Рішення

від 18.06.2018 по справі 816/1319/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1319/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області,відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке зазначене в листі від 14.03.2018 №2399/0/26-18 "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2018 "Про надання дозволу ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту", з урахуванням висновків суду;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у місячний строк з дня набранням рішенням законної сили пожати до полтавського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.

Ухвалою суду від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/1319/18. Вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ним подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Однак рішенням відповідача, яке набрало форму листа від 14.03.2018 №2399/0/26-18, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено. Вказану відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що Земельним кодексом та Цивільним кодексом не виділено колективної форми власності та відповідач уповноважений розпоряджатися обраною позивачем земельною ділянкою на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Відповідач надав до суду відзив (а.с.37-40), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відноситься до земель колективної власності, а Головне управління не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, надали клопотання про розгляд справи без особистої участі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії АБ № 379170 (а.с.17).

26.02.2018 ОСОБА_1. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с.12). До заяви додав: графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного номера.

14.03.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачу направлено лист вих. №2399/0//26-18, у якому зазначено про відсутність у Головного управління повноважень щодо розпорядження землями колективної власності, оскільки за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-21 від 29.12.1995 (а.с.30).

Позивач, розцінюючи вищезазначений лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області як відмову в задоволенні його заяви, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектар.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою вказано, що за інформацією відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ-21 від 29.12.1995.

Таким чином, зважаючи на те, що земельна ділянка є колективною власністю, відповідач зазначив про відсутність в нього права розпоряджатися земельною ділянкою.

Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю ПЛ №21 від 29.12.1995 року, внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, є помилковим.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Конституція України передбачає наступні форми власності: приватну, державну та комунальну.

Глава 23 Цивільного кодексу України передбачає наявність також приватної, державної та комунальної власності.

Згідно частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та згідно частини першої статті 84 Земельного кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як встановлено статтею 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У відповідності до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті, і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Суд зазначає, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому державний акт на який посилається відповідач не може вважатись належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.

На підтвердження своєї позиції ГУ Держеокадастру у Полтавській області надано суду копію Державного Акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №21 від 29.12.1995 виданого АФ "Мир" (а.с.31-32).

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Положення частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із положенням пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України необхідно розуміти таким чином, що з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи припиняється і право власності.

З довідки Головного управління статистики у Полтавській області від 23.04.2018 №03.3-19/236з, що 21.12.2004 до Державного реєстру внесено запис за №15781120002000008, про припинення юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" (код ЄДРПОУ03769787) (а.с.49-50).

Таким чином, оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ "Мир", припиняється і право колективної власності на земельну ділянку згідно Державного акта на право колективної власності виданого СТОВ "Мир".

Суд зазначає, що згідно вимог земельного законодавства, чинного на момент діяльності СТОВ "Мир", землі що перебували у колективній власності, підлягали розпаюванню між його членами, при цьому, невитребувані (нерозпайовані) землі перейшли до складу земель запасу державної власності.

Таким чином, матеріалами справи фактично спростовуються твердження відповідача про те, що вищезазначені земельні ділянки відносяться до земель колективної власності.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена листом від 14.03.2018 №2399/0/26-18, не містить підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, тобто не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не доведено правомірність рішення від 14.03.2018 №2399/0/26-18, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області викладену у листі-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.03.2018 №2399/0/26-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом наведеної норми встановлення обов'язку суб'єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення є правом суду, що розглядає справу, та може застосовуватись у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач буде ухилятись чи навмисно затягувати виконання судового рішення.

У даній справі відповідні обставини відсутні, а тому суд не знаходить підстав для застосування заходів судового контролю, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000; рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038; код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке зазначене в листі від 14.03.2018 №2399/0/26-18 "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2018 "Про надання дозволу ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту", з урахуванням висновків суду

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3