Рішення

від 12.06.2018 по справі 910/1209/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2018Справа № 910/1209/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/1209/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут Київпромелектропроект доКиївської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа 1) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаОСОБА_1 (третя особа 2) ОСОБА_2 (третя особа 3) ОСОБА_3 (третя особа 4) ОСОБА_4 (третя особа 5) Товариство з обмеженою відповідальністю Інфотера (третя особа 6) Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Аутдор (третя особа 7) Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Капітал (третя особа 8) пророзірвання договору

Представники учасників справи:

від позивача:не з'явився; від відповідача:Маслянікова В.В. довіреність №225-КМР-1436 від 16.04.2018; від третьої особи 1:ОСОБА_6 довіреність №05703-1016 від 17.01.2018; від третьої особи 2:не з'явився; від третьої особи 3:не з'явився; від третьої особи 4:не з'явився; від третьої особи 5:не з'явився; від третьої особи 6:не з'явився; від третьої особи 7:не з'явився; від третьої особи 8:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Київпромелектропроект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір оренди земельної ділянки від 19.03.2007 підлягає розірванню, оскільки позивач починаючи з 14.02.2008 не є власником нежитлового приміщення площею 4926,90 кв. м., яке розміщено на земельній ділянці, що є об'єктом оренди за спірним Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1209/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2018.

15.03.2018 відповідачем, через відділ діловодства суду, подано відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує, з підстав того, що ні умовами договору, ні положеннями законодавства не передбачено такої підстави для розірвання договору, як перехід права власності на розташоване на орендованій земельній ділянці нерухоме майно до інших осіб. Відповідач наголошує на тому, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону. При цьому, договір оренди не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони в зобов'язанні.

Крім цього, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 залучено до участі у справі - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якості третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.04.2018.

24.04.2018 позивачем, через відділ діловодства суду, подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зауважує на тому, що договір оренди в частині позивача автоматично не припинився, про що свідчить інформація із Державного земельного кадастру, до того ж земельний податок від нових власників нерухомого майна не приймається Державною фіскальною службою через наявність договору оренди земельної ділянки. З цих підстав, з метою припинення прав та обов'язків позивача за договором оренди земельної ділянки, подано даний позов.

Також позивач заперечив проти клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки про те, що договір автоматично не припинився позивач довідався від нових власників лише 17.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залучено до участі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Інфотера , Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Аутдор та Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Капітал , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання на 11.05.2018.

В судовому засіданні 11.05.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.05.2018.

В судовому засіданні 18.05.2018, у відповідності до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 12.06.2018.

Представник відповідача та третьої особи 1 в судовому засіданні 12.06.2018 проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач в судове засідання 12.06.2018 не з'явився, втім подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Треті особи 2-8 в судове засідання 12.06.2018 також не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що треті особи 2-8 були належним чином повідомлені про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи проводити за їх відсутності.

При цьому судом враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про право власності від 10.10.2002 Відкритому акціонерному товариству Київпромелектропроект на праві колективної власності належав нежилий будинок - виробничий корпус, загальною площею 4926,90 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Марини Раскової, 21 (літ. А ).

Рішенням Київської міської ради №114/3578 від 06.10.2005 Про передачу відкритому акціонерному товариству Київпромелектропроект земельної ділянки для експлуатації та обслуговування лабораторно-виробничого корпусу на вул. Марини Раскової, 21 (літ. А ) у Дніпровському районі м. Києва (далі - Рішення), вирішено передати відкритому акціонерному товариству Київпромелектропроект , у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,12 га для експлуатації та обслуговування лабораторно-виробничого корпусу на вул. Марини Раскової, 21 (літ. А ) у Дніпровському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих №1273 від 06.08.73 "Про відведення земельної ділянки Міністерству монтажних і спеціальних будівельних робіт УРСР під будівництво лабораторно-виробничого корпусу для Київського відділення УДПІ "Важпромелектропроект" по вул. М. Раскової №20 в Дніпровському районі", у зв'язку з переходом права власності на будинок.

19.03.2007, на виконання вказаного рішення, між Київською міською радою (далі - орендодавець, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством Київпромелектропроект (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по вул. Марини Раскової, 21 (літ. А ) у Дніпровському районі міста Києва; розміром - 1197 кв.м. для експлуатації та обслуговування лабораторно-виробничого корпусу; кадастровий номер 8000000000:66:217:0012 (п. п. 1, 2.1 договору).

Договір укладено на 15 років (п. 3.1 договору).

Умовами договору, зокрема п.п. 11.3-11.5, сторони погодили, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної потреби в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки і орендаря та в інших випадках передбачених законом.

Розірваний договір може бути за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам та у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №66-6-00392 від 28.03.2007 у книзі записів реєстрації договорів.

Як слідує з матеріалів справи, в 2007 році, на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Київпромелектропроект від 20.02.2007, оформленого протоколом №15, відбулася зміна організаційно-правової форми Відкритого акціонерного товариства Київпромелектропроект шляхом реорганізації в Товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектний інститут Київпромелектропроект (далі - позивач) є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства Київпромелектропроект (п. 1.1. Статуту позивача).

08.02.2008 загальними Зборами учасників ТОВ Золота Поляна було прийнято рішення про прийняття позивача до складу учасників, з внесенням не грошової частки в статутний капітал товариства - нежилого будинку, що знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут Київпромелектропроект за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 21 літ.А, загальною площею 4926,90 кв.м.

14.02.2008 між ТОВ Золота Поляна та ТОВ Проектний інститут Київпромелектропроект було підписано акт передачі майна в статутний капітал, а саме: нежилого будинку, що знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут Київпромелектропроект за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 21 літ.А, загальною площею 4926,90 кв.м.

Отже, в 2008 році право власності на нежитлове приміщення площею 4926,90 кв.м., яке розташоване у місті Києві за адресою: вул. Марини Раскової, будинок 21, літера А перейшло від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Поляна , у зв'язку із входженням позивача до складу учасників ТОВ Золота Поляна та передачі вказаного приміщення до його статутного капіталу, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 31.12.2008 №1692-В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 у справі №6/609 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Капітал , поділено в натурі нежитлові приміщення нежитлового будинку - виробничого корпусу (літ. А ) в місті Києві по вул. Марини Раскової, 21, загальною площею 4926,90 кв. м., та визнано окремими об'єктами нерухомого майна: 1) нежитлові приміщення виробничого корпусу 3-го, 4-го та 5-го поверхів (групи приміщень № 3, № 4, № 5), загальною площею 1327,40 кв.м.; 2) нежитлові приміщення виробничого корпусу підвального поверху, 1-го, 2-го, 6-го, 7-го, 8-го, 9-го та 10-го поверхів (групи приміщень № 11, №№ 1,12; № 2, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10), загальною площею 3599,5 кв.м. Припинено право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Капітал та Товариства з обмеженою відповідальністю Золота поляна на нежитлові приміщення нежитлового будинку - виробничого корпусу (літ. А ) в місті Києві по вул. Марини Раскової, 21, загальною площею 4926,90 кв. м. Визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Капітал на нежитлові приміщення нежитлового будинку -виробничого корпусу (літ. А ) в м. Києві по вул. Марини Раскової, 21, загальною площею 1327,40 кв.м., що складаються з нежитлових приміщень виробничого корпусу 3-го, 4-го та 5-го поверхів (групи приміщень № 3, № 4, № 5). Визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю Золота поляна на нежитлові приміщення нежитлового будинку -виробничого корпусу (літ. А ) в м. Києві по вул. Марини Раскової, 21, загальною площею 3599,5 кв.м., що складаються з нежитлових приміщень нежитлового будинку -виробничого корпусу підвального поверху, 1-го, 2-го, 6-го, 7-го, 8-го, 9-го та 10-го поверхів (групи приміщень № 11, №№ 1,12; № 2, № 6, № 7, № 8, №9, № 10).

В подальшому, відбулось неодноразове відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Києві по вул. Марини Раскової, 21, літ. А. На даний час, як свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та враховуючи рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 у справі №6/609, власниками нежитлових приміщень нежитлового будинку - виробничого корпусу літ. А в місті Києві по вул. Марини Раскової, 21 загальною площею 4926,90 кв.м. є треті особи у справі.

З огляду на викладене, оскільки фактичне користування об'єктом нерухомості на орендованій земельній ділянці здійснюють нові власники, позивач просить розірвати в судовому порядку Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 19.03.2007 за 177.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Так, в силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, частиною 1 статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 (права та обов'язки орендодавця) і 25 (права та обов'язки орендаря) цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, нормами законодавства чітко регламентовано підстави припинення договору оренди шляхом його розірвання.

Втім, позивач не навів підстав для дострокового розірвання в судовому порядку, укладеного між сторонами у справі, договору оренди земельної ділянки, що б відповідали наведеним нормам.

Єдиною підставою для розірвання спірного Договору оренди земельної ділянки позивач наводить те, що він починаючи з 14.02.2008 не є власником нежитлового приміщення площею 4926,90 кв. м., яке розміщено на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди за спірним Договором, що не може бути прийнято судом до уваги.

Так, ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент відчуження нерухомості саме позивачем) визначено, що підставами для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Тобто, нормами закону, які діяли на момент відчуження саме позивачем нерухомого майна, враховуючи вимоги ст. 58 Конституції України, не було встановлено ще такої підстави для припинення права користування, в тому числі шляхом розірвання договору оренди землі, як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №910/11547/16.

Умовами договору, а саме п.п. 11.3-11.5, сторони також погодили, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної потреби в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки і орендаря та в інших випадках передбачених законом. Розірваний договір може бути за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам та у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Отже, ні спірним договором оренди земельної ділянки, ні положеннями законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не було передбачено такої підстави для припинення права користування, в тому числі шляхом розірвання договору оренди землі, як набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, враховуючи викладене, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з мотивів переходу права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, до інших осіб, відсутні.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на норми чинного законодавства (ст.ст. 141, 120 Земельного кодексу України), в редакції, яка передбачає, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, оскільки відповідна редакція не існувала на момент виникнення спірних правовідносин (відчуження саме позивачем нерухомого майна), а тому не може бути застосовано в даному випадку в силу приписів ст. 58 Конституції України. Тим більш, що із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та повідомленням, у відповідності до п. 8.4 спірного договору, про зміну власника нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, позивач до відповідача не звертався.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут Київпромелектропроект до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, у зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 76-79, 86, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут Київпромелектропроект про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.06.2018.

Суддя Т.В. Васильченко