Рішення

від 12.06.2018 по справі 903/21/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2018 р. Справа №903/21/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кажан Люкс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) ОСОБА_3

про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Шум М.С.

судді: Дем'як В.М, Кравчук А.М.

секретар судового засідання Легерко В.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Кравчук М. В.

від відповідача: Семерга С.І.

від ПАТ "Комерційний банк "Надра": Чирко В.В.

від інших третіх осіб: н/з

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кажан Люкс" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право іпотекодержателя першої черги на 77/100 частки офісного приміщення площею 215,9 кв.м. за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 12 (реєстраційний номер 05409607101), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кажан Люкс", визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право іпотекодержателя другої черги на 23/100 частки офісного приміщення площею 215.9 кв.м. за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 12 (реєстраційний номер 405409607101), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кажан Люкс" (код СДРПОУ 36347782. м. Луцьк, вул. Станіславського, 11/28), звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: офісне приміщення площею 251,9 кв.м. за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 12 (реєстраційний номер 405409607101) що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кажан Люкс" (код ЄДРПОУ 36347782, м. Луцьк, вул. Станіславського, 11/28), шляхом проведення прилюдних і оргій в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета встановленою судом та зарахуванням:

- 77/100 частки коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення боргу фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитним договором №ML- А00/079/2007 від 22.05.2007р. у розмірі 981256,33 грн., ОСОБА_3 за кредитним договором № ML-A00/298/2007 від 11.10.2007р. у розмірі 492327,52 грн., ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-A00/132;2007 від 17.07.2007р. у розмірі 778078,44 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", як іпотекодержателем першої черги;

- 23/100 частки коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки направити на погашення боргу фізичних осіб ОСОБА_1. ОСОБА_2 за кредитним договором №ML- АОО/079/2007 від 22.05.2007р. у розмірі 981256,33 грн., ОСОБА_9 за кредитним договором № ML-A00/298/2007 від 11.10.2007р. у розмірі 492327,52 грн. ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-A00/132/2007 від 17.07.2007р. у розмірі 778078,44 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОТП Факторинг Україна", як іпотекодержателем другої черги після повного задоволення вимог ПАТ КБ "Надра".

Ухвалою суду від 24.05.2018р. розгляд справи по суті призначено на 12.06.2018р..

В судовому засіданні представники позивача та ПАТ "Комерційний банк "Надра" позов підтримали, позовні вимоги просили задоволити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

22.05.2007р. між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством ОТП Банк правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство ОТП Банк (далі - Банк) укладено Кредитний договір №МL-А00/079/2007 (надалі - Кредитний договір 1), за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 123207,80 дол. США, а останній зобов'язався в порядку, передбаченому умовами Кредитного договору 1 повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору 1, 23.05.2007р. між Банком та ОСОБА_2 (майновий поручитель) було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) №РСL-А00/105/2007, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф. за реєстровим №1717(далі - Договір іпотеки 1), відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1..

17.07.2007р. між ОСОБА_2 та Банком було укладено Кредитний договір №МL-А00/132/2007 (далі - Кредитний договір 2) за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 98230 дол. США, а остання зобов'язалась в порядку передбаченому умовами Кредитного договору 2 повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором 2 17.07.2007р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №РМL-А00/184/2007, посвідчений нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф. за реєстровим №2641 (далі - Договір іпотеки 2), відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2, а саме: квартиру № АДРЕСА_3..

11.10.2007р. між ОСОБА_11 та Банком укладено Кредитний договір №МL-А00/298/2007 (далі - Кредитний договір 3), за яким Банк налай позичальнику кредит в сумі 60594 дол. США, а останній зобов'язувався в порядку, передбаченому умовами Кредитного договору 3 повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 за Кредитним договором 3 11.10.2007р. між Банком та ОСОБА_9 було укладено Договір іпотеки №РМL-А00/298/2007, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12 за реєстровим №2952 (далі - Договір іпотеки 3), відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_9 а саме: квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №147-6 від 26.02.2009р. оформлено право приватної власності ТОВ на офісне приміщення /Літер Л5/ загальною площею 251,9 кв.м. (далі - Офісне приміщення).

З свідоцтва про право власності від 04.03.2009р. вбачається, що офісне приміщення /літер А-5/, загальною площею 251,9 кв.м. яке розташоване на пр.Перемоги, 12 в м. Луцьку належить відповідачу на праві приватної власності на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 26.02.2009 року №147-6.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно від 26.12.2017р. за відповідачем 02.06.2014р. зареєстровано право приватної власності на офісне приміщення /літер А5/ на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04.03.2009р. виконавчим комітетом Луцької міської ради.

Разом з тим, 10.12.2010р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Також 10.12.2010р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (позивач) було укладено Договір про відступлення права вимоги.

Згідно з вищевказаних договорів до позивача перейшли всі права вимоги Банку до позичальників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9 щодо стягнення з останніх заборгованості за Кредитними договорами 1, 2, 3 та права вимоги до ОСОБА_2 ОСОБА_3, як іпотекодавців за Договорами іпотеки 1, 2, 3 щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами 1, 2, 3.

Позивач вказує, що в порушення вимог Цивільного кодексу України та умов Кредитних договорів 1, 2, 3 позичальники: ОСОБА_13. ОСОБА_2, ОСОБА_3 своїх зобов'язань з погашення кредитної заборгованості та відсотків згідно умов Кредитних договорів 1, 2, 3 не виконували.

У зв'язку з чим, заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2009р. у справі №2-408/2009., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 07.10.2009р. та ухвалою Верховного Суду України від 04.03.2010р. стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку кредитну заборгованість за Кредитним договором 1 в розмірі 981256,33 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.08.2009р. по справі №2-3199/09., стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку кредитну заборгованість за Кредитним договором 3 в розмірі 492327,52 грн. та судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.10.2011р. у справі №2-130/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача, заборгованість за Кредитним договором 2 в розмірі 778078,44 грн. заборгованості та судові витрати.

Загальна заборгованість ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_3 по розрахункам позивача за Кредитними договорами 1, 2, 3 згідно не виконаних рішень судів становить 2251662,29 грн..

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення вимог п.п.і, п.5.2. Договорів іпотеки 1, 2, 3 та ч.2 ст.10 Закону України "Про іпотеку" без згоди іполекодєржатсля (Банку або Позивача) здійснили реконструкцію предметів іпотек (квартир 47, 48, 49) з добудовою, змінили цільове призначення нерухомого майна з житлового на комерційне та передали предмети іпотеки до статутного фонду ТОВ "Кажан Люкс". Під реконструкцію також попала квартира №34, що знаходиться поряд з вище переліченими квартирами за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, буд. №12, яка належить ОСОБА_2 та передана останньою в іпотеку ПАТ "КБ"Надра" згідно договору іпотеки від 26.01.2008р..

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку та ст.589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач вказує, що предмети іпотеки за рахунок яких останній мав би можливість задовольнити власні вимоги, були реконструйовані у одне Офісне приміщення, яке у подальшому було відчужене відповідачу та що дії вчинені попередніми власниками та іпотекодавцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо предметів іпотеки не припиняють дію іпотеки та не позбавляють позивача звернути стягнення на Офісне приміщення в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами 1, 2, 3.

Також позивач відзначає, що до реконструкції існувало чотири окремих квартири, три з яких перебували в іпотеці позивача, а одна із них перебувала в іпотеці ПАТ КБ Надра . Обидва стягувачі є іпотекодержателями однієї черги і мають рівні права щодо черговості погашення заборгованості за рахунок коштів отриманих від реалізації Офісною приміщення.

Розмір часток за рахунок яких стягувані - іпотекодержателі мають право задовольнити свої власні вимог вираховується від загальної площі квартир отриманих ними в іпотеку та які в подальшому були реконструйовані у Офісне приміщення.

Загальна площа квартир АДРЕСА_2 становить 58,8 + 29,7 + 60,3 = 148,8 кв.м. Загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 44,4 кв.м..

Таким чином, вважають, що позивач має право задовольнити свої власні вимоги в межах вартості 77/100 часток, а ПАТ КБ Надра 23/100 часток Офісного приміщення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду про його продаж з прилюдних торгів. При цьому позивач посилається на ст.13 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку , іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 ст.3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст.12 цього Закону, в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України Про іпотеку визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Позивач в позовній заяві посилається на договір іпотеки від 26.01.2008р. яким з метою забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_2 передала в іпотеку ВАТ КБ "Надра" квартиру АДРЕСА_1.

В матеріалах справи відсутній договір іпотеки від 26.01.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра".

У відповідності до ст.33 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки тільки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо належного/неналежного виконання позичальниками(зокрема ОСОБА_2.) основного зобов'язання, що є підставою для звернення до суду про дострокове погашення кредиту та щодо звернення ВАТ КБ "Надра" до суду про стягнення коштів із позичальників за кредитними договорами.

Аналогічна позиція викладена в п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012р. та Аналізі судової практики застосування судами законодавства,яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна Верховного Суду України: Суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Згідно п.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, в позовній заяві не зазначено обставин, які б свідчили чи є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, чи є за кредитним договором заборгованість перед ВАТ КБ "Надра",чи не закінчились строки на звернення стягнення за кредитним договором, чи не визнано кредитний договір недійсним, що тягне за собою недійсність похідного зобов'язання тощо.

Відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правом дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки наділений іпотекодержатель та у разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки (ч. 2 ст.12 вказаного вище Закону).

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем за яким є ВАТ КБ "Надра" є правомірним тільки у разі звернення до суду іпотекодержателя (тобто ВАТ КБ "Надра").

