Рішення

від 18.06.2018 по справі 910/2844/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.06.2018Справа №  910/2844/18 Господарський суд міста Києва  у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом  Публічного акціонерного товариства «Київпроект» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерілайф» про  стягнення 55  223,05 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство "Київпроект" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІЛАЙФ"  про стягнення 55 223,05 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем невиконані свої зобов'язання по договору оренди нежитлових приміщень № 413-О/17 від 24.07.2017 в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначений позов про стягнення з відповідача  55  223,05 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/2844/18 від 19.03.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Київпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІЛАЙФ"  про стягнення 55 223,05 грн. залишено без руху. 29.03.2018 від Публічного акціонерного товариства "Київпроект" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2018. Враховуючи те, що суддя Спичак О.М., починаючи з 29.03.2018 по 07.04.2018 перебував на лікарняному, з 10.04.2018 по 12.04.2018 знаходився у відпустці, а 13.04.2018 перебував у відрядженні, то розгляд зазначеної позовної заяви відбувся після виходу судді на роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.  При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість  здійснювати розгляд даної  справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Б.Хмельницького, 16-22, корп.  літ.б  кім. 212, м. Київ,01030. Поштове відправлення № 0103046111650 з ухвалою про відкриття провадження у справі не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто на адресу суду за закінченням встановленого терміну зберігання. Згідно з ч.    6 ст.    242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Позивачем 12.04.2018 через відділ діловодства суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у відповідності до якої останній просив суд стягнути додатково з відповідача 1899,72 грн інфляційних нарахувань, 200,46 грн три відсотки річних та пеню у розмірі 2  013,44 грн. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити абр зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Суд відхиляє заяву відповідача про збільшення розміру позовних вимог з огляду на те, що по своїй суті заявлення даних вимог є не збільшенням розміру позовних вимог, а заявленням додаткових вимог, що суперечить вимогам встановленим статтею 46 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерілайф» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -            ВСТАНОВИВ: 24.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київпроект» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерілайф» (орендар) було укладено договір на оренду нежитлового приміщення № 413-о/17, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 85,6 кв.м., що розташовані на 2 поверсі корпусу Б, нежилого будинку орендодавця, що знаходиться в місті Києві по вул. Богдана Хмельницького, 16-22, згідно плану, а саме: кімн. 212/1, 212/2, 212/3, 212/4, 212/5 – 67,60 кв.м. за ціною оренди за 1 кв.м. 294,00 грн в т.ч. ПДВ 49,00 грн.; тим приміщення – 4; коридор – 18 кв.м. за ціною оренди за 1 кв.м.  150,00 грн в т.ч. ПДВ 25.00 грн. Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди. Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2.1 договору, об'єкт оренди передається орендарю виключно для розміщення медичного центру. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 22  574,40 грн за місяць. За умовами п. 4.5 договору, платежі, вказані 4.1 сплачуються орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця за поточний місяць, окрім оплати рахунків за січень місяць, які здійснюються до 20 числа січня місяця. За умовами п. 5.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Орендар здійснює користування об'єктом оренди з моменту передачі його за актом прийому-передачі та до 31.03.2018. Листом від 30.05.2017 орендар запропонував орендодавцю, припинити дію договору з 01.06.2017, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем орендаря. Цим же листом, орендар гарантував сплату заборгованості у розмірі 55 223,05 грн. 31.05.2017 між орендарем та орендодавцем  було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди нежитлових приміщень № 413-0/17 від 24 березня 2017, згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди, підтвердили наявність заборгованості орендаря у розмірі 55  223,05 грн та встановили графік погашення заборгованості орендарем. Зокрема, у відповідності до п. 4 зазначеної додаткової угоди, сторони розстрочили її погашення терміном на 6 місяців по 9  203,84 грн кожного місяця, починаючи з червня по листопад 2017. Таким чином відповідач підтвердив свої обов'язки щодо сплати заборгованості перед позивачем на суму 55 223,05 грн.   В обґрунтування поданого позову представник позивача пояснив, що відповідач всупереч вищенаведеному, заборгованість по орендним платежам у строки встановлені в додатковій угоді № 1 до договору оренди № 413-о/17 не погасив. За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерілайф» про стягнення 55  223,05 грн  орендної плати. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зі змісту укладеного між сторонами договору,  суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду). Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено наступне. За умовами п. 5.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Орендар здійснює користування об'єктом оренди з моменту передачі його за актом прийому-передачі та до 31.03.2018. Листом від 30.05.2017 орендар запропонував орендодавцю, припинити дію договору з 01.06.2017, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем орендаря. Цим же листом, орендар гарантував сплату заборгованості у розмірі 55 223,05 грн. 31.05.2017 між орендарем та орендодавцем  було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди нежитлових приміщень № 413-0/17 від 24 березня 2017, згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди, підтвердили наявність заборгованості орендаря у розмірі 55  223,05 грн та встановили графік погашення заборгованості орендарем. Зокрема, у відповідності до п. 4 зазначеної додаткової угоди, сторони розстрочили її погашення терміном на 6 місяців по 9  203,84 грн кожного місяця, починаючи з червня по листопад 2017. Проте, всупереч вищенаведеному, відповідач свої зобов'язання з погашення існуючої заборгованості за оренду приміщення не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором оренди нежитлових приміщень № 413-0/17 від 24 березня 2017 становить 55  223,05 грн. Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 55  223,05 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерілайф» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, корп. літ. Б,  кімната 212, код ЄДРПОУ 39312286) на користь Публічного акціонерного товариства «Київпроект» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 04012780) 55  223,05 грн основного боргу та 1  762,00 грн витрат зі сплати судового збору. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 4. Згідно з пунктом    17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                           Спичак О.М.