Рішення

від 15.06.2018 по справі 910/4677/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2018Справа № 910/4677/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Пільник Костянтина Павловича

до Приватного підприємства "Булат-Флексо"

про стягнення 80 000, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Пільник Костянтин Павлович (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Булат-Флексо" (далі -відповідач) про стягнення 80 000, 00 грн. за непоставлену продукцію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 06/17 від 13.09.2017 в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

04.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "Булат-Флексо" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає що 13.03.2018 обладнання було відвантажено покупцю, проте в процесі приймання були виявлені недоліки, що потребували доробки на виробничій базі продавця, наразі обладнання знаходиться у покупця.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2017 між Приватним підприємством "Булат-Флексо" (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Пільник Костянтином Павловичем (далі - покупець) укладено контракт № 06/17, умовами якого передбачено, що покупець замовляє, а продавець виготовляє тару продукцію: перемотувальний пристрій згідно специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною контракту.

Строк виконання робіт - 60 днів з дня перерахування авансового платежу (п. 1.2. контракту).

Відповідно до п. 2.1. контракту, продавець зобов'язується своєчасно та якісно виготовити продукцію згідно п. 1.1.

В свою чергу, покупець зобов'язується своєчасно і в повній мірі оплатити виконані продавцем роботу (п. 2.2. контракту).

Згідно п. 3.1. контракту, вартість робіт за контракт 132 000, 00 грн., включаючи ПДВ - 22 000, 00 грн на умовах поставки ЕХW, Київ.

Пунктом 3.2. контракту передбачено, що оплата по контракту здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на рахунок продавця в два етапи:

- 1-й етап: авансовий платіж в розмірі 60 % від вартості робіт за контрактом;

- 2-й етап: остаточний розрахунок протягом 5 днів після письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

У відповідності до п. 4.1. контракту, після закінчення робіт за контрактом представниками сторін складається та підписується акт здачі продукції, після якого іде остаточний розрахунок згідно п. 3.2. контракту.

Контракт вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по контракту (п. 6.5. контракту).

Також сторонами погоджено специфікацію, що є додатком № 1 до контракту № 06/17 від 13.09.2017.

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов контракту, відповідно до п. 3.2. контракту в якості попередньої оплати, було перераховано на користь відповідача 80 000, 00 грн. (60 % від вартості робіт за контрактом), що підтверджується квитанцією від 20.09.2017 на суму 50 000, 00 грн. та платіжним дорученням № Р24А303351837А01624 від 12.10.2017 на суму 30 000, 00 грн. (наявні у матеріалах справи).

Проте, відповідач не провів поставки сплаченого товару у строки, визначені п. 1.2. контракту, станом на дату звернення до суду товар на адресу Фізичної особи-підприємця Пільник Костянтина Павловича не поставлений.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/01 від 31.01.2018, в якій просив відповідача здійснити відвантаження виготовленої продукції на умовах, узгоджених в контракті, протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії або повернути отриманий авансовий платіж шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Фізичної особи-підприємця Пільник Костянтина Павловича № НОМЕР_2 у банку Філії Донецького ОУ АТ ОЩАДБАНК у розмірі 80 000, 00 грн., яка отримана 01.02.2018 наручно директором Приватного підприємства "Булат-Флексо" Косенко Л.С., що підтверджується підписом останнього на претензії.

Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 80 000, 00 грн., що відповідач в свою чергу не зробив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами контракту № 06/17 від 13.09.2017 , суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов контракту перерахував відповідачеві 80 000, 00 грн., в якості попередньої оплати на поставку товару, що підтверджується квитанцією від 20.09.2017 на суму 50 000, 00 грн. та платіжним дорученням № Р24А303351837А01624 від 12.10.2017 на суму 30 000, 00 грн. (наявні у матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, доказів зворотного суду не надав.

При цьому, враховуючи встановлені п. 1.2. договору строки поставки товару та сплату позивачем авансу, відповідач був зобов'язаний поставити товар протягом 60 днів з дня надходження попередньої оплати.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач у вказані строки товар позивачеві не поставив, доказів належного виконання умов договору суду не надав.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки у матеріалах справи відсутні та відповідачем не додані до відзиву докази на підтвердження відвантаження позивачу обладнання, як і відсутні докази того, що обладнання наразі знаходиться у позивача.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом було встановлено вище, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення передоплачених коштів у загальному розмірі 80 000, 00 грн., однак відповідач такого обов'язку не виконав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 80 000, 00 грн. в якості передоплати.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 80 000, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Пільник Костянтина Павловича задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Булат-Флексо" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 28-А, квартира 103, ідентифікаційний код - 32530826) на користь Фізичної особи-підприємця Пільник Костянтина Павловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, 1973 року народження) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. - боргу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков