Рішення

від 07.06.2018 по справі 910/2756/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018Справа № 910/2756/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини А0215

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС"

про стягнення 1 603 842, 90 грн.

Представники:

від позивача: Матієнко О.Б.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина А0215 (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс" (далі -відповідач) про стягнення 1 603 842, 90 грн., з яких: 1 160 091, 90 грн. - пені та 443 751, 00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016 в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 позовну заяву Військової частини А0215 залишено без руху. Встановлено Військовій частині А0215 строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

26.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Військової частини А0215 надійшла заява про усунення недоліків (надіслана засобами поштового зв'язку 20.03.2018, згідно відтиску поштового штемпеля на конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.04.2018.

У судовому засіданні 26.04.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 24.05.2018 та викликати представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2756/18 призначено на 07.06.2018.

05.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що замовником виконано умови п. 5.1. договору, в свою чергу постачальником не надано документального підтвердження наявності обставин непереборної сили, а тому останній повинен був виконати свої зобов'язання включно до 01.04.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 27.03.2018, від 26.04.2018 та від 24.05.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 10, квартира 1, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 27.03.2018, від 26.04.2018 та від 24.05.2018 з відмітками: за закінченням строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами суду від 27.03.2018, від 26.04.2018 та від 24.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.10.2016 між Військовою частиною А0215 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 388/16, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2. та у специфікації товару (додаток № 1 до договору), замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару: комплектуючі вертольотів (лот № 6 - автомат перекосу 8-1950-000) (код за ДК 016:2010 - 30.30.5. Частини повітряних і космічних літальних апаратів, інші; код за ДК 021:2015 - 34730000-3. Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів). Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток № 1 до договору).

Постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини А0215) письмового повідомлення, про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару. У разі планування закупівлі за рахунок коштів спеціального фонду дане письмове повідомлення надається постачальнику замовником виключно після надходження коштів на рахунок замовника на вищевказані цілі (п. 1.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору, сума цього договору становить 6 339 300, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 1 056 550, 00 грн. Ціна товару визначена у Протоколі погодження ціни (додаток 2 до договору) відповідно до акцептованої пропозиції конкурсних торгів.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюється за фактом постачання протягом бюджетного 2016 року за умови проведення платежів Державною казначейською службою України згідно з чинним законодавством, після отримання представником замовника (військовою частиною А1049) наступних документів: рахунків-фактури, видаткової накладної, акту прийому поставленого товару (форма - Додаток № 3 до договору), затвердженого командиром військової частини А 0215.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк постачання товару: згідно з специфікацією товару. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник у повідомленні визначає обсяг та місце поставки товарів. Замовник може надавати повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару.

Місце поставки товару: Львівська область, м. Броди, склад вантажоотримувача замовника, військова частина А 2595. Товар поставляється силами, засобами постачальника (п. 5.2. договору).

За умовами п. 5.3. договору, постачальник за 2 (два) робочі дні до дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання.

Згідно п. 5.5. договору, датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А 0215) акту прийому поставленого товару (форма - додаток № 3 до договору). Замовник затверджує акт прийому поставленого товару (форма-додаток № 3 до договору) при наявності акту прийому (форма № 4, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24.12.2010 № 690).

Пунктом 6.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема здійснити постачання товару в строки, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.2. договору, сторони погодили види порушень та санкцій за них, встановлені договором: за порушення зобов'язань щодо якості поставленого товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару; за порушення строків (термінів) постачання товару або зміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2., 2.3., 5.1. та 5.6. цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості; за відмову від виконання зобов'язань щодо постачання товару з постачальника стягується штрафу розмірі 10 % вартості непоставленого товару. Штрафні санкції до постачальника за порушення строків (термінів) постачання товару не застосовуються з моменту затвердження акту прийому (форми № 4, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.12.2010 № 690).

Пунктом 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору - включно до 31.12.2016, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 10.1. договору).

Додатком № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016, сторони погодили Специфікацію товару КПКВ 2101020/7, 2101450/2 КЕКВ 2260, відповідно до якої постачається товар: автомат перекосу 8-1950-000, термін постачання товару - включно до 10.12.2016, після отримання повідомлення замовника, загальна вартість товару з ПДВ - 6 339 300, 00 грн.

Додатком № 2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016, сторони погодили протокол погодження ціни на закупівлю товару (підстава - протокол засідання комітету з конкурсних торгів військової частини А 0215 від 23.09.2016 № 565/16).

22.10.2016 між Військовою частиною А0215 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС" (далі - постачальник) укладено додаткову угоду № 1 про зміни умов договору від 21.10.2016 № 388/16 про закупівлю товару за державні кошти, реєстраційний номер 399/16, якою сторони внесли зміни у договір, зокрема:

У пункті 1.1. вилучено фразу у 2016 році .

Пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: Сума цього договору становить 6 339 300, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 1 056 550, 00 грн., з них: за коштами Державного бюджету на 2016 рік: 0, 00 грн.; за коштами Державного бюджету на 2017 рік: 6 339 300, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 1 056 550, 00 грн. Постачання товару та розрахунки за поставлений товар у 2017 році буде здійснено виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України (кошторисних призначень і фінансування) на цілі, передбачені умовами цього договору, після укладення відповідної додаткової угоди та отримання від замовника (командира військової частини А0215) повідомлення про готовність до виконання умов договору .

Пункт 10.1. договору викладено у наступній редакції: Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору - включно до 31.12.2017, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання .

Додатком № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016 в редакції додаткової угоди № 1 від 22.10.2016 року (реєстраційний номер 399/16) сторони погодили специфікацію товару, відповідно до якої постачається товар: автомат перекосу 8-1950-000, термін постачання товару - включно до 10.12.2016, після отримання повідомлення замовника; включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника, загальна вартість товару з ПДВ - 6 339 300, 00 грн.

27.02.2017 між Військовою частиною А0215 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС" (далі - постачальник) укладено додаткову угоду № 2 про зміни умов договору від 21.10.2016 № 388/16 про закупівлю товару за державні кошти, реєстраційний номер 29/17, якою сторони внесли зміни у договір, зокрема пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: Сума цього договору становить 6 339 300, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 1 056 550, 00 грн., з них: за коштами Державного бюджету на 2016 рік: 0, 00 грн.; за коштами Державного бюджету на 2017 рік: 6 339 300, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 1 056 550, 00 грн. .

У пункті 4.1. договору слова протягом бюджетного 2016 року замінено на до 31.12.2017 року .

Додатком № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016 в редакції додаткової угоди № 2 від 27.02.2017 року (реєстраційний номер 29/17) сторони погодили специфікацію товару, відповідно до якої постачається товар: автомат перекосу 8-1950-000, термін постачання товару - включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника, загальна вартість товару з ПДВ - 6 339 300, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 01.03.2017 № 129/138/293 позивачем відповідно до пунктів 1.4., 5.1. договору було повідомлено відповідача про готовність до виконання умов договору в обсязі: автомат перекосу 8-1950-000, у кількості - 2, місце поставки товару - Львівська область, м. Броди, склад вантажоотримувача замовника, військова частина А 2595.

09.03.2017 позивачем отримано лист відповідача № 07.03-1/б від 07.03.2017, в якому відповідач керуючись п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України Про здійснення державних закупівель порушив питання збільшення ціни товару за договором від 21.10.2016 № 388/16 у зв'язку із зростанням відпускної ціни виробника та попиту на ринку.

Листом від 16.03.2017 № 350/1/368пс позивач надав відповідь на зазначений вище лист відповідача, в якому повідомив, що згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України Про здійснення державних закупівель істотні умови договору щодо закупівлі не можуть бути змінені після його підписання, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання такого товару на ринку. У висновку Державного підприємства Спеціаллізована експертна науково-аналітична та технічна установа від 27.02.2017 № 170227-01 зафіксовано ринкові ціни на товар станом на лютий 2017 року, однак не вказано про коливання цін на цей товар у порівнянні з жовтнем 2016 року, коли укладалися договори, у зв'язку з чим зазначений висновок не є підставою для застосування п. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України Про здійснення державних закупівель .

Так, 31.03.2017 позивачем отримано лист відповідача № 30.03.-1/б від 30.03.2017, в якому відповідач повідомляє позивача, що в ході виконання, зокрема договору від 21.10.2016 № 388/16 виникли обставини непереборної сили, внаслідок яких здійснити постачання товару, передбаченого вказаним договором до 01.04.2017 не представляється можливим. З вказаного приводу відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати для отримання висновку щодо існування обставин, передбачених п. 8.1. договору., у зв'язку з чим просив позивача розглянути питання щодо продовження терміну виконання договору включно до 31.12.2017 року.

Листами від 26.04.2017 № 350/129/138/811/пс та від 08.06.2017 № 350/129/138/1231пс позивачем булао надано відповідь на зазначений вище лист відповідача, в яких позивач просив надати документально підтверджені причини затримки поставки товару за договором, зокрема висновок Київської торгово-промислової палати.

14.08.2017 позивач отримав лист відповідача № 11.08-2/б від 11.08.2017, в якому відповідач повідомив, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС" здійснює приймання товару, передбаченого договором від 21.10.2016 № 388/16 у іноземного постачальника у м. Шарджа (ОАЕ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 350/129/138/1981 від 28.08.2017, в якій просив відповідача сплатити пеню та штраф у сумі 1 299 556, 50 грн. за порушення умов договору щодо постачання товару, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується копією фіскального чеку від 28.08.2017, яка отримана відповідачем 08.09.2017, згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 2100102983643.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з 1 160 091, 90 грн. - пені за період 02.04.2017 по 01.10.2017 та 443 751, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначено судом вище, 21.10.2016 між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 388/16, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2. та у специфікації товару (додаток № 1 до договору), замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Додатком № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 388/16 від 21.10.2016 в редакції додаткової угоди № 2 від 27.02.2017 року (реєстраційний номер 29/17) сторони погодили специфікацію товару, відповідно до якої постачається товар: автомат перекосу 8-1950-000, термін постачання товару - включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника, загальна вартість товару з ПДВ - 6 339 300, 00 грн.

Тобто, кінцевим термін поставки товару за договором № 388/16 від 21.10.2016 є 01.04.2017.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 01.03.2017 № 129/138/293 позивачем відповідно до пунктів 1.4., 5.1. договору було повідомлено відповідача про готовність до виконання умов договору в обсязі: автомат перекосу 8-1950-000, у кількості - 2, місце поставки товару - Львівська область, м. Броди, склад вантажоотримувача замовника, військова частина А 2595.

Згідно п. 5.5. договору, датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А 0215) акту прийому поставленого товару (форма - додаток № 3 до договору). Замовник затверджує акт прийому поставленого товару (форма-додаток № 3 до договору) при наявності акту прийому (форма № 4, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24.12.2010 № 690).

Проте, як встановлено судом, відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк - до 01.04.2017 включно, доказів належного виконання умов договору суду не надав.

При цьому, суд відзначає, що відповідачем не надано доказів наявності обставин непереборної сили, внаслідок яких неможливо здійснити постачання товару, передбаченого вказаним договором до 01.04.2017.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 160 091, 90 грн. - пені за період 02.04.2017 по 01.10.2017 та 443 751, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару.

Згідно п. 7.2. договору, сторони погодили види порушень та санкцій за них, встановлені договором: за порушення зобов'язань щодо якості поставленого товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару; за порушення строків (термінів) постачання товару або зміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2., 2.3., 5.1. та 5.6. цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості; за відмову від виконання зобов'язань щодо постачання товару з постачальника стягується штрафу розмірі 10 % вартості непоставленого товару. Штрафні санкції до постачальника за порушення строків (термінів) постачання товару не застосовуються з моменту затвердження акту прийому (форми № 4, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.12.2010 № 690).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків (термінів) постачання товару або зміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2., 2.3., 5.1. та 5.6. цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу і встановив, що суми відповідають вимогам законодавства, зокрема розраховані з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 160 091, 90 грн. - пені за період 02.04.2017 по 01.10.2017 та 443 751, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Військової частини А0215 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕКС" (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 10, кв. 1, ідентифікаційний код - 31169517) на користь Військової частини А0215 (21007, м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд. 105, ідентифікаційний код - 24981451) 1 160 091 (один мільйон сто шістдесят тисяч дев'яносто одну) грн. 90 коп. - пені, 443 751 (чотириста сорок три тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн. 00 коп. - штрафу та 24 057 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят сім) грн. 65 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 18.06.2018.

Суддя Щербаков С.О.