Рішення

від 06.06.2018 по справі 922/440/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р.Справа № 922/440/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури, м. Чугуїв

в інтересах держави в особі:

1. Зміївської районної державної адміністрації м. Зміїв;

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

до Фермерське господарство "Солві", с. Лиман

про внесення змін до договору

за участю представників:

прокурора - Чирик В.Г.

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - Павлюк В.О.

відповідача - Демура І.Б.; Сокогуб В.Я. (голова ФГ)

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі позивачів: Зміївської районної державної адміністрації Харківської області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з позовною заявою до фермерського господарства "СОЛВІ", в якій просить суд внести зміни до договору оренди землі від 29.12.2009, укладеного між Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області та фермерським господарством "СОЛВІ" про надання в строкове платне користування земельної ділянки площею 43,7 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Лиманської сільської ради для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2009 за №041069100003, виклавши пункти 3 та 7 договору в наступній редакції: "3. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 932 337 грн. 70 коп."; "7. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рахунок Лиманської сільської ради". Судові витрати, які складаються з 1762,00 грн. судового збору, просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2018 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/440/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, а відтак у справі розпочате підготовче провадження, яке триває з 28.02.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2018, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 29.05.2018 р., закрито підготовче провадження у справі № 922/440/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018 об 11:30.

21.05.2018 за результатами проведення судового засідання господарським судом оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України до 12:00 год. 06.06.2018р.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх з підстав зазначених у позові, наголошуючи, що прокурором подано позов та обрано спосіб захисту інтересів держави у сфері використання земель державної власності, який передбачений ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 651 ЦК України, оскільки ані Зміївська районна державна адміністрація Харківської області, як орендодавцем; ані ГУ Держгеокадарстр в Харківській області, маючи претензії до спірного договору оренди землі, починаючи з 2015 року не вжило жодних заходів цивільного правового або будь-якого іншого характеру з метою усунення наявних порушень; станом на час звернення прокурора до суду до спірного договору не було внесено змін та його не було приведено у відповідність до вимог земельного законодавства, попри те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6321782700:01:000:0636 була затверджена рішеннями LХХІІ сесії районної ради VІ скликання № 1025-VІ від 17.07.2015 р.

Перший позивача явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у наданому до суду клопотанні (22.05.2017 р. вх. 14991) просив суд розглянути справу по суті 21.05.2018 р. без участі представника Зміївської районної державної адміністрації за наявними в матеріалах справи документами.

Представник другого позивача у судовому засіданні заперечує проти вимог прокурора з підстав викладених у наданому відзиві, вказуючи, що всупереч вимогам законодавства діючого під час укладення спірного договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, що відповідно до приписів ч. 13 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", є підставою для відмови в державній реєстрації договору, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону; одночасно другий позивач заперечує проти встановлення розміру річної орендної плати на мінімальному рівні 8% від нормативної грошової оцінки у спірному договорі оренди земельної ділянки, оскільки чинним законодавством унормовано встановлення відсоткової ставки орендної плати для договорів оренди земельних ділянок набутих на безконкурсних підставах на рівні від 8% до 12%, при цьому в деяких випадках за результатами торгів розмір орендної плати досягав 32%, а відтак встановлення розміру річної орендної плати на мінімальному рівні - 8 відсотків від нормативної грошової оцінки не призведе до повного відновлення інтересів держави та забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Представник відповідача проти позову заперечує, вказуючи, що вимоги прокурора є передчасними, безпідставними та задоволенню не відлягають, оскільки на адресу відповідача примірних додаткової угоди про внесення змін до договору не було надіслано, тобто першим позивачем було порушено порядок внесення змін до спірного договору оренди; натомість самим відповідачем здійснювались дії направлені на урегулювання спірних відносин, а саме відповідачем надсилались листи від 04.09.2015 р. та № 3 від 02.02.2018 року на адресу першого позивача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 29.12.2009 р., проте додаткову угоду від першого позивача так і не отримав. При цьому, відповідач наголошує, що протягом двох років, а саме 2016 та 2017 сплачував орендну плату у розмірі визначеному рішенням Зміївської районної ради № 1025-VI від 17.07.2015 р. взагалі без укладення додаткової угоди, але з підвищеною орендною платою.

Розглянувши у судовому засіданні справу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову представника учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації №1047 від 18.12.2008 фермерському господарству "СОЛВІ" затверджено проект землеустрою та надано в оренду земельну ділянку загальною площею 43,7 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства.

На виконання зазначеного розпорядження 29.12.2009 між Зміївською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "СОЛВІ" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого в орендне користування для ведення фермерського господарства строком на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 43,7000 га - ріллі, розташовану на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2009 за №040969100016 (а .с 22-25)

Відповідно до п. З договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Сторонами у п. 7 договору унормовано, що орендна плата вноситься орендарем відповідно до ЗУ "про плату за землю" та постанови КМУ від 13.12.2006 р. №1724 у грошовій формі в розмірі 4460 грн. на рік з 43,7000 га на рахунок Лиманської сільської ради.

