печерський районний суд міста києва
Справа № 757/76463/17-к
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_3 ОСОБА_4 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 32016100060000117,
В С Т А Н О В И В :
До провадження слідчого судді надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 ОСОБА_4 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 32016100060000117 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 757/46474/17-к на вилучене 09.08.2017 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: платіжна банківська картка ПАТ „КБ „ПриватБанк - 1 шт.; платіжна банківська картка ПАТ „Альфа-Банк - 1 шт.; картка-посвідчення директора ТОВ «Прімаж» ОСОБА_3 - 1 шт.; факсиміле підпису гр. ОСОБА_3 - 1 шт.; печатка ТОВ «Прімаж» (код 40161432) - 1 шт.; зошит з обкладинкою чорного кольору із записами - 1 шт.; мобільний телефон SAMSUNG чорного кольору - 1 шт. з сім-картою Life - 1 шт.; мобільний телефон SAMSUNG чорного кольору - 1 шт. з сім-картою «Київстар» - 1 шт.; iPod Apple Model A1465 s/n CCQJKCHHF4K5 чорного кольору; ноутбук MacBook Air Model A1465 s/n C02NQ3HRG084 сріблястого кольору; ноутбук MacBook Model 1534 s/n C02RG28MGCN3 темно-сірого кольору; грошові кошти у вигляді готівки номіналом 500 (п`ятсот) грн. у кількості 60 шт. у сумі - 30 000 (тридцять тисяч) грн.; грошові кошти у вигляді готівки номіналом 200 (двісті) грн. у кількості 200 шт. у сумі - 40 000 (сорок тисяч) грн.; грошові кошти у вигляді готівки номіналом 50 (п`ятдесят) грн. у кількості 200 шт. у сумі - 10 000 (десять тисяч) грн., та скасувати заборону розпоряджатися або користуватися вказаним майном.
Клопотання мотивоване тим, що вилучені речі та грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, у зв`язку з чим арешт на них накладено необґрунтовано.
До судового засідання учасники за клопотання не з`явились. Тому слідчий суддя розглянув клопотання у їх відсутність.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000117 від 27.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України, на даний час здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.
У зв`язку зі здійсненням досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/45312/17-к від 19.07.2017, за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в результаті якого вилучене майно, про скасування арешту котрого просить ОСОБА_3 .
Постановою слідчого від 09.08.2017 вилучені речі та грошові кошти визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2017 у справі № 757/46474/17- к накладено на нього арешт.
Вказаний арешт на накладався, оскільки вони відповідали критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
Разом з тим, слідчому судді не надано даних, що відносно ОСОБА_3 внесені відомості до ЄРДР, відносно нього здійснюється досудове розслідування.
Отже, доводи сторони обвинувачення про необхідність накладення арешту на грошові кошти цього товариства з метою забезпечення збереження речових доказів є хибними.
Крім того, прокурором при розгляді клопотання про арешту не зазначено та не надано жодного доказу, що речі та грошові кошти є речовими доказами у розумінні положень ст. 98 КПК України та в чому це проявляється.
Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Отже, арешт ухвалою слідчого судді на речі та грошові кошти ОСОБА_3 накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно особи, яка, не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за дії таких осіб.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Крім того, як вказано у ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_3 .
Прокурор не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у господарську власність ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті (з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Разом з тим, стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, не доведено, що незастосування заборони призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 17 КПК України сторона обвинувачення повинна доводити, в даному випадку, причетність ОСОБА_3 , вилучених у нього майна та грошових коштів до кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про скасування арешту та заборони розпорядження та користування майном ОСОБА_3 , оскільки під час розгляду клопотання встановлено, що арешт на його майно ухвалою слідчого судді накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,
У Х В А Л И В :
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 ОСОБА_4 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 32016100060000117 задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 757/46474/17-к, на майно, вилучене 09.08.2017 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: платіжна банківська картка ПАТ „КБ „ПриватБанк - 1 шт.; платіжна банківська картка ПАТ „Альфа-Банк - 1 шт.; картка-посвідчення директора ТОВ «Прімаж» ОСОБА_3 - 1 шт.; факсиміле підпису гр. ОСОБА_3 - 1 шт.; печатка ТОВ «Прімаж» (код 40161432) - 1 шт.; зошит з обкладинкою чорного кольору із записами - 1 шт.; мобільний телефон SAMSUNG чорного кольору - 1 шт. з сім-картою Life - 1 шт.; мобільний телефон SAMSUNG чорного кольору - 1 шт. з сім-картою «Київстар» - 1 шт.; iPod Apple Model A1465 s/n CCQJKCHHF4K5 чорного кольору; ноутбук MacBook Air Model A1465 s/n C02NQ3HRG084 сріблястого кольору; ноутбук MacBook Model 1534 s/n C02RG28MGCN3 темно-сірого кольору; грошові кошти у вигляді готівки номіналом 500 (п`ятсот) грн. у кількості 60 шт. у сумі - 30 000 (тридцять тисяч) грн.; грошові кошти у вигляді готівки номіналом 200 (двісті) грн. у кількості 200 шт. у сумі - 40 000 (сорок тисяч) грн.; грошові кошти у вигляді готівки номіналом 50 (п`ятдесят) грн. у кількості 200 шт. у сумі - 10 000 (десять тисяч) грн., а також скасувати заборону розпоряджатися або користуватися вказаним майном.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.03.2018 |
Оприлюднено | 22.02.2023 |
Номер документу | 74746699 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Печерський районний суд міста Києва
Батрин О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні