ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018р. Справа №914/337/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України, смт. Немирів

за участю: Військової прокуратури Західного регіону України в інтересах позивача , м. Львів

до відповідача: Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Яворів

про: зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

прокурор: не з'явився.

від позивача: Цибак О.М. - дов. № 14/22 від 15.01.2018 року, Бесаг Х.М. -дов. № 14/2 від 02.01.2018 року, Дюк З.М., довіреність № 14/104 від 26.03.18року, Скиба Б.М. керівник, довіреність № 680-ОС витяг з наказу від 06.07.17року.

від відповідача: Карпа Р.П. - дов. № В-3 від 25.05.2018 року.

Суть спору: 23.02.2018 року за вх. № 361 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії.

26.06.2018 року ухвалою Господарського суду Львівської області позовну заяву у справі № 914/337/18 за позовом Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.

06.03.2018 року за вх. № 8172/18 представник позивача подав заяву на виконання вимог суду, у якій виправив недоліки, що були допущені у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.03.2018 року, відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 03.04.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2018 року, підготовче засідання відкладено на 24.04.018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 року, підготовче засідання відкладено на 03.05.018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.05.2018 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 29.05.018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2018 року, розгляд справи відкладено на 05.06.018 року, у зв'язку із відсутністю прокурора та представника позивача.

Прокурор вимог ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 24.04.2018 року, від 03.05.2018 року, від 29.05.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення повернуті на адресу суду, які знаходяться в матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

15.05.2018 р. за вх. № 17010/18 прокурор подав пояснення по справі.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.03.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.04.2018 року, від 24.04.2018 року, від 03.05.2018 року, від 29.05.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.03.2018 р. за вх. № 11225/18 представник позивача подав письмові пояснення.

10.04.2018 р. за вх. № 963/18 представник позивача подав клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військову прокуратуру Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20).

03.05.2018 р. за вх. № 15475/18 представник позивача подав клопотання про закриття підготовчого провадження у справі № 914/337/18 та призначення справи до розгляду по суті.

23.05.2018 р. за вх. № 18426/18 представник позивача подав додаткові письмові пояснення.

05.06.2018 р. за вх. № 20080/18 представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.03.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.04.2018 року, від 24.04.2018 року, від 03.05.2018 року, від 29.05.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.05.2018 р. за вх. № 15460/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.05.2018 р. за вх. № 19016/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.05.2018 р. за вх. № 19017/18 представник відповідача подав заяву.

24.04.2018 р. за вх. № 1107/18 подано заяву прокурора військової прокуратури Західного регіону України про вступ його у справу № 914/337/18 за позовом Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії. Суд, задоволив клопотання від 24.04.2018 р. за вх. № 1107/18 прокурора військової прокуратури Західного регіону України про вступ його у справу № 914/337/18.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.06.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що розпорядженням КМУ від 28.12.2016 року № 1062-р "Про передачу нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби" передано нерухоме майно в смт. Немирів Львівської області за переліком, згідно з додатком, із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідно, на виконання зазначеного вище розпорядження КМУ від 28.12.2016 року, Актом приймання-передачі від 24 січня 2017 року до сфери управління Державної прикордонної служби України передано 23 будівлі, зокрема, електростанція (трансформаторна) (літер М-1) по вул. Курортна, 35.

21 лютого 2017 року Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України отримав право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме електростанцію (трансформаторна) (літер М-1) за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 35.

Також, зазначає позивач, 03.08.2017 року Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України отримав право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 4625855900:03:000:0083, на якій розміщена електростанція (трансформаторна) (літер М-1).

Позивач зазначає, що 06.11.2017 року керівництвом Санаторію надіслано лист № 14/178 Головному інженеру Яворівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" п. Гіщаку І. Й. про надання інформації щодо трансформаторів електропідстанції ТМ-400, які знаходяться в приміщенні трансформаторної підстанції на земельній ділянці, що на праві власності і праві постійного землекористування належать військовій частині 1487, через які проводилось електропостачання ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". 27.11.2017 року отримано лист-відповідь № 225-1830 від 10.11.2017 р. від Головного інженера Яворівського РЕМ п. Гіщака І. Й., в якому повідомляється, що трансформатори, які знаходяться в трансформаторній підстанції ЗТП-145 за адресою Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 35 не перебувають у власності Яворівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго".

Позивач наголошує, що 07.11.2017 року керівництвом Санаторію надіслано лист № 14/179 керівнику Яворівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області п. Хомину В. Я. про надання офіційних документів щодо описаного майна військової частини 1487, а саме: трансформаторів електропідстанції ТМ-400, Яворівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області для реалізації даного майна на електронних торгах для погашення заборгованості ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". 30.11.2017 року отримано лист-відповідь № 26500 від 27.11.2017 року від начальника Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області п. Хомина В. Я., в якому повідомлялося, що Санаторій "Прикордонник-Немирів" не є стороною у зведеному виконавчому провадженні про стягнення коштів з ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", та не входить в коло осіб, які вправі отримати копії матеріалів зазначеного виконавчого провадження.

Позивач зазначає, що у зв'язку з цим, керівництво санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України звернулося до Військової прокуратури Західного регіону України з проханням провести вивчення стану додержання суб'єктами владних повноважень вимог щодо захисту інтересів держави у сфері використання державного майна.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді або внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, військовою прокуратурою було відправлено низку листів.

За твердженням позивача, 22.01.2018 року направлено лист №10/2/3-55 вих. 18 до Яворівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області та лист № 10/2/3-55/1 вих. 18 до ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" про надання інформації щодо належності та реалізації трансформаторів електростанції ТМ-400, які знаходяться в приміщенні електростанції (трансформаторної) (літера М-1) за адресою Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 35.

Позивач зазначає, що 31.01.2018 року Яворівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області листом № 2081 повідомив про те, що на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП № 51322091 про стягнення 612097,05 грн. з ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та про те, що державним виконавцем 25.10.2017 року постановою про опис та арешт майна боржника описано рухоме майно, а саме: два трансформатори, що належать ДП "Санаторій Немирів", що підтверджується актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (ДП "Санаторій Немирів", Яворівський РЕМ) наданий Яворівським РЕМ 23.10.2017 року.

За твердженням позивача, 01.02.2018 року Військовою прокуратурою було відправлено листа № 10/2/3-78 вих. 18 Яворівському РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" про надання інформації щодо належності трансформаторів електропідстанції ТМ-400.

09.02.2018 року Яворівський РЕМ листом № 225-0134 повідомив, що постачання електричної енергії між ПрАТ "Львівобленерго" та споживачем ДП "Санаторій Немирів" було укладено Договір від 25.02.2013 року за № 30722 про те, що Трансформаторна підстанція 400 кВа № 145, згідно додатку № 11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до Договору про постачання електричної енергії від 25.02.2013 р. належала ДП "Санаторій Немирів".

На думку позивача, оскільки, Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України не вправі самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, тому, відповідно до Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 6 від 28.02.2017 року, такий знаходиться на забезпеченні діяльності у Львівського прикордонного загону в/ч 2144.

За твердженням позивача, право власності є непорушним, тому ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що передбачено статтею 41 Конституції України. Оскільки майно, передане позивачу в межах та на підставі чинного законодавства України без будь-яких порушень, позивач не може бути позбавлений чи обмежений в праві користування та володіння майном, яке знаходиться у його власності (в даному випадку - оперативному управлінні).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", з моменту надходження майна і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна. Відчуження та реалізація військового майна може здійснюватися лише у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1919.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Позивач зазначає, що з наведеного вбачається, що виконання рішення можливе лише за рахунок коштів та майна, які належать саме боржнику. Так, у виконавчому провадженні ЗВП № 51322091 про стягнення 612097,05 грн. боржником є ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укриродооздоровниця". Позивач (Санаторій "Прикордонник - Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України) не є стороною вказаного виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що оскільки тільки розпочався бюджетний рік, у Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України" на даний час відсутні кошти для сплати судового збору. Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-УШ передбачено, що Кабінет Міністрів України має забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Відповідно, до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У зв'язку з вищевикладеним, керівництво Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України звертається до суду з клопотанням про відстрочку сплати судового збору за подачу позовної заяви до прийняття рішення по суті.

Прокурор у заяві про вступ до справи зазначає, що, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" визначено заходи соціального захисту особового складу Державної прикордонної служби України. Так, відповідно до вказаної норми, держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

За твердженням прокурора, особовому складу Державної прикордонної служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в лікувально-профІлактичних закладах Державної прикордонної служби України. Відповідно до ст. 28 вказаного Закону, забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Державна прикордонна служба України має службові приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, службовий житловий фонд. Майно, закріплене за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органами Державної прикордонної служби України навчальними закладами, установами та організаціями, є державною власністю належить їм на праві оперативного управління.

Прокурор зазначає, що Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України є державною організацією, що належить до сфери управління Адміністрації ДПС України, основним видом діяльності якого є надання гарантованих державою заходів із соціального захисту особового складу ДПС України, медичного забезпечення, оздоровлення та реабілітації військовослужбовців.

Отже, за твердженням прокурора, в даному випадку, порушення інтересів держави, в особі її органу, полягає у незаконних діях відповідача щодо включення державного майна, яким забезпечується діяльність державного органу задля задоволення гарантованих державою заходів соціального захисту військовослужбовців, до списку майна, що підлягає реалізації на електронних торгах за борги іншої юридичної особи, яка немає жодного відношення до Державної прикордонної служби України та її підрозділів.

На думку прокурора, підставами для звернення до суду з вказаним позовом стало незаконність дій відповідача відносно нерухомого майна , що належить позивачу на праві оперативного управління. Крім цього, зазначені дії вчиняються у рамках зведеного виконавчого провадження боржником, за яким є ДП "Санаторій Немирів", а не позивач.

Прокурор стверджує, що, ураховуючи викладені порушення, що стали підставою для звернення Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до суду з вказаним позовом, вирішення даної судової справи безпосередньо зачіпає інтереси держави, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 3 ст, 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

У письмових поясненнях позивач зазначає, Військовою прокуратурою Західного регіону України на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження, здійснити вступ у розгляд справи № 914/337/18 на стороні позивача.

Позивач вважає вимоги Санаторію "Прикордонник-Немирів" до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії підставними, такими що підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1062-р "Про передачу нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби" передано нерухоме майно в смт. Немирів Львівської області із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідач у поясненнях зазначає, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", накладено арешт на все майно боржника. В тому числі накладено арешт та описано трансформатори (2-шт) ЗТП-145, які на час опису і на час звернення з позовом знаходяться на балансі боржника. Даний факт підтверджено головним інженером ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" письмово, та актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ПАТ "Львівобленерго".

Відповідач зазначає, що позивач в своїй позовній заяві просить суд виключити з списку майна, що знаходиться у зведеному виконавчому провадженні, електростанцію (трансформаторну) літера М-1, в смт. Немирів, вул. Курортна, 35, яка передана позивачу як будівля (нерухоме майно).

Відповідач стверджує, що електростанція(трансформаторна) літера М-1, в смт.Немирів, вул.Курортна, 35 Яворівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області не описувалась та не арештовувалась , а арештовано та описано трансформатори (2-шт) ЗТП-145, що є електроустановкою, що до будівлі не відноситься, має іншого балансоутримувача, та може бути демонтованою з даної будівлі окремо.

Відповідач вважає, що предмет спору в даному випадку відсутній, оскільки будівля електростанції (трансформаторна) літера М-1, в смт. Немирів, вул. Курортна, 35 в арешті, накладеному Яворівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області не перебуває.

Також, відповідач зазначає, що позивачем подано позов без дотримання вимог ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", а саме позов щодо виключення майна із зведеного виконавчого провадження чинним законодавством не передбачено.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України, право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Прокурор у заяві про вступ до справи зазначає, що, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України (далі - ДПС України) покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону.

До однієї з основних функцій ДПС України, відповідно до ст. 2 вказаного Закону, є охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму.

Структура ДПС України, з-поміж іншого, відповідно до ст. 6 вказаного Закону, складається із центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону - Адміністрація ДПС України та органи охорони державного кордону - прикордонні загони, які є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.

У системі ДПС України є також навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи спеціального призначення та органи забезпечення.

Відповідно до ст. 7 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, здійснює управління ДПС України, бере участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що органами забезпечення Державної прикордонної служби України є підприємства, установи, а також підрозділи технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення її діяльності, які функціонують як самостійно, так і в складі відповідно центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіальних органів, Морської охорони, інших органів охорони державного кордону, навчальних закладів Державної прикордонної служби України.

Державна прикордонна служба України має службові приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, службовий житловий фонд. Майно, закріплене за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органами Державної прикордонної служби України, навчальними закладами, установами та організаціями, є державною власністю належить їм на праві оперативного управління.

Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України є державною організацією, що належить до сфери управління Адміністрації ДПС України, основним видом діяльності якого є надання гарантованих державою заходів із соціального захисту особового складу ДПС України, медичного забезпечення, оздоровлення та реабілітації військовослужбовців.

Отже, за твердженням прокурора, в даному випадку, порушення інтересів держави, в особі її органу, полягає у незаконних діях відповідача щодо включення державного майна, яким забезпечується діяльність державного органу задля задоволення гарантованих державою заходів соціального захисту військовослужбовців, до списку майна, що підлягає реалізації на електронних торгах за борги іншої юридичної особи, яка немає жодного відношення до Державної прикордонної служби України та її підрозділів.

На думку прокурора, підставами для звернення до суду з вказаним позовом стало незаконність дій відповідача відносно нерухомого майна , що належить позивачу на праві оперативного управління.

Крім цього, зазначені дії вчиняються у рамках зведеного виконавчого провадження, боржником, за яким є ДП "Санаторій Немирів", а не позивач.

Враховуючи викладені обставини, що стали підставою для звернення Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до суду з вказаним позовом, вирішення даної судової справи безпосередньо зачіпає інтереси держави, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 3 ст, 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи судом встановлено, що розпорядженням КМУ від 28.12.2016 року № 1062-р "Про передачу нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби" передано нерухоме майно в смт. Немирів Львівської області за переліком, згідно з додатком, із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідно, на виконання зазначеного вище розпорядження КМУ від 28.12.2016 року, Актом приймання-передачі від 24 січня 2017 року до сфери управління Державної прикордонної служби України передано 23 будівлі, зокрема, електростанція (трансформаторна) (літер М-1) по вул. Курортна, 35.

Отже, 21 лютого 2017 року Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України отримав право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме електростанцію (трансформаторна) (літер М-1) за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 35.

06.11.2017 року керівництвом Санаторію надіслано лист № 14/178 Головному інженеру Яворівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго" п. Гіщаку І. Й. про надання інформації щодо трансформаторів електропідстанції ТМ-400, які знаходяться в приміщенні трансформаторної підстанції, через які проводилось електропостачання ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

27.11.2017 року позивачем отримано лист-відповідь № 225-1830 від 10.11.2017 р. від Головного інженера Яворівського РЕМ п. Гіщака І. Й., в якому повідомляється, що трансформатори, які знаходяться в трансформаторній підстанції ЗТП-145 за адресою Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 35 не перебувають у власності Яворівського РЕМ ПрАТ "Львівобленерго".

07.11.2017 року керівництвом Санаторію надіслано лист № 14/179 керівнику Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області п. Хомину В. Я. про надання офіційних документів щодо описаного майна військової частини 1487, а саме: трансформаторів електропідстанції ТМ-400, Яворівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області для реалізації даного майна на електронних торгах для погашення заборгованості ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

30.11.2017 року позивачем отримано лист-відповідь № 26500 від 27.11.2017 року від начальника Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області п. Хомина В. Я., в якому повідомлялося, що Санаторій "Прикордонник-Немирів" не є стороною у зведеному виконавчому провадженні про стягнення коштів з ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", та не входить в коло осіб, які вправі отримати копії матеріалів зазначеного виконавчого провадження.

22.01.2018 року позивачем направлено лист №10/2/3-55 вих. 18 до Яворівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області та лист № 10/2/3-55/1 вих. 18 до ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" про надання інформації щодо належності та реалізації трансформаторів електростанції ТМ-400, які знаходяться в приміщенні електростанції (трансформаторної) (літера М-1) за адресою Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 35.

31.01.2018 року Яворівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області листом № 2081 повідомив, що на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП № 51322091 про стягнення 612097,05 грн. з ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та про те, що державним виконавцем 25.10.2017 року постановою про опис та арешт майна боржника описано рухоме майно, а саме два трансформатори, що належать ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", що підтверджується актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (ДП "Санаторій Немирів"ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", Яворівський РЕМ) наданий Яворівським РЕМ 23.10.2017 року.

Відповідно до Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 6 від 28.02.2017 р., Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України знаходиться на фінансовому забезпеченні у Львівському прикордонному загоні.

Отже, про включення в опис реалізації майна боржника об'єктів нерухомості, що належать позивачу, при вчиненні відповідачем виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні щодо погашення заборгованості ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", належних та допустимих доказів учасниками процесу не надано.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України:

"Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена в п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", де передбачено, що відповідно до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам ст. 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами ст. 121-2 ГПК України.

Зазначене роз'яснення надано з метою однакового застосування приписів попередніх редакцій ГПК України в контексті змісту ч. 1 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", яка повністю дублює ч. 1 ст. 59 чинного Закону України „Про виконавче провадження".

В ході судового розгляду справи встановлено, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", відповідачем накладено арешт на все майно тільки боржника - ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця". В тому числі накладено арешт та описано трансформатори (2-шт) ЗТП-145, які на час опису і на день звернення з позовом знаходяться на балансі боржника. Даний факт підтверджено головним інженером ДП "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" письмово, та актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ПАТ "Львівобленерго".

Позивач в своїй позовній заяві просить суд виключити з списку майна, що знаходиться у зведеному виконавчому провадженні, електростанцію(трансформаторну) літера М-1, в смт. Немирів, вул. Курортна, 35, яка передана позивачу як будівля (нерухоме майно).

Однак, електростанція (трансформаторна) літера М-1, в смт. Немирів, вул. Курортна, 35 Яворівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області не описувалась та не арештовувалась, а арештовано та описано трансформатори (2-шт) ЗТП-145, що є електроустановкою, що до будівлі не відноситься, має іншого балансоутримувача, та може бути демонтованою з даної будівлі окремо.

Крім того, в позовній заяві позивач просить, визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна електростанцію (трансформатор) літери М-1 по вул. Курортній, 35, смт. Немирів.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч. 2 ст. 393 ЦК України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що належне йому нерухоме майно включене в опис майна, що підлягає відчуженню в межах виконавчого провадження № 51322091. Відсутність включення даного майна у вище зазначений опис, виключення з якого є однією з позовних вимог, визнано в судовому засіданні як позивачем, так і відповідачем.

Також, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, що згідно ст. 392 ЦК України, можуть бути підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна електростанції (трансформатор) літери М-1 по вул. Курортній 35, смт. Немирів, який був переданий із сфери управління Фонду державного майна України позивачу згідно Акту приймання-передачі від 28.01.2017 р. на підставі Розпорядження КМУ від 28.12.2016 р. № 1062-р.

Отже, предмет спору в даному випадку відсутній, оскільки будівля електростанції (трансформаторна) літера М-1, в смт. Немирів, вул. Курортна, 35 в арешті, накладеному Яворівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області не перебуває.

Разом з тим, оскільки позивачем не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, однак він продовжує наполягати на їх задоволенні, суд приходить до висновків, що підстав для задоволення позову немає.

Щодо визначення майнових прав на рухоме майно , вказані вимоги виходять за межі предмета позову по даній справі і в межах даного позову вирішенню не підлягають

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем не представлено об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви не майнового характеру в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У позовній заяві просив відстрочити сплату судового збору за подачу позовної заяви Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Оскільки, позовна заява Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України містить дві позовні вимоги немайнового характеру, сума судового збору, що підлягає до сплати становить 1762,00 грн. х 2 = 3524,00 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (81013, Львівська обл.., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 21, код ЄДРПОУ 14321630) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України , після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.