Рішення

від 15.05.2018 по справі 759/1743/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1743/17

пр. № 2/759/771/18

15 травня 2018 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Величко Т.О.,

при секретарі - Скляренко В.В.,

за участі:

позивач ОСОБА_1,

позивач ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до КП Ремонтно -експлуатаційної організації - 4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, який уточнивши 02.02.2018, просили суд стягнути у солідарному порядку з відповідача на їх користь відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 14 102 грн. 70 коп., матеріальних збитків за послуги з оцінки заподіяних збитків, згідно Договору №13/26-30, від 30травня 2017 року у розмірі 1500 грн., та моральної - 10000 грн. кожному з них, посилаючись на те, що Позивачам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, - загальною площею 69,9 кв. м. (далі - квартира №19), на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.07.1996 р., виданого згідно з розпорядженням (наказом) Комісії по приватизації житлового фонду НЕЮ Електронмаш м. Київ № 141/1 від 09.07.1996 р. Відповідно до норм законодавства Відповідач (Комунальне підприємство Ремонтно-експлуатаційна організація -4 , виступала балансоутримувачем (обслуговуючою організацією - Виконавцем послуг) житлового будинку АДРЕСА_1 з 1990 р. по теперішній час.

Позивачі зазначили, що Внаслідок неякісного надання послуг з утримання житлового будинку Відповідачем трапилось наступне: Неодноразове залиття (останній раз - 31.01.2014 р.) стін, стелі та підлоги в кухонному приміщенні квартири № 19. Пошкоджено: стіни (шпалери, штукатурку), паркет. Слід підкреслити, що три перших залиття кухонного приміщення, що трапилися одне за одним в короткій термін часу внаслідок пориву труби стояка гарячого водопостачання між 8-м та 9-м поверхами, потім на 14-му та 6-му поверхах відповідно, - на думку фахівців, давали підстави ставити питання про припинення експлуатації стояка та його заміни. Справа в тому, що термін експлуатації таких труб ГВП (залежить від умов експлуатації) у середньому - 20 років. Труби в будинку на той момент відпрацювали майже 25 років в несприятливих умовах. Труби гарячого та холодного водопостачання в кухонному приміщенні будинку встановлені одна біля одної в цегляному колодязі зробленому в несучій зовнішній стені. Труби - голі, труба ГВП не захищена спеціальним теплоізоляційним матеріалом.

Позивачі зазначили, що після третього підряд залиття Відповідачем було прийнято цілком обґрунтоване рішення - відключити аварійний стояк від системи ГВП, що і було зроблено. Мешканці почали вирішувати питання заміни аварійного стояка. Два останні залиття, у т. ч. 31.01.2014 p., трапились внаслідок того, що працівники Відповідача з незрозумілих причин підключали аварійний стояк до центральної, системи подачі гарячої води.

Внаслідок того, що опалювальний сезон 2013-2014 років почався 1 жовтня 2013 року, а роботу системи ЦО в квартирах будинку було нормалізовано лише 31.01.2014 року, в ванній кімнаті відпали шпалери та появились темні плями (завівся грибок ) - 3,2 м2. ОСОБА_5 звернувся до Виконавця послуг з листом (вх. № 59, від 03.02.2014р.) в якому просив направити комісію для складання акту залиття квартири (далі - Акт). 04.02.2014 року комісією у складі представників КП РЕО-4 : інженера ОСОБА_6, майстра технічної дільниці ОСОБА_7, майстра ремонтної дільниці ОСОБА_8 відповідний Акт було складено, а також зроблено Локальний кошторис № 1-1-1 на ремонт у квартирі Позивачів.Зведений кошторисний розрахунок передбачав необхідність проведення ремонтних робіт загальною сумою 2 495, 00 гривень, - в поточних цінах станом на 10 березня 2014 року. Після цього Позивачі звернулись до Відповідача з проханням вирішити питання компенсації завданих збитків в рахунок щомісячних платежів за комунальні послуги, але їм було відмовлено. Відповідач обумовлював компенсацію завданих збитків необхідністю попереднього виконання ремонту в кватирі Позивачів за власний рахунок, а потім компенсувати завдані збитки.

Позивачі зазначили, що в результаті проведеної незалежної оцінки було зроблено висновок, що розмір матеріального збитку становить: 14 102,70 (чотирнадцять тисяч сто дві гривні 70 копійок). За надання послуг згідно Договору (№ 13/26-30, від 30 травня 2017 р.) Приватному підприємству Пліч-Опліч було перераховано Позивачами 1 500, 00 грн (Одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок). Крім того внаслідок залиття квартири з вини Відповідача, Позивачам, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 було завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні прав внаслідок пошкодження належного майна позивачам. Позивачі зазнали немало переживань та страждань у зв'язку з тим, що Відповідача, халатність та неналежне виконання обов'язків якого призвело до пошкодження майна та який повинен був відповідати за свої дії та відшкодувати завдану шкоду, протягом майже чотирьох років не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки.

Ухвалою суду від 08.02.2017 у справі відкрито провадження. Ухвалою суду від 24.10.2017 року задоволено клопотання позивача та замінено неналежного відповідача. Ухвалою суду від 30.01.2018 року позов залишено без руху. Ухвалою суду від 05.02.2018 року продовжено розгляд справи.

На підставі норми пункту 9 частини 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України від 18.03.2004 № 1618-IV у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивачі у судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити, надав до суду відзив посилаючись на те, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачами був наданий акт про залиття, що трапилось на системі гарячого водопостачання від 04.02.2014, згідно якого 31.01.2014 внаслідок пориву труби гарячого водопостачання в квартирі № 23 сталося залиття квартири позивачів. Також позивачами наданий локальний кошторис на виконання ремонтних робіт в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого вартість відновлювальних робіт становить 2495,00 грн. Крім того, в позовній заяві міститься розрахунок вартості завданої шкоди згідно якого ціна позову складається з матеріальної шкоди в розмірі 8158,65 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. При цьому вартість матеріальної шкоди грунтується на зазначеному вище локальному кошторисі з урахуванням різниці курсу долару США на момент спричинення шкоди та на момент подання позову.

Дослідивши матеріали цивільної справи вислухавши доводи позивачів та відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що Позивачам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, - загальною площею 69,9 кв. м. (далі - квартира №19), на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.07.1996 р., виданого згідно з розпорядженням (наказом) Комісії по приватизації житлового фонду НЕЮ Електронмаш м. Київ № 141/1 від 09.07.1996 р.

Судом встановлено, що згідно Акту про залиття ( а.с.15) від 04.02.2014 року встановлено, що 31.01.2014 року в будинку №15 по вул.Тулузи у кв.19 сталося з вищеразташованої квартири №23. В квартирі 19 виявлено відповідні ушкодження,причиною залиття прорив труби ГВП в квартирі №23.

Судом встановлено, що згідно Локального кошторису ( а.с.16-18) складеного КП РЕО- 4 станом на 10.03.2014 року на проведення відновлювального ремонту в квартирі позивачів необхідно 2495,00 грн.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до відповідча із заявами та претензією за період часу з 03.02.2014 року по 20.12.2016 року, щодо відшкодування збитків внаслідок затоплення квартри ( а.с.33-40) та у відповідь віл відповідача отримав вілповіді, де було запропоновано виконати ремонтні роботи за власний кошт та відшкодувати потім витрати в рахунок оплати квартпослуг.

Судом встановлено, що згідно Висновку №14/11-08 про розмір матеріального збитку та долатків до нього ( а.с.59-111) встановлено розмір матеріального збитку завдананого власику об"єкту оцінки, а саме внутрішнє оздоблення квартири №19, що розташована за адресою АДРЕСА_1 становить 14102,70 грн.

У відповідності до норм ч. ч. 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною 7 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 151 Житлового кодексу РСР України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Положеннями ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004, споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З наведеного вбачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди. Доказів на підтвердження того, що залиття квартири позивачів сталося не з вини власників квартири № 23 стороною відповідача не надано і встановлених обставин щодо факту залиття не спростував.

Виходячи із встановлених обставин справи, доведеності факту залиття квартири позивачів із-за винних дій власника квартири № 23, наявності причинно-наслідкового зв'язку між винними діями власника квартири та настанням негативних наслідків у вигляді пошкодження належної позивачам квартири, суд дійшов висновку, що відповідач самоусунувая від своїх обов"язків щодо контролю та дотриманню умов експлуатауії внутрішньобудинковиї систем : а саме аварійний стояк був підключений до центральної системи горячого водопостачання , що призвело до негативних для позивачів наслідків.

Так, відповідно до вимог статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди на загальну суму 10 000 грн., що у разі порушення майнових або немайнових прав, середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку, людина відчуває страждання (моральну шкоду).

Тому суд вважає, що дійсно у результаті встановленої вини відповідача, позивачі зазнали моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Суд приймає до уваги зазначену практику Європейського суду з прав людини як беззаперечну та, враховуючи наведені правові норми, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази та, дотримуючись вимог чинного законодавства, визначає розмір моральної шкоди у розмірі 2 500 грн. з відповідача на користь кожного з позивачів, тобто позовна вимога у цій частині судом задовольняється частково - на загальну суму у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За приписами частини 2 вказаної статті Кодексу, інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 61, 129 Конституції України, ст.ст. 1-16, 22, 23, 319, 321, 386, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 151 Житлового кодексу РСР України, ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 137, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до КП Ремонтно -експлуатаційної організації - 4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційної організації - 4 , що знаходиться за адресою: 03146, м. Київ, вул.. Якуба Коласа, 8-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 36113985 на користь позивачів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, що зареєстровані за адресою: 03148, АДРЕСА_1, в рівних частинах, кожному, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3 525 ( три тисячі п"ятсот двадцять п"ять грн) 67 коп. ; в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 ( дві тисячі п"ятсот) грн. 00 коп.; вартість проведеного експертного дослідження у розмірі 375 ( триста сімдесят п"ять) грн.00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 160 ( сто шістдксят) грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя