Ухвала

від 12.06.2018 по справі 761/8223/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2979/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну адвоката ОСОБА_6 , що представляє інтереси ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 22018000000000064 від 22 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене в ході проведення 02.03.2018 обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:

- ноутбук марки «USUS», моделі «RALINK/RT/3209», білого кольору, із серійними номерами: 204WW21105800, 204GZ21105900;

- мобільний телефон марки «SAMSUNG», білого кольору, модель «SM-J120/H/DS», ЕМЕІ 1: НОМЕР_1 , ЕМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою «sim-sim» та сім-карткою «Київстар» НОМЕР_3 , та флеш-накопичувачем micro на 16 gb. та флеш-накопичувачем micro на 16 gb.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що вилучені речі відповідають критеріямст. 98 КПК України, що вказує на необхідність вжиття заходу забезпечення кримінального провадження - арешту вищевказаного майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій, вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати .

Мотивуючи свої вимога, апелянт зазначає, що у поданому органом досудового розслідування клопотанні відсутні відомості про те, що зазначені матеріальні цінності є речовими доказами у розумінні вимог ст.98 КПК України, а в суді прокурором не було доведено що вилучені речі є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Додає, що при постановленні слідчим суддею рішення не було надано об`єктивної оцінки обставинам, на які посилався у своєму клопотанні орган досудового розслідування які б свідчили про причетність ОСОБА_7 до злочинної діяльності ПП «Наше Наследие» ОСОБА_11 , а лише зазначено обставини викладені слідчим у клопотанні. Що не може свідчити про обґрунтованість і вмотивованість рішення.

Сторони у справі в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були завчасно повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутність сторін, що не суперечить положенням ч. 4 ст.405, ч. 1 ст.172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22018000000000064 за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст. 258-5 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що у період з початку 2015 року по даний час директор ПП «Наше Наследие» (код ЄДРПОУ 30335750, м. Київ, вул. Княжий затон, буд. 9А, оф. 369) громадянин України ОСОБА_11 , діючи умисно з корисливих мотивів та за попередньою змовою з іншими неустановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом організації незаконного постачання з України до терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») через територію Російської Федерації лікарських засобів, а також шляхом створення на території м. Донецька Донецької області, яка тимчасово окупована та підконтрольна «ДНР», штучного утворення «Частное предприятие «Наше Наследие» (м. Донецьк, вул. Красочна, 1б, далі - ЧП «Наше Наследие») та сплати ним податків до так званого «бюджету «ДНР» через «Центральний Республіканський банк «ДНР», вчиняє дії з метою фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації «ДНР», тобто її фінансування.

В подальшому встановлено, що до вищевказаної злочинної діяльності причетна громадянка України ОСОБА_12 , яка виконує функції бухгалтера ФОП « ОСОБА_13 » та ФОП « ОСОБА_14 », що надають послуги автомобільних вантажоперевезень та за попередньою домовленістю з ОСОБА_11 , організовували перевезення вантажів ПП «Наше Наследие» належними їм вантажними автомобілями з території України через митні пости в зоні діяльності Харківської ДФС та Сумської ДФС на територію Російської Федерації, а також координували перевантаження цих вантажів підлеглими їм водіями у інші транспортні засоби для їх доставки на тимчасово окуповану територію Донецької області через неконтрольовані українською владою ділянки кордону.

02 березня 2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:ноутбук марки «USUS», моделі «RALINK/RT/3209», білого кольору, із серійними номерами: 204WW21105800, 204GZ21105900; мобільний телефон марки «SAMSUNG», білого кольору, модель «SM-J120/H/DS», ЕМЕІ 1: НОМЕР_1 , ЕМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою «sim-sim» та сім-карткою «Київстар» НОМЕР_3 , та флеш-накопичувачем microна 16 gb. та флеш-накопичувачем micro на 16 gb.

Постановою від 02 березня 2018 року вказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

В рамках даного кримінального провадження слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучені речі, які належать ОСОБА_7 .

У відповідності до положень п. 1 ч.2 ст.170, ч.5 ст. 170 КПК України слідчий суддя задовольнив клопотання органу досудового розслідування.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддівв матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК Українивимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогамст.171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідност. 171 КПК Україниу клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22018000000000064, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого, оскільки вилучене майно підпадає під ознакист. 98 КПК України, тобто має ознаки речових доказів, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, і є підстави для його збереження з метою подальшого розслідування кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено належність майна і його відношення до розслідуваного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою збереження речового доказу.

Доводи представника власника майна в апеляційній скарзі про те що органом досудового розслідування не доведено, що зазначені матеріальні цінності є речовими доказами у розумінні вимог ст.98 КПК України спростовуються визнанням такого майна речовим доказом згідно постанови слідчого (а.с.41-44).

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого,з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст. ст.170,171,173,309,376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене в ході проведення 02.03.2018 обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:

- ноутбук марки «USUS», моделі «RALINK/RT/3209», білого кольору, із серійними номерами: 204WW21105800, 204GZ21105900;

- мобільний телефон марки «SAMSUNG», білого кольору, модель «SM-J120/H/DS», ЕМЕІ 1: НОМЕР_1 , ЕМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою «sim-sim» та сім-карткою «Київстар» НОМЕР_3 , та флеш-накопичувачем micro на 16 gb. та флеш-накопичувачем micro на 16 gb- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3