Рішення

від 11.06.2018 по справі 927/241/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/241/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд , вул. Грушевського, б.3-б, м. Бровари, Київська область, 07401

до відповідача: Приватного підприємства ГЕПАРД ХХІ , АДРЕСА_1, 14008

про стягнення 329728грн.05коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 02.04.2018)

від відповідача: ОСОБА_2 - адвоката (договір №29/05-18 про надання правової допомоги від 29.05.2018, ордер на надання правової допомоги серії ЧН №035956 від 29.05.2018).

В судовому засіданні 11.06.2018 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 202466грн.60коп. боргу, 26733грн.03коп. пені, нарахованої за період з 06.11.2016 по 04.10.2017, 6076грн.61коп. 3% річних, нарахованих за період 06.11.2016 по 26.01.2018, 25782грн.61коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року, та 68669грн.20коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати та послуг з підтримання температурного режиму в орендованому приміщенні на підставі договору суборенди №11016-56 від 01.10.2016, внаслідок чого в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року виник заявлений до стягнення борг.

У строк, встановлений судом, відзив відповідачем не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив. Враховуючи, що відзив не наданий відповідачем без поважних причин, суд відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 04.06.2018, відповідачем подано заяву, в якій викладена позиція про заперечення проти позовних вимог. Вказана заява залучена судом до матеріалів справи, проте враховується судом тільки в частині заперечення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд (позивач у справі, суборендодавець за договором) та Приватним підприємством ГЕПАРД ХХІ (відповідач у справі, суборендар за договором) укладено договір суборенди №11016-56 (далі по тексту - договір суборенди), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування приміщення та майно, яке знаходиться в цьому приміщенні (об'єкт суборенди) розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Соборна 111, та сплатити орендну плату за його використання на умовах договору та в розмірі відповідно до додатку №1 до договору.

Як вбачається з додатку №1 від 01.10.2016 до договору суборенди №11016-56 від 1 жовтня 2016р., підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, сторони домовились про таку вартість суборендної плати об'єкту за договором, а саме: про вартість суборендної плати за суборенду складського приміщення - камери №5.6, площею 110,2кв.м., за місяць у розмірі з ПДВ 20056грн.40коп.; та контейнерів дерев'яних 1,2х1,6х1,2м для зберігання овочів у кількості 136шт., за місяць у розмірі з ПДВ 3400грн.00коп.

Крім того, як вбачається зі змісту договору суборенди, в ньому передбачено надання суборендодавцем суборендарю додаткових послуг. Зокрема, підписавши додаток №2 від 01.10.2016 до договору суборенди №11016-56 від 1 жовтня 2016р., сторони домовились про наступну вартість послуг, що надаються за договором суборенди, а саме: про вартість послуги з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщення в діапазоні 0- +8,0 градуси Цельсія за 1м.кв. орендованої площі у розмірі з ПДВ 118,20грн.

01 жовтня 2016 року сторонами підписано та скріплено їх печатками акт прийому-передачі, яким зафіксовано факт передачі суборендодавцем та прийняття суборендарем в строкове платне володіння та користування складського приміщення - камери №5.6 площею 110,2кв.м та контейнерів дерев'яних 1,2х1,6х1,2м у кількості 136шт. та стан майна, що передається. Зокрема, зазначено, що передані в суборенду приміщення та майно знаходяться в нормальному стані, придатному для їх використання відповідно до умов договору суборенди №11016-56 від 1 жовтня 2016р.

Відповідно до п.2.1. договору суборенди договір вступає в дію з дати його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами. Термін оренди об'єкту за цим договором визначається з 1 жовтня 2016р. по 31 травня 2017 року.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору суборенди №11016-56 від 01.10.2016, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Отже суд приходить до висновку, що в період, за який заявлена до стягнення заборгованість, договір суборенди діяв, та в силу ст.629 Цивільного кодексу України був обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію спірних відносин суд виходить з такого:

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Аналіз змісту укладеного між сторонами договору №11016-56 від 01.10.2016 свідчить, що за своєю правовою природою цей договір є змішаним та містить елементи договору оренди та договору про надання послуг, оскільки його предметом є як передання у платне строкове користування майна так і надання суборендодавцем додаткових послуг, які споживаються в процесі їх надання, зокрема, послуг з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях.

Згідно із ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже суд доходить висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору суборенди №11016-56 від 01.10.2016, підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України та глави 58 Цивільного кодексу України.

Факт передачі позивачем у строкове платне користування відповідачу визначеного договором суборенди приміщення та майна підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2016, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, та не заперечувався сторонами в ході розгляду справи .

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено та підписано акти надання послуг №202 від 31.10.2016, №370 від 30.11.2016, №372 від 30.11.2016, №516 від 31.12.2016, №518 від 31.12.2016, №72 від 31.01.2017, №73 від 31.01.2017, №214 від 28.02.2017, №215 від 28.02.2017, №358 від 31.03.2017, №361 від 31.03.2017, в яких зафіксовано факт суборенди у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року складського приміщення - камери №5.6, та в період з листопада 2016 року по березень 2017 року контейнерів дерев'яних у кількості 136шт. Крім того в актах зафіксований також розмір орендної плати, який співпадає з розміром орендної плати, встановленим сторонами в додатку №1 від 01.10.2016 до договору суборенди. Відповідно до вказаних актів загальний розмір орендної плати, який підлягав до сплати відповідачем за користування об'єктом оренди в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року становить 137338грн.40коп.

Також в період з листопада 2016 року по березень 2017 року позивачем на підставі договору суборенди надано відповідачу послуги з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях загальною вартістю 65128грн.20коп., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг №363 від 30.11.2016, №513 від 31.12.2016, №74 від 31.01.2017, №216 від 28.02.2017 та №357 від 31.03.2017.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів в них зазначено, що: замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має .

Таким чином, підписання відповідачем актів надання послуг без застережень розцінюється судом як прийняття наданих позивачем послуг, погодження з їх якістю, обсягом та вартістю, що, в свою чергу, підтверджує факт належного виконання позивачем взятих на себе за договором суборенди зобов'язань.

Заперечення відповідача факту надання позивачем послуг у визначеному в актах обсязі судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем в ході розгляду даної справи не надано доказів, які спростовують вказані обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе за договором суборенди зобов'язання.

В силу ч.1, 2, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1, 3, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із підп.3.3.1. п.3.3. договору суборенди оплата платежів за цим договором (за користування об'єктом, та додаткові послуги за поточний місяць) здійснюється суборендарем до 5-го (п'ятого) числа кожного поточного календарного місяця оренди шляхом 100% (сто відсоткової) передплати.

Аналіз змісту наведеної умови договору, свідчить, що кінцевою датою сплати платежів за цим договором за жовтень 2016 року є 05 жовтня 2016 року, за грудень 2016 року - 05 грудня 2016 року, за січень 2017 року - 05 січня 2017 року, за лютий 2017 року - 05 лютого 2017 року та за березень 2017 року - 05 березня 2017 року.

За повідомленням позивача відповідач орендну плату та послуги з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях, надані у спірний період, у встановлений в договорі суборенди термін не оплатив, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у сумі 202466грн.60коп., яку він і просить стягнути з останнього в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі орендної плати та послуг з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях, наданих у спірний період, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 202466грн.60коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом термін виконання зобов'язання сплив, тому станом на день подачі позивачем даного позову загальна заборгованість відповідача по сплаті орендної плати та оплаті наданих послуг становила 202466грн60коп. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати та своєчасної оплати додаткових послуг, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором суборенди зобов'язань.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до матеріалів справи відзиву на позов та доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати та оплати послуг з підтримання температурного режиму в суборендованих приміщеннях в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 202466грн.60коп. боргу є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до підп.8.2.1. п.8.2. договору суборенди суборендар несе наступну відповідальність за договором: у випадку прострочення по сплаті належних платежів - на вимогу суборендодавця, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З посиланням на вказану умову договору та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 26733грн.03коп. пені, нарахованої за період з 06.11.2016 по 04.10.2017, за прострочення сплати орендної плати та оплати послуг з підтримання температурного режиму в орендованих приміщеннях.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, в силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені суд прийшов до висновку, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на таке:

Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В розумінні норм чинного законодавства за своєю правовою природою період нарахування пені є строком.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, період прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.

При цьому, за змістом ч.6 ст.232 Господарського кодексу України сторони вправі змінити лише строк нарахування пені, а не початок його перебігу, який починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.

Разом з тим, як вбачається із наданого позивачем розрахунку нарахування пені розпочато позивачем за прострочення сплати платежів за договором суборенди за жовтень 2016 року з 06.11.2016, замість з 06.10.2016 враховуючи встановлений судом вище кінцевий термін сплати платежів за договором суборенди; за листопад 2016 року з 06.12.2016, замість з 06.11.2016; за грудень 2016 року з 06.01.2017, замість з 06.12.2016; за січень 2017 року з 06.02.2017, замість з 06.01.2017; за лютий 2017 року з 06.03.2017, замість з 06.02.2017; за березень 2017 року з 06.04.2017, замість з 06.03.2017.

За змістом ч.1, 2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тобто, відповідно до норм господарського процесу при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права, спосіб його захисту, та тільки він вправі розпоряджатись предметом спору під час провадження у справі, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. До того ж, з огляду на принцип рівності учасників судового процесу перед судом і законом суд не вправі самостійно змінювати позовні вимоги, зокрема і період нарахування штрафних санкцій.

Однак, аналіз змісту підп.8.2.1. п.8.2. договору суборенди свідчить, що сторонами не встановлено більш тривалого строку нарахування пені, аніж встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. А тому суд приходить до висновку, що позивач вправі, нараховувати відповідачу пеню за прострочення сплати ним платежів за договором суборенди лише в межах шестимісячного строку.

Разом з тим, як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку пені, нарахування пені здійснено позивачем з перевищенням установленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячного строку.

З урахуванням визначених позивачем початкових дат нарахування пені, які суд не вправі змінити, та враховуючи встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені, суд приходить до висновку, що розмір пені за прострочення сплати платежів за договором суборенди за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року становить 22364грн.45коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної сплати платежів за договором суборенди, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі, визначеному судом через недотримання позивачем вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.

Відповідно до підп.8.3.1. п.8.3. договору суборенди суборендар зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від суми суборендної плати за місяць у випадку, зокрема, затримки оплати орендної плати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) днів.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 68669грн.20коп. штрафу за затримку сплати орендної плати більше ніж на 15 днів.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем штрафу, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням умов договору та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт затримки сплати відповідачем орендної плати більше ніж на 15 днів, що згідно з договором суборенди є умовою стягнення штрафу, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача штрафу є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 6076грн.61коп. 3% річних, нарахованих за період з 06.11.2016 по 26.01.2018, 25782грн.61коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року, за прострочення сплати орендної плати та оплати послуг з підтримання температурного режиму в орендованих приміщеннях.

Здійснивши перевірку правильності обчислення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення з відповідача 6076грн.61коп. 3% річних та 25782грн.61коп. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 202466грн.60коп. основного боргу, 68669грн.20коп. штрафу, 22364грн.45коп. пені, 6076грн.61коп. трьох процентів річних та 25782грн.61коп. інфляційних нарахувань.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення №584 від 22.03.2018 за подання даного позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4945грн.92коп.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 4880грн.39коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (65грн.53коп.) судовий збір покладається на позивача.

По розмір інших судових витрат сторонами суду не заявлено.

Керуючись ст.74, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ГЕПАРД ХХІ , АДРЕСА_2, 14008 (ідентифікаційний код 34453225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд , вул.Грушевського, б.3-б, м.Бровари, Київська область, 07401 (ідентифікаційний код 39430972) 202466грн.60коп. основного боргу, 68669грн.20коп. штрафу, 22364грн.45коп. пені, 6076грн.61коп. трьох процентів річних, 25782грн.61коп. інфляційних нарахувань та 4880грн.39коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фуд відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 18 червня 2018 року.

Суддя Т. Г. Оленич