Постанова

від 13.06.2018 по справі 802/2231/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2231/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача:ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

свідка: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємства "АВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю - Підприємство "АВІС" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на безтоварність господарських операцій, які виникли між ТОВ "Aвіс" та ТОВ "ІДАС-Л", між ТОВ "Aвіс" та ТОВ "Флексай", між ТОВ "Aвіс" та ТОВ "Альтис", між ТОВ "Aвіс" та ТОВ "Проммеханіка-України", що підтверджується матеріалами досудових розслідувань та вироками судів щодо ТОВ "Флексай" та ТОВ "Проммеханіка-України", що набрали законної сили.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, оригінали яких вилучені в межах кримінальних проваджень щодо контрагентів ТОВ "Aвіс".

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 в частині суми заниження податку на прибуток 506667,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126667,0 грн.; № НОМЕР_3 в частині суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ 133684,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33421,0 грн., № НОМЕР_4 в частині сум бюджетного відшкодування ПДВ 429281,0 грн. та 98879,0 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Авіс" 21.07.1998 року зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.07.1998 року №11741200000000575 (Серія А00 №142599).

На підставі направлень від 22 серпня 2017 року № 1607, 1608, 1609, 1610; від 29 серпня 2017 року № 1698; від 03 жовтня 2017 року № 2014, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, ОСОБА_6, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області; ОСОБА_4, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області; ОСОБА_7, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області; ОСОБА_8, головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Вінницькій області; ОСОБА_9, головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області; ОСОБА_10, завідувачем сектору перевірок трансфертного ціноутворення управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області, згідно із ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-YІ (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2017р. на підставі Наказу ГУ ДФС у Вінницькій області № 2051 від 09 серпня 2017 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ - підприємства "АВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений ОСОБА_11 від 11 жовтня 2017 року № 1944/1401/13304871 (далі - ОСОБА_11 перевірки).

На підставі ОСОБА_11 перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2017 року: № НОМЕР_1 з податку на прибуток в сумі основний платіж - 1315435 грн. та штрафна санкція - 262789 грн.; № 009511401 з ПДВ в сумі основний платіж - 106072 грн. та штрафна санкція - 26518 грн.; № НОМЕР_3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку та відшкодовану на дату складання ППР в сумі - 862090 грн. та штрафна санкція - 215523 грн.; № НОМЕР_4, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ на 592312 грн.

Не погодившись з вказаними податковмими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені під час розгляду кримінальних справ обставини стосуються лише злочинних дій посадових осіб ТОВ "Проммеханіка Україна", ПП "Ідас-Л", ТОВ "Флексай" та ТОВ "Альтіс" щодо фіктивного підприємництва та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог та виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених нормколегія суддів дійшла висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про факт реальної зміни майнового стану платника податків.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо контрагента позивача ПП "Ідас-Л", колегія суддів виходить з наступного.

Під час проведення перевірки, враховуючи всю інформацію по ланцюгу постачання олії соняшникової по контрагентах-постачальниках, отриману в результаті аналізу баз даних ІС "Податковий блок" та "Єдиний реєстр податкових накладних", відсутності трудових ресурсів, основних засобів, необхідної кількості власної/орендованої плоші сілськогосподарських угідь , зареєстрованих відповідно до вимог чинного законодавства, необхідних для ведення господарської діяльності, яка зазначена в номенклатурі виписаних податкових накладних та зареєстрованих в "Єдиному реєстрі податкових накладних" відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердження поставки олії соняшникової нерафінованої ПП "Ідас-Л" на ТОВ - підприємство "Авіс" в кількості 95,99 т. за березень 2015 року у зв'язку з тим , шо ПП "Ідас-Л" не є виробником, а у постачальників по ланцюгу відсутній вирощений або придбаний соняшник, виготовлена або придбана олія соняшникова.

В той же час, яу встановлено судом з пояснень свідка головного бухгалтера ТОВ "Авіс" ОСОБА_5, на момент проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Авіс" за період з 01.01.2014 року по 30.0.2017 року оригінали фінансово-господрських документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Проммеханіка Україна", ПП "Ідас-Л", ТОВ "Флексай" та ТОВ "Альтіс", здійснених позивачем, вилучені у підприємства в межах кримінальних проваджень (ухвала слідчого судді від 02 червня 2015 року у справі № 1-кс/127/5287/15, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.06.2015, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.06.2015, протокол обшуку від 04.04.2017 та протокол обшуку від 04.04.2017). При цьому, у ТОВ "Авіс" були наявні копії всіх первинних документів, проте посадові особи податкового органу під час проведення планової виїзної документальної перевірки не просили пред'явти вказані копії документів.

Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з п. 77.8 ст. 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

П. 77.9. ст.77 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.5. виключено;

83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено судом з пояснень предстаника відповідача - головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_4, яка проводила перевірку ТОВ "Авіс", під час проведення вказаної перевірки первинні документи ТОВ "Авіс" в розрізі контрагента ПП "Ідас-Л" не досліджувалися, запити на отримання копій або на доступ до оригіналів первинних документів до правоохоронних органів не направлялися, висновки, викладені в акті перевірки, зроблені на основі даних з баз даних ІС "Податковий блок" та "Єдиний реєстр податкових накладних" та матеріалів досудового слідства щодо ПП "Ідас-Л".

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення перевірки щодо посадових осіб ПП "Ідас-Л" відсутні обвинувальні вироки суду, які набрали законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

В той же час колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказані вище документи (ухвали, протоколи) про вилучення первинних документів ТОВ "Авіс" вказують на існування первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, оскільки висновки про відповідність вказаних документів ознакам первинних, а також висновки про підтвердження реальності господарських операцій можна зробити лише на підставі дослідження оригіналів або належним чином завірених копій первинних документів.

Водночас, в порушення вимог п.85.9 ст.85 ПК України під час проведення перевірки податковим органом не досліджувалися первинні документи позивача в розрізі контрагента ПП "Ідас-Л".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо відмови у підтвердженні реальності господарських операцій ТОВ "Авіс" з ПП "Ідас-Л".

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо контрагента позивача ТОВ "Альтис", колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що на підставі аналізу даних Архіву електронної звітності (ЄРПН) встановлено, що ТОВ "Альтис", не маючи в наявності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей реалізовувало олію соняшникову, яку було придбано у контрагента-постачальника ТОВ "Єі Ер Джі Пріоріті" (код за ЄДПРОУ 40290670), який в свою чергу придбав значно менший обсяг олії соняшникової.

Як встановлено судом з пояснень предстаника відповідача - головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_4, яка проводила перевірку ТОВ "Авіс", під час проведення вказаної перевірки первинні документи ТОВ "Авіс" в розрізі контрагента ТОВ "Альтис" не досліджувалися, запити на отримання копій або на доступ до оригіналів первинних документів до правоохоронних органів не направлялися, висновки, викладені в акті перевірки, зроблені на основі даних з баз даних ІС "Податковий блок" та "Єдиний реєстр податкових накладних" та матеріалів досудового слідства щодо ТОВ "Альтис".

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення перевірки щодо посадових осіб ТОВ "Альтис" відсутні обвинувальні вироки суду, які набрали законної сили.

При цьому, в порушення вимог п.85.9 ст.85 ПК України під час проведення перевірки податковим органом не досліджувалися первинні документи позивача в розрізі контрагента ТОВ "Альтис".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо відсутності підтвердження реальності господарських операцій ТОВ "Авіс" з ТОВ "Альтис".

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо контрагента позивача ТОВ "Флексай", колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що з аналізу даних Архіву електронної звітності (ЄРПН) встановлено, що ТОВ "Флексай", не маючи в наявності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей реалізовувало олію соняшникову, яку було придбано у контрагентів-постачальників ТОВ "Найзон" (код за ЄДПРОУ 40406251), ТОВ "Проланд" (код за ЄДПРОУ 40405965) і інші, який в свою чергу не придбавали олії соняшникової.

Як встановлено судом з пояснень предстаника відповідача - головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_4, яка проводила перевірку ТОВ "Авіс", під час проведення вказаної перевірки первинні документи ТОВ "Авіс" в розрізі контрагента ТОВ "Флексай" не досліджувалися, проте висновки, викладені в акті перевірки, зроблені на основі даних з баз даних ІС "Податковий блок" та "Єдиний реєстр податкових накладних" та вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2017 у справі №361/3421/17.

Відповідно до вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2017 у справі №361/3421/17, провадження №1-кп/361/376/17 по кримінальному провадженню №32017100110000059 від 02.06.2017 про обвинувачення засновника та директора ОСОБА_11Л у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, особу_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

У вироку зазначено, що підписання та надання ОСОБА_11 реєстраційних документів ТОВ "Флексай" невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися банківським рахунком товариства, здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванню податкового кредиту та заниженню сум ПДВ до сплати в бюджет платникам податків, серед яких ТОВ - підпиємство "Авіс".

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів вважає, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження первинними документами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 2а-8775/10/0870 (касаційне провадження № К/9901/8899/18).

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарські операції з ТОВ "Флексай" не підтверджуються на предмет реального їх проведення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо контрагента позивача ТОВ "Проммеханіка Україна", колегія суддів виходить з наступного.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, шо ТОВ - підприємство "Авіс" віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню олії соняшникової нерафінованої у ТОВ "Проммеханіка Україна" по декларації за листопад 2014 року в сумі 98879,35 грн.

Як встановлено судом з пояснень предстаника відповідача - головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_4, яка проводила перевірку ТОВ "Авіс", під час проведення вказаної перевірки первинні документи ТОВ "Авіс" в розрізі контрагента ТОВ "Проммеханіка Україна" не досліджувалися, проте висновки, викладені в акті перевірки, зроблені на основі даних з баз даних ІС "Податковий блок" та "Єдиний реєстр податкових накладних" та вироку Вінницького міського суду Вінницької області Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2016 у справі №127/9558/16-к.

Згідно з вироком Вінницького міського суду Вінницької області Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2016 у справі №127/9558/16-к, провадження №1-кп/127/888/16 по кримінальному провадженню №32016020000000046 від 28.04.2016 року ОСОБА_1визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що після придбання ТОВ "Проммеханіка Україна", статутні, реєстраційні документи та печатку підприємства ОСОБА_41 передав ОСОБА_1 Перереєстрація ТОВ "Проммеханіка Україна" на ОСОБА_41 надала можливість обвинуваченому ОСОБА_1 здійснювати незаконну діяльність, яка полягала у наданні підприємствам реального сектору економіки послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, витрат з податку на прибуток та заниження таким чином податкових платежів, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з продажу товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведеного, а також обов'язковості для адміністративного суду вироку суду у кримінальному провадженні, якиий набрав законної сили, колегія суддів дійшла всновку про те, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження первинними документами.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарські операці ТОВ "Проммеханіка Україна" не підтверджуються на предмет реального їх проведення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 в частині суми заниження податку на прибуток 506667,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126667,0 грн.; № НОМЕР_3 в частині суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ 133684,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33421,0 грн., № НОМЕР_4 в частині сум бюджетного відшкодування ПДВ 429281,0 грн. та 98879,0 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємства "АВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 в частині суми заниження податку на прибуток 506667,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126667,0 грн.; № НОМЕР_3 в частині суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ 133684,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33421,0 грн., № НОМЕР_4 в частині сум бюджетного відшкодування ПДВ 429281,0 грн. та 98879,0 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 15 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_12 ОСОБА_13