Постанова

від 30.05.2018 по справі 756/14352/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Справа № 22- 4245 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Диба О.В.

Унікальний № 756/14352/17 Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Телятник І.М.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &qu2-;Про судоустрій і статус суддів&q? с; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?аз;Голос України&quУк; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII &q?лу;Прикінцеві та перехідні положення&q?ло; Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &qu-V;Про судоустрій і статус суддів&q? с; апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII &q?у ;Перехідні положення&q?ло; ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Просила збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 000,00 грн. щомісяця до 3 000,00 грн. щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання даної позовної заяви до суду і до досягнення ним повноліття.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.09.2012 року з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, які стягуються на утримання дитини, фактично не задовольняє природних потреб дитини пов'язаних з її розвитком, нормальним харчуванням та відпочинком. Позивач не має змоги задовольнити їх самостійно, а відповідач має достатній рівень доходу, просила збільшити розмір аліментів до 3 000,00 грн. щомісячно.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів встановлений рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.09.2012 року в справі унікальний номер 2605/6384/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1700,00 грн. щомісячно, з їх подальшою відповідною індексацією починаючи з 26.10.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 12 квітня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог послалася на те, що суд першої інстанції не було належним чином з'ясовано стан розміру доходів відповідача на момент ухвалення судового рішення, а також наявність поліпшення його майнового стану, або істотного погіршення матеріального стану позивача і як наслідок, необхідності перегляду розміру аліментів.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано дійсний майновий стан відповідача, а саме низьку заробітну плату у розмірі 3 818, 18 грн. на місяць, наявність інших утриманців - літніх батьків, один з яких гостро потребує вартісного лікування.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо погіршення її матеріального становища.

Апелянт наполягав, що висновки суду першої інстанції про доведеність позивачем середнього розміру щомісячних витрат на дитину становить 6 000,00 грн., є необґрунтованими, оскільки до розрахунків долучені витрати на ліжко без доказів оплати та витрати на лікування зубів, які є одноразовими і порядок їх відшкодування передбачений ст.185 СК України. Позивач не порушувала питання про їх відшкодування, а суд безпідставно взяв їх до відома.

Наголошував, що застосування положень ст.191 СК України щодо моменту з якого суд присудив збільшені аліменти є помилковим.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 23 квітня 2018 року подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення змінити, позов задовольнити в повному обсязі, збільшити розмір аліментів з 1 000 грн. щомісяця до 3 000 грн. щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання даної позовної заяви до суду і до досягнення сином повноліття.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог послалась на те, що суд першої інстанції було порушено вимоги ст. 141 та ст. 180 СК України щодо рівного обов'язку батьків на утримання дитини, оскільки на неї покладено основний тягар по утриманню дитини.

Судом першої інстанції було проігноровано той факт, що такий розподіл витрат на утримання дитини, ставить в першу чергу не відповідача, а саме позивача в скрутне матеріальне становище.

Наполягала, що відповідач не лише має реальну можливість утримувати свого сина в достатньому для цього обсязі, але навмисно та цілеспрямовано, з метою уникнення рівного з позивачем обов'язку по утриманню, приховує свої реальні високі доходи, які дозволяють стягувати з відповідача аліменти у заявленому нею розмірі.

10.05.2018 р. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити без задоволення.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити без задоволення.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому був розірваний на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.05.2012 р. (Том 1 а.с.11)

У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том 1 а.с.12)

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.09.2012 р. (Том 1 а.с. 13-15), яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2012 р. (Том 1 а.с. 16-19), з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (Том 1 а.с. 13-15).

За період з 2010 року по 2017 рік відповідач перерахував позивачу аліменти в повному обсязі і заборгованість відсутня.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_2 указувала на те, що визначений за рішенням суду розмір аліментів 1000 грн. є недостатнім для належного утримання їх сина.

ОСОБА_1 починаючи з 2005 року є одноосібним засновником, власником та директором ТОВ Космомед зі статутним капіталом 29 000,00 грн. та декілька разів на рік здійснює різноманітні туристичні поїздки в інші країни світу, що свідчить про його фінансову спроможність сплачувати аліменти у розмірі 3 000,00 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з принципу відповідальності батьків за виховання і розвиток власних дітей та забезпечення їм належних умов існування. Отримання одним із батьків заробітної плати нижче середнього рівня по регіону не можу бути єдиною безумовною підставою для погіршення рівня життя, обмеження у розвитку та ігнорування інтересів дитини. Докази перебування на утримання відповідач його батьків спростовуються наданими самим відповідачем довідками про рівень їх пенсійного забезпечення, що значно вищий ніж отримувана відповідачем заробітна плата.

Розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років складає 1 777,00 грн., що є мінімально допустимим рівнем умов життя. Збільшення розміру аліментів до 3 000,00 грн. враховуючи офіційний заробіток відповідача може поставити його у скрутне матеріальне становище.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішенням, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає частково, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно визначився з виниклими правовідносинами сторін, забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів та в межах заявлених вимог і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, однак не правильно застосував норм матеріального законодавства.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.

В ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК України Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , ст. 183 СК України Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , ст. 184 СК України Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

До підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 &quта;Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів&q?го; відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено, що на час розгляду справи дитині виповнилось майже 8 років, у зв'язку з чим вона потребує значно більше коштів на своє належне утримання і виховання ніж у 2012 році, коли їй було 2 роки.

ОСОБА_1 працює на посаді менеджера зі збуту в ТОВ Медінова починаючи з 02.11.2017 р. (Том 1 а.с.110-116) та отримує заробітну плату в розмірі 3 818,18 грн. щомісячно (Том 1 а.с.119)

В той же час ОСОБА_1 є засновником, керівником та власником ТОВ Космомед , код ЄДРПОУ 33306772, зі статутним фондом 29 000,00 грн. (Том 1 а.с.37-42)

На утриманні має малолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Доводи апелянта щодо перебування на його утриманні двох батьків пенсіонерів, які потребують додаткового піклування та витрат пов'язаних з погіршенням самопочуття, колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки рівень пенсійного забезпечення кожного із батьків ОСОБА_1 окремо та разом значно перевищує розмір отримуваної ним заробітної плати за даними ТОВ Медінова .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру збільшених аліментів. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив із достатності суми визначеної законодавцем в Законі України Про Державний бюджет на 2017 рік в той час як саме рішення прийнято у березні 2018 року.

На думку колегії суддів більш менш достатнім розміром аліментів, які забезпечать можливість нормального розвитку, достатність існування, навчання та харчування дитини, враховуючи наявність у ОСОБА_1 на утриманні малолітньої доньки, буде сума 2 000,00 грн., виходячи з розрахунку 66,6 грн. на день. Колегія суддів вважає, що навіть в разі сплати кожним із батьків щоденно на утримання дитини вказаної суми, вона не буде спів мірною для забезпечення дитині достатнього рівня для існування, гармонійного розвитку, навчання та харчування. Проте враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо дійсного фінансового стану відповідача колегія суддів приходить до висновку про можливість визначення аліментів тільки в такому розмірі.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують факту необхідності виконання обома батьками належним чином обов'язку по забезпеченню належного рівня життя та розвитку їх дитини.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини в справі PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року скасуванню.

Сума судових витрат в частині сплати судового збору підлягає стягненню пропорційно частині задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН невідомо, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) на утримання сина Кирила, ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.09.2012 року з 1 000 (однієї тисячі) грн. щомісячно до 2 000 (двох тисяч) грн. щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням, до досягнення дитиною повноліття.

Визначений судом розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь державний судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 11 червня 2018 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль