Постанова

від 11.06.2018 по справі 910/21021/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа№ 910/21021/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Боранд Трейд

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. (повне рішення складено: 23.03.2018р.)

у справі №910/21021/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Боранд Трейд

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСМОЛОКО

2. Національний банк України

про розірвання договору поруки

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Боранд Трейд звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про розірвання договору поруки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач сплатив 453 148 976,89 грн. як поручитель за боржника згідно кредитних договорів, проте відповідач в порушення умов договору поруки не надав копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. по справі №910/21021/17 у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про надання необхідних документів та з пропозицією про розірвання договору поруки. Позивачем не доведено істотного порушення договору в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Боранд Трейд звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. по справі №910/21012/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що ненадання відповідачем копій документів позбавляє позивача можливості реалізувати права кредитора, набуті ним в силу приписів ст. 556 Цивільного кодексу України, а тому позивач не може досягнути цілей за спірним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017р. відкрито апеляційне провадження.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНМОЛОКО та Національний банк України своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Боранд Трейд (поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (кредитор) укладено договір поруки №4Т13377Д/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСМОЛОКО своїх зобов'язань за: кредитним договором від 17.06.2013р. №4Т13377Д (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1; кредитним договором від 11.01.2014р. №4Т14005Д (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2; кредитним договором від 19.09.2014р. №4Т14319И (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3. /а.с. 13/.

Згідно п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 3 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 договору поруки).

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (п. 5 договору поруки).

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

Згідно із п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016р., укладеної сторонами.

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. (п. 14 договору поруки). Платіжними дорученнями №№2342, 2343, 2344 від 21.10.2016р. позивач сплатив відповідачу 453 148 976,89 грн. відповідно до договору поруки №4Т13377Д/П за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМОЛОКО за кредитними договорами від 17.06.2013р. №4Т13377Д, від 11.01.2014р. №4Т14005Д, від 19.09.2014р. №4Т14319И. /а.с. 14-16/.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише у разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. (постанови Верховного Суду України від 23.09.2015р. у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015р. у справі № 6-932цс15).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміру заборгованості боржника перед банком за кредитними договорами, станом на дату сплати позивачем грошових коштів, що унеможливлює встановити належне виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

За умовами договору поруки дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач в порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки.

Також позивачем не наведеного істотного порушення договору.

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року №6-75цс13). Зазначеного позивач не навів та не довів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/21021/17.

керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/21021/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/21021/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

С.Р. Станік