Постанова

від 14.06.2018 по справі 910/794/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа№ 910/794/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 14.06.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018

у справі № 910/794/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс"

про стягнення 102 605,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс" про стягнення 102 605,00 штрафу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем неправильно зазначено у накладній №43020791 массу вантажу у вагоні №95318481, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 102 605,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/794/18 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 102 605,00 грн. штрафу, 1 762,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 по справі № 910/794/18, прийняти нове рішення, яким зменшити штрафні санкції нараховані у розмірі п'ятикратної провізної плати регіональною філією "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт, наголосив що по-перше, залізницею порушено Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.06.2011 № 765/19503. Накладна згідно цих правил може оформлюватисяя і надаватися в електронному вигляді із накладенням електронного цифрового підпису. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг. Графа 49 електронних перевізних документів заповнена залізницею вручну.

По-друге, в порушення Порядку оформлення та проведення розрахунків, пов'язаних із затримкою вагонів під час перевезення із змінами та доповненнями від 03.03.2010 № ЦЗМ-12/448 перевізник у випадку затримки вагонів надає на адресу вантажовідправника оперативне повідомлення, якого надано не було.

По-третє, позивачем в підтвердження своїх вимог були надані документи про проведення зважування на станціях Знамянка та Черноморськ-Порт-експорт регіональної філії "Одеська залізниця". Але надані документи по станції Черноморськ-Порт-експорт не відповідають формі Книти обліку Контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні форми ГУ-78.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс" у справі № 910/794/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс", відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Спецтранссервіс альянс" та призначено справу до розгляду на 14.06.2018.

08.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника Виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги.

14.06.2018 в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі ТОВ "Спецтранссервіс альянс" та просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Спецтранссервіс альянс", скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким зменшити штрафні санкції нараховані у розмірі п'ятикратної провізної плати.

В судовому засіданні 14.06.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Спецтранссервіс альянс", рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 залишити без змін.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2017 на станції Золочів Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс Альянс" здійснено відправлення вагону № 95318481 (пшениця) до станції Чорноморськ - Порт, що підтверджується залізничною накладною № 43020791.

Зі змісту накладної № 43020791 вбачається, що провізна плата за вагон № 95318481 складає 20 521,00 грн.,.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, спір між сторонами справи виник, внаслідок допущення відповідачем, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.

Підчас проходження вагону №95318481 на станції Знам'янка Одеської залізниці, залізницею було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні № 95318481 та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 95318481 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №43020791, що підтверджується складеним залізницею на станції Знам'янка Одеської залізниці комерційним актом № 410006/369/41.

Так, фактична маса вантажу у вагоні № 95318481 складає: нетто - 64 800 кг., в комерційному акті: брутто - 77150 кг., нетто - 57150 кг., тара - 20 000, різниця проти накладної в сторону зменшення складає 7650 кг, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній. Вагон у технічному відношення справний, доступу до вантажу немає, просипання вантажу відсутнє.

На станції призначення було переважено вагон № 95318481 та встановлено, що при переважуванні вантажу не виявлено розбіжностей з відомостями щодо невідповідності маси вантажу, встановленими на станції Знам'янка Одеської залізниці, що підтверджується відміткою станції призначення про стан вантажу, яка міститься у комерційному акті 410006/369/41 від 18.11.2017.

Відповідно до частини 2 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 3 Статуту залізниць України, дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зі змісту накладних вбачається, що вантаж завантажений у вагони засобами відправника навалом. Маса вантажу визначена на вагонних вагах - відправником. В графі "Правильність внесених у накладну відомостей підтверджено" підпис відправника.

Відповідно до статті 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Згідно із статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, відповідач як вантажовідправник вантажу зі станції відправлення Золочів у вагоні №95318481 не вірно вказав у залізничній накладній № 43020791 масу вантажу, про що складено акти загальної форми № 88573, 53465 від 17.11.2016 та комерційний акт 410006/369/41 від 18.11.2017.

Відповідно до пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно із роз'ясненнями Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений належним чином та відповідачем не оспорювався.

З наявної в матеріалах справи накладної №43020791 вбачається, що провізна плата становить 20521,00 грн.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції та позивача, який є арифметично вірним, розмір штрафу становить 102 605,00 грн. (20 521грн. х 5 = 102 605,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги неправильне зазначення відповідачем маси вантажу (нетто) у вагоні № 95318481, а також розмір провізної плати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці щодо наявності підстав, передбачених законодавством України, для покладення на відповідача як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/794/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/794/18 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Спецтранссервіс альянс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/794/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/794/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 19.06.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко