Рішення

від 08.08.2006 по справі 17/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2006 р.   Справа № 17/151   

за позовом  ТзОВ "Нафтогаз-Інвест"  м-н Путятинський 2, оф.300,Житомир,10002

до відповідача  ПП "Матімекс"  вул. Галицька, 115/6,Івано-Франківськ,76019

про                       стягнення  277877 грн. 38  коп.

 Cуддя  Неверовська Лариса Миронівна   

При секретарі   Боднарчук Марія Богданівна

Представники:

Від позивача:  Димов К.Я.-представник, (довіреність № 27 від 10.07.06)  

СУТЬ СПОРУ: подано позов про стягнення 264823 грн. 38 коп. основного боргу, 4612 грн.80 коп. втрат завданих інфляцією, 8641 грн. 10 коп. річних.

          Представник  позивача  в  судовому  засіданні 12.07.2006 р. подав  заяву  про  зміну  позовних  вимог,  в  якій  просить  стягнути  з  відповідача  -  ПП "Мамітекс",  м. Івано-Франківськ  суму основного  боргу  в  розмірі  264823  грн. 48  коп.,  три  відсотки  річних -  4259 грн. 24 коп.;  індекс  інфляції  за  весь  час  прострочення  -  4259 грн. 24 коп.;  суму  сплаченого  державного  мита  в  розмірі  2733  грн. 42 коп.;  витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу  в  розмірі  118 грн.;  витрати понесені на оплату послуг  адвоката у  розмірі  5000 грн.

                    Згідно з ст.  22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити розмір позовних вимог, заява про зміну розміру позовних вимог (зменшення позовних вимог  в частині інфляційних втрат та річних) прийнята судом.

          Відповідач в судове засідання не з"явився, відзиву  на позов не подав.  За  наведених  обставин, справа  розглядається  за  наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

          8 червня 2005 року між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів №01-06/05, відповідно  до якого відповідач зобов"язується поставити, а  позивач  прийняти та  оплатити нафтопродукти. Кількість нафтопродуктів, яку відповідач зобов"язався поставити позивачу, сторони визначили у додаткових угодах (додатки №1-№27 до договору №01-06/05 від 08.06.2005 р.) відповідно до п.2.3 договору.

          Згідно п.5.1. договору  покупець проводить 100% попередню оплату нафтопродуктів. На виконання умов договору. в період з 08.06.2005 р. по 30.09.2005 р позивач перерахував на поточний рахунок  відповідача, у якості попередньої оплати за нафтопродукти, грошові кошти у сумі 28668520 грн, що підтверджується платіжним дорученням за банківським реєстром .

          Згідно п. 5.4. договору, постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем.

          У зазначений  вище  період, відповідач  здійснив поставку нафтопродуктів та надав послуг по оформленню відвантаження на загальну суму 25546897 грн., про що  свідчать видаткові накладні  та акти приймання-передачі нафтопродуктів й акти прийняття робіт.

          22.07.2005 р. по 28.07.2005 р. відповідачем було повернуто частину сплачених позивачем

в  якості  передплати за нафтопродукти грошових коштів у розмірі 1855000 грн.

          Згідно п.5.7. договору, у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в додатку договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню  оплату за нафтопродукти на наступний місяць.

          Починаючи з 01.10.2005 р. відповідач  припинив поставки нафтопродуктів на адресу позивача.

          Таким чином, на суму 1266623 грн. 48 коп., що була перерахована позивачем відповідачу в якості передплати поставки нафтопродуктів не відбулися.

В силу ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відноситься до двосторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна з сторін договору.

За умовами договору відповідач зобов"язався протягом 2005 року поставляти нафтопродукти у кількості, встановленій додатковими угодами.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів в повному обсязі не виконав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не поставив йому нафтопродукти, у передбаченій договором та додатковими угодами кількості, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути йому передоплату.

Згідно частини 1 ст.193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться й у статті 526 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3 ст.264 ГК України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу частини 2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, реалізація правомочності щодо вимоги про повернення суми попередньої оплати означає, що сторона покупця конклюдентними діями відмовилась від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

          Отже, позивач відмовився від поставки нафтопродуктів і вимагає у відповідача повернути  передоплату.

          26.10.2005 р. позивачем  на адресу відповідача було надіслано листа №26/10-1 з вимогою повернути зазначену суму грошових  у зв"язку з припиненням зобов"язання. Відповіді позивач не отримав.

          19.12.2005 р. позивачем  на адресу відповідача надіслано повторного  листа №19/21-1 з вимогою повернути зазначену суму грошових коштів у зв"язку з припиненням зобов"язання. Підтвердженням отримання  відповідачем  даних листів та згоди розірвати договір та повернути кошти є посилання відповідача на  на нього в  платіжних дорученнях. Отже, відповідач визнав вимогу позивача  сплатити кошти та тим самим не заперечував щодо припинення зобов"язання за договором.

          Таким чином, у відповідача виникла  заборгованість перед позивачем у  розмірі 1266623 грн. 48 коп.

          У період з 13.12.2005 р. по 29.12.2005 р. відповідачем була частково сплачена сума заборгованості та  становить 264823 грн. 77 коп., з чим погодився  відповідач підписаши та завіривши печаткою акт  взаємних розрахунків.

          З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 264823 грн. 77 коп. є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

          Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання  зобов"язання не встановлений   або  визначений  моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник  вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати  таке зобов"язання в семиденний строк з дня пред"явлення вимоги кредитором, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов"язання.

          Отже  строк виконання  грошового  зобов"язання повернути 264823 грн. 77 коп. попередньої оплати настав 26.12.2005 р.

          Відповідно до п.2 ст. 625  Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

          Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних, викладені у заяві про зміну розміру позовних вимог (яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог в цій частині) є обгрунтованими і підлягають задоволенню. Загальна сума  нарахованих позивачем втрат завданих інфляцією та трьох відсотків річних  за період з 30.12.2005 р. по 12.07.2006 р. становить:  4259 грн. 24 коп. - річні;   4259 грн. 24 коп. - втрати завдані інфляцією. В решті вимог про стягнення інфляційних втрат та річних провадження слід припинити відповідно до п.4 ст.80 ГПК.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по оплаті 2733 грн. 42 коп. державного мита та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

          Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката. 07.01.2006 р. між адвокатом Київської обласної колегії адвокатів України Димовим Кирилом Яновичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1597/10 від  26.05.1999 р.) і позивачем був укладений  договір №07-01/06 про надання юридичних послуг з супроводження стягнення суми боргу з  відповідача. Договором №07-01/06 та додатковою угодою  №1 до договору була визначена сума винагороди адвоката у розмірі 5000 грн., яка сплачена позивачем платіжним дорученням №868 від 23.06.2006 р.

          З огляду на викладене, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України слід покласти на відповідача витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн.          

          Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст. 124, 129 Конституції України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

          Стягнути з ПП "Матімекс", м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 4 (ідентифікаційний код 24685646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз-Інвест”, м.Житомир, м-н Путятинський, 2, оф.300 (ідентифікаційний код 33463578) – основний  борг  в  сумі  264823  грн. 48  коп.,    4259 грн. 24 коп. річних;   4259 грн. 24 коп. втрат завданих інфляцією;  2733  грн. 42 коп.  державного  мита  в  розмірі;  витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу  в  розмірі  118 грн.;  витрати понесені на оплату послуг  адвоката у  розмірі  5000 грн.,   про що видати наказ після набрання  рішенням законної сили.

          В решті провадження припинити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                          Неверовська Л.М.                                                                                      

Рішення підписане 16.08.2006 р.