиту;

81502,21 грн. (вісімдесят одну тисячу п'ятсот дві гривні двадцять одну копійку) пені за прострочення сплати процентів;

316491,86 грн. (триста шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну гривню вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту;

172758,15 грн. (сто сімдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень п'ятнадцять копійок) інфляційних втрат за прострочення сплати процентів;

163272,96 грн. (сто шістдесят три тисячі двісті сімдесят дві гривні дев'яносто шість копійок) штрафу за порушення умов договору застави від 12.09.2013 №3204;

44115,64 грн. (сорок чотири тисячі сто пятнадцять гривень шістдесят чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 18.06.2018

Суддя О.В. Конюх