Також слід зазначити, що позов обґрунтовується тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.10.2009 року по справі "2-3199/09р. стягнуто з ОСОБА_9 на користь банку кредитну заборгованість за Кредитним договором 3 в розмірі 492327,52 грн. та судові витрати в сумі 1730 грн. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-2843/10р. про залишення позовної заяви без розгляду - позовну заяву АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 06.10.2010 року.

Згідно листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2018/03-16/81_2018 "у цивільній справі № 2-3199/2009р. за позовом "ОТП Банк" було замінено номер справи на №2-2843/10р. Підставою для винесення цієї ухвали була заява представника позивача "ОТП Банк" ОСОБА_15 про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач зазначає, що загальна заборгованість ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перед позивачем за кредитними договорами 1,2,3 згідно рішень судів становить 2251662,29 грн. включивши в зазначену суму 492327,52 грн. та судові витрати 1730 грн. за рішенням суду, яке не набрало законної сили. Таким чином, сума зазначена в позові є необґрунтована та не доведена належними та допустимими доказами.

Про факт скасування заочного рішення щодо ОСОБА_9 також зазначено у відповіді(вх.№01-55/4995/18 від 17.05.2018р.) представника позивач на відзив відповідача.

Твердження позивача про наявність заборгованості у ОСОБА_9 по Кредитному договору 3, яка підтверджується на думку позивача розрахунком останньої відхиляється судом, оскільки розмір заборгованості потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні.

Крім того позивач просить визнати за ним право іпотекодержателя першої та другої черги, однак позивач не вказав на належні норми закону, які передбачають такий спосіб захисту прав, оскільки ст.ст.16, 526, 530, 546, 572, 590, 592, 1050, 1054 ЦК не передбачають такого способу захисту цивільного права.

Разом з тим позивач вказав на ст.13 Закону України Про іпотеку та зазначає, що у випадку відмови ПАТ КБ Надра , від задоволення власних майнових вимог за рахунок 23/100 часток Офісного приміщення або. якщо вартість 23/100 часток перевищать вартість вимог ПАТ КБ Надра , як іпотекодержателя першої черги, позивач має право звернути стягнення на 23/100 частин Офісного приміщення, як іпотеко держатель другої черги.

Згідно ст.13 Закону України Про іпотеку , предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою. Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не настав. При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Вказана стаття передбачає можливість передання предмета іпотеки в наступну іпотеку та інші дії, а не можливість задоволення вимог одного іпотекодержателя через відмову від задоволення власних майнових вимог іншого іпотекодержателя.

Суд вважає, що посилання позивача на вказану статтю Закону, як обґрунтування визнання за ним права іпотекодержателя другої черги на 23/100 частин Офісного приміщення є хибним.

Також слід зазначити, що суд критично оцінює сам поділ(розділ) позивача Офісного приміщення на частини між іптекодержателями(зазначено, що позивач має право задовольнити свої власні вимоги в межах вартості 77/100 часток, а ПАТ КБ Надра 23/100 часток Офісного приміщення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду про його продаж з прилюдних торгів), оскільки в матеріалах справи відсутні докази які б дали змогу суду перевірити останній(відсутні документи на основі яких можливо встанови дійсні розміри квартир(предметів іпотек), а також добудови в наслідок реконструкції тощо).

Тобто, навіть при наявності проведення реконструкції предметів іпотек, в позивача не може виникнути права звернення стягнення на останні в іншому(більшому чи меншому) розмірі ніж визначено Договорами іпотек.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що: "Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості." Отже зазначена норма передбачає, що іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка:

- не може бути виділеною в натурі;

- була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Оскільки предметами іпотеки були квартири АДРЕСА_2 то вони можуть бути виділені в натурі.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності приміщення зареєстровано за ТОВ "Кажан плюс". Отже, офісне приміщення площею 251,9 кв.м. не підпадає під визначення приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості .

Окрім того рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №147-6 від 26.02.2009р., яким оформлено право приватної власності ТОВ"Кажан плюс" на офісне приміщення /Літер Л5/ загальною площею 251,9 кв.м. та свідоцтво про право власності від 04.03.2009р. на даний час не скасовані, судом не визнанні не дійсними. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка є невід'ємною частиною законодавства України, закріплено право кожного вільно розпоряджатися своєю власністю та проголошено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Принцип неприпустимості позбавлення права власності як одна із основних засад цивільного законодавства закріплений також у ст.3 ЦК України, а ст.386 ЦК України зобов'язує державу забезпечувати рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Таким чином, оскільки ТОВ"Кажан плюс" набуло спірне майно у власність(за дійсним та неоскарженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №147-6 від 26.02.2009р.), задоволення позову призведе до протиправного позбавлення товариства права власності, непорушність якого передбачена ст.41 Конституції України та нормами ЦК України.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим відмовляє в позові з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Суд відхиляє заяву відповідача про застосування строків давності, оскільки дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних з інших підстав.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

19.06.2018

Головуючий суддя М. С. Шум

суддя В.М. Дем'як

суддя А.М. Кравчук