Рішення

від 12.06.2018 по справі 918/232/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2018 р. Справа № 918/232/18

Господарський суд Рівненської області в складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області до Дочірнього підприємства "Орнамент" колективного підприємства фірми "Слов'янка" про стягнення 101 580, 56 грн, заподіяних збитків внаслідок використання земельної ділянки загальною площею 0,2153 га,

за участі представників сторін :

від позивача: Міщанюк О.А., довіреність № 95 від 18.12.2017 року

від відповідача: не з'явився

від органу прокуратури: Рункевич І.В., посвідчення № 048709 від 22.11.2017 року

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2018 року Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Орнамент" колективного підприємства фірми "Слов'янка" (далі - відповідач) про стягнення 101 580, 56 грн збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки загальною площею 0,2153 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди землі від 09.10.2008 року, укладений між Дубенською міською радою Рівненської області та Дочірнім підприємством "Орнамент" колективного підприємства фірми "Слов'янка" припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тому відповідач безпідставно користується земельної ділянки площею 0,2153 га вартістю 1 280 109 грн та має сплатити 101 580, 56 грн збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.04.2018 року позовну заяву Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2018 року.

29.05.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити та зазначає, що підприємство не використовує земельну ділянку, а використовує лише виробничу будівлю, яка знаходилась там ще задовго до укладення договору оренди землі від 09.10.2008 року та займає не всю площу земельної ділянки, що надавалася в оренду. Право власності на відповідні будівлі у відповідача виникло не в результаті і не під час дії договору оренди землі. В розпорядженні відповідача перебуває державний акт на право постійного користування землею по вул. Замковій, 51 у м. Дубно від 06.04.2000 року (І-РВ № 002126), таким чином, відповідач вважає, що не порушує норми земельного законодавства, а тому не має відшкодовувати нараховані позивачем збитки. Крім цього, просив суд застосувати строки позовної давності та розглядати справу без його участі.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 12.06.2018 року.

Ухвалою від 30.05.2018 року виправлено описку в частині назви відповідача в ухвалах Господарського суду Рівненської області № 918/232/18 від 20.04.2018 року, 03.05.2018 року та від 29.05.2018 року.

04.06.2018 року від прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій Дубенська місцева прокуратура Рівненської області вважає доводи відповідача необґрунтованими, так як рішенням Дубенської міської ради № 483 від 25.07.2003 року припинено право постійного користування відповідача земельною ділянкою, загальною площею 0,2153 га, про що до державного акту внесено відповідний запис.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2018 року № 918/116/18 позовну заяву заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Дубенської міської ради Рівненської області до ДП Орнамент КП фірми Слов'янка про повернення земельної ділянки, загальною площею 0,2153 га, яку відповідач використовував після закінчення терміну дії договору оренди без відповідних правових підстав задоволено в повному обсязі.

Таким чином, факт порушення відповідачем вимог законодавства та використання земельної ділянки, загальною площею 0,2153 га, без відповідних правовстановлюючих документів повністю підтверджуються матеріалами справи та рішенням Господарського суду Рівненської області по справі № 918/116/18.

11.06.2018 року на адресу суду від Дубенської міської ради надійшла відповідь на відзив, де міська рада повідомляє, що неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією поновити договір, про що свідчать листи міської ради від 16.07.2015 № 3111/05-02-25/15 та від 24.03.2016 № 1259/05-02- 25/15, яким відповідачу надсилався проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, однак останній жодним чином не відреагував на звернення міської ради.

Як стверджує позивач, протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що він після закінчення договору оренди землі не оформив належним чином речові права на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна. Збитки полягають в неотриманні міською радою коштів в розмірі 101 580,56 грн, які вона могла отримати у випадку поновлення договору оренди землі. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками є очевидним, оскільки саме не поновлення договору оренди землі завдано збитки у вигляді упущеної вигоди. Вина полягає у тому, що згідно з Земельним кодексом використання землі в Україні є платним, однак відповідач свідомо ухиляється від сплати коштів за фактичне користування землею.

У судове засідання 12.06.2018 року з'явились представники прокуратури та позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 12.06.2018 року проголошено втупну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Розпорядником спірної земельної ділянки по вул. Замковій, 51 в м. Дубно є Дубенська міська рада Рівненської області, у зв'язку з чим, вона є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор зазначає, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів порушує економічні інтереси держави, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, унеможливлює використання Дубенською міською радою зазначеної земельної ділянки для державних і суспільних потреб і спричиняє збитки у вигляді ненадходження орендної плати до місцевого бюджету.

Оскільки Дубенською міською радою Рівненської області не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, то Дубенська місцева прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області шляхом пред'явлення даного позову до суду.

З огляду на це, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 26.09.2008 року № 1540 "Про надання земельної ділянки в оренду" відповідачу було передано в оренду земельну ділянку по вул. Замкова, 51 в м. Дубно, площею 0,2153 га для обслуговування виробничих будівель строком на 5 років.

09.10.2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі промисловості, транспорту, зв'язку) для обслуговування торгівельного виробничих будівель по вул. Замкова, 51 у м. Дубно.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

05.11.2009 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в користування Підприємству.

Згідно з п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі укладено 09.10.2008 року та зареєстровано у Дубенському районному відділі Рівненської регіональної філії підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2008 року за № 040858500034.

Відповідно до п. 37 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 21 договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор у позовній заяві, посилався, зокрема, на те, що договір оренди землі припинив свою дію з 05.11.2013 року у зв'язку із чим у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення спірної земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір припинив свою дію 05.11.2013 року, а відтак з 05.11.2013 року у відповідача виникло зобов'язання по поверненню орендодавцеві - Дубенській міській раді спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2018 року зобов'язано відповідача за актом приймання-передачі повернути земельну ділянку, загальною площею 0,2153 га, вартістю 1 280 109 грн., яка розташована в м. Дубно по вул. Замковій, 51, що була передана в оренду згідно договору оренди землі від 09.10.2008 року, укладеного між Дубенською міською радою та Дочірнім підприємством "Орнамент" колективного підприємства фірми "Слов'янка" у стані не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

Факт неповернення земельної ділянки та продовження її використання підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 918/1291/16 за позовом Дубенської міської ради до ДП "Орнамент КП фірми "Слов'янка".

Відтак, з 05.11.2013 року відповідач використовує земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів.

Враховуючи наведене, комісією з визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин розраховано суму завданих відповідачем збитків.

Судом встановлено, що згідно з актом про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 18.01.2018 року № 26 розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Замковій, 51 у м. Дубно за період з 06.11.2013 року по 31.12.2017 рік, за виключенням сум, які були сплачені відповідачем (2013 рік - 23 616,00 грн, 2014 рік - 23 616,00 грн, 2015 рік - 14 258,00 грн) становить 101 580,56 грн.

Під час розрахунку враховувались витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2013 - 2017 роки, а також ставки орендної плати, які діяли в цей період.

Зокрема, ставка 3% діяла з 06.11.2013 року по 26.11.2014 року (згідно з рішенням міської ради від 24.05.2013 року № 2282), ставка 3,5% діяла в період з 27.11.2014 року по 04.02.2015 року (згідно з рішення міської ради від 21.11.2014 року № 3524, яке набрало чинності з моменту його опублікування в газеті Замок від 27.11.2017 року № 48 (391)), ставка 3 % діє з 05.02.2015 року (згідно з рішенням міської ради від 28.01.2015 року № 3737, яке набрало чинності з моменту його опублікування в газеті Замок від 05.02.2015 року № 6 (401)).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. д ч.1 ст.156 ЗК України).

За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк не сплатив збитки, визначені актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 224 ГК України , під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на це, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що виразилось у використанні земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України , земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Приписами ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідач не оформив відповідно до чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, чим порушив положення законодавства.

Суд зазначає, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 , власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п.1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету в разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендодавцем та орендарем та нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 30 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу , і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу .

Статтями 125 - 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суду не надано належних доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, як підстави та передумови права користування, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Стосовно заперечень відповідача про пред'явлення позову про стягнення збитків за період з 06.11.2013 року по 31.12.2017 року суд зазначає наступне.

Збитки за використання відповідачем земельної ділянки нараховано за період з 06.11.2013 року по 31.12.2017 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи (лист Дубенської ОДПІ від 04.10.2017 року № 1886) відповідачем сплачувалась орендна плата після закінчення договору оренди землі протягом 2013 - 2015 років.

Згідно наданого позивачем розрахунку в 2015 році розмір орендної плати за рік мав становити 29 091,75 грн, проте відповідачем сплачено 14 833,75 грн, а це більше, ніж за перше півріччя 2015 року. Отже, фактично збитки міська рада почала зазнавати лише з другої половини 2015 року, а тому позов подано в межах позовної давності.

Враховуючи, що таке користування позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено і який не сплачується у повній мірі користувачем землі, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Орнамент" колективного підприємства фірми "Слов'янка" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова , 51, код ЄДРПОУ 23306500) на користь Дубенської міської ради Рівненської області (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063) збитки у розмірі 101 580, 56 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Орнамент" колективного підприємства фірми "Слов'янка" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код ЄДРПОУ 23306500) на користь Прокуратури Рівненської області (33028, м.Рівне, вул.16 Липня,52, р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації - 2800) 1 762,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2018 року .

Суддя Церковна Н.Ф.