За умовами п. 10 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пункт 32 Договору передбачає, що зміна умов договору відбувається у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

В зв'язку з тим, що у договорі оренди ставка орендної плати істотно занижена і остання повинна становити 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно статті 288 Податкового кодексу України), що не відповідає приписам чинного законодавства України, виникла необхідність внесення змін до даного договору та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 вказаного Кодексу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до приписів ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, при цьому прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Звернувшись з даним позовом до господарського суду Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області послався на те, що відповідно до інформації, наданою Зміївською районною радою, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6321782700:01:000:0636 затверджена рішеннями LXXII сесії районної ради VI скликання №1025-VI від 17.07.2015 та визначено, що її нормативна грошова оцінка складає 932 337 грн. 70 коп., а розмір річної орендної плати повинен встановлюватись на рівні 8 відсотків від нормативної грошової оцінки - для земель сільськогосподарського призначення. Поряд з цим, в порушення норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" ГУ Держгеокадастру в Харківській області та Зміївська РДА не вжили вичерпних заходів щодо внесення змін до вказаного договору оренди землі з метою приведення його у відповідність до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим з позовом звертається прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області, як суб'єкта, уповноваженого розпоряджатися спірною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та Зміївської РДА як учасника господарських правовідносин (орендодавця згідно з діючим договором оренди від 29.12.2009).

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог ст. 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

В той же час, органом державної влади - Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області, як стороною договірних відносин, до цього часу не вжито будь-яких заходів щодо усунення вищевказаних порушень в частині ініціювання питання та приведення умов договору в частині розміру сплати орендної плати до вимог Податкового кодексу України, а також щодо виконання ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, з 01.01.2013 до земельного законодавства в Україні було внесено зміни, відповідно до яких право передавати у власність або користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, а саме Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області.

Прокурор у позові зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області як розпорядником земель не вжито всіх можливих заходів, направлених на перегляд розміру орендної ставки за спірним договором.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації у Харківській області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у зв'язку із тим, що вказаними органами відповідні заходи на виконання вимог вище перелічених законів, не були вжиті.

Господарський суд враховує, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 13 названого Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону).

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі, тобто річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Відповідно ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України входить до повноважень органів місцевого самоврядування (п. 35 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Рішенням XVI сесії Зміївської районної ради VI скликання від 02.12.2011 затверджено Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у Зміївському районі (зі змінами згідно з рішенням XXXII сесії районної ради VII скликання №565-VII від 23.08.2017, яке опубліковано у газеті Вісті Зміївщини №66 (10680) від 05.09.2017).

Відповідно до п. 2.5 вказаного Положення розмір річної орендної плати встановлюється на рівні 8 відсотків від нормативної грошової оцінки - для земель сільськогосподарського призначення (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, для ведення садівництва, сінокосіння та випасання худоби, городництва, товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі не витребувані земельні частки (паї), крім земельних ділянок, на яких розташовані водні об'єкти.

Зазначене рішення Зміївської районної ради від 23.08.2017 є чинним та не оскаржено у судовому порядку, відповідає вимогам Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та положенням Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженнями ними, у якій, зокрема, зазначено, що мінімальний розмір орендної плати за користування землями сільськогосподарського призначення має становити не менше 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, визначений прокурором розмір орендної плати за користування землями сільськогосподарського призначення на рівні 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідає приписам чинного законодавства.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 ПК.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 02.12.2014 (справа № 21-274а14).

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Частиною 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Матеріалами справи підтверджено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6321782700:01:000:0636, передана в орендне користування відповідачу за спірним договором, затверджена рішеннями LXXII сесії Зміївської районної ради VI скликання №1025-VI від 17.07.2015, відповідно до п. 1 якого встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 43,7000 га на 01.01.2015 року становить 932 337,70 грн.

Разом з тим, станом на час звернення прокурора з відповідним позовом до суду договір оренди земельної ділянки від 29.12.2009 року, укладений між першим позивачем та відповідачем щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321782700:01:000:0636 у відповідність до вимог чинного земельного та податкового зобов'язання приведений не був.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) було визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору та нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 з подальшими змінами).

Крім того, господарський суд враховує, що як вбачається з Договору, сторонами Договору є Зміївська районна державна адміністрація та ФГ "СОЛВІ".

В той же час, на підставі змін в законодавстві цивільні права та обов'язки щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як до органу, уповноваженого державою здійснювати функції розпорядження земельними ділянками державної власності,, однак умови договору щодо заміни орендодавця як сторони у зобов'язанні, не приведено у відповідність з вимогами законодавства.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Як вбачається з матеріалів справи Зміївська районна державна адміністрація Харківської області на даний час виступає стороною даного договору оренди земельної ділянки, що не відповідає її правовому статусу відповідно до законодавства. Разом з тим, враховуючи відсутність позовні вимоги про приведення спірного договору оренди в частині заміни у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не наділений повноваженнями щодо виходу у рішенні за межи позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні положення містяться в ч. 5 ст.188 Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що зазначені зміни для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 29.12.2009, укладеного між Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 9; ідент. код 04059639,) та фермерським господарством "СОЛВІ" (63463, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Калініна, 15; ідент. код 34707902), про надання в строкове платне користування земельної ділянки площею 43,7 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Лиманської сільської ради для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2009 за № 041069100003, виклавши пункти 3 та 7 договору в наступній редакції -

3. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 932 337 грн. 70 коп. ;

7. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рахунок Лиманської сільської ради .

3. Стягнути з фермерського господарства "СОЛВІ" (63463, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Калініна, 15; ідент. код 34707902) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 15.06.2018 р.

Суддя М.І. Шатерніков