Постанова

від 13.06.2018 по справі 2-2215/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2215/12

провадження № 61-13948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство Житомирське лісове господарство ,

відповідачі: Житомирська районна державна адміністрація, Управління Держземагентства в Житомирському районі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, Товариство з обмеженою відповідальністю ДБНУ ,

треті особи: Реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції, Кам'янська сільська рада Житомирського району, Поліський філіал Українського ордену Знак Пошани науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2016 року у складі судді Зубчук І. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Кочетова Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Державне підприємство Житомирське лісове господарство (далі - ДП Житомирське лісове господарство ) звернулося до суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації, Управління Держземагентства в Житомирському районі, Товариства з обмеженою відповідальністю ДБНУ , ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними і скасування договорів купівлі-продажу земельних ділянок, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Під час розгляду справи судом першої інстанції у справу на стороні позивача вступив прокурор Житомирської області.

У квітні 2016 року ДП Житомирське лісове господарство подало до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2016 року позовну заяву ДП Житомирське лісове господарство залишено без розглядуз підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), та скасовано заходи забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилено, ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2016 року залишено без змін.

17 серпня 2016 року заступник прокурора Житомирської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року, справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, а також постановити окрему ухвалу щодо порушення директором ДП Житомирське лісове господарство вимог законодавства та направити цю ухвалу до Державного агентства лісових ресурсів України і Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Касаційна скарга заступника прокурора Житомирської області мотивована тим, що він вступив у справу в інтересах держави в особі ДП Житомирське лісове господарство з метою недопущення незаконної зміни цільового призначення земель лісового фонду, а також недопущення вибуття із користування державного підприємства лісів. Подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати цей позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті навіть у випадку подання цього позову не особисто прокурором.

22 серпня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у цій справі.

11 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аскона-Південь подало заперечення на касаційну скаргу , в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що провадження у цій справі було відкрито за позовом ДП Житомирське лісове господарство , а не прокурора. Подаючи заяву про залишення позову без розгляду, позивач реалізував своє диспозитивне право на розпорядження процесуальними правами. Прокурор має право вимагати подальшого розгляду справи по суті лише у випадку подання до суду позову ним особисто.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року справу № 2-2215/12 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Залишаючи позовну заяву ДП Житомирське лісове господарство без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заява позивача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України 2004 року з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 46 ЦПК України 2004 року органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відмінність процесуального становища прокурора, який вступив у справу, від статусу прокурора, яким заявлено позов, полягає у відсутності у першого права змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, подати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки він не пред'являв позов. Водночас таке право надано позивачеві у справі.

Відповідно до статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Наведені заявником у касаційній скарзі доводи про те, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати цей позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті навіть у випадку подання цього позову не особисто прокурором, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено з посиланням на те, що прокурор у цій справі в порядку статті 45 ЦПК України 2004 року позов не подавав, а лише вступив у справу, а тому відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 46 цього Кодексу.

Зазначена у касаційній скарзі вимога про постановлення окремої ухвали щодо вчинення порушення вимог законодавства директором ДП Житомирське лісове господарство нічим не обґрунтована і не стосується встановлених законом підстав касаційного оскарження та змісту оскаржуваних судових рішень.

Посилання заявника на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при прийнятті ухвал в інших справах (без наведення змісту цих висновків та будь-якого їх аналізу) не має правового значення для правильного вирішення цієї справи.

Питання щодо застосування позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з аналогічним позовом виходить за межі предмета доказування у цій справі і не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій та застосування вищенаведених положень статей 11, 45, 46, 207 ЦПК України 2004 року.

Представництво інтересів держави в суді є одним з конституційних обов'язків органів прокуратури. Однак виконання такого обов'язку має здійснюватися прокурором на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Вступ прокурора в цивільну справу як одна з форм його участі в процесі, має свою специфіку, яка полягає, зокрема у тому, що при такій формі участі прокурор не вправі вимагати розгляду справи по суті у випадку подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду. Таке право належить йому лише у випадку, коли судом вирішується позов, поданий самим прокурором в інтересах держави, про що прямо зазначено у частині четвертій статті 46 ЦПК України 2004 року.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик