Рішення

від 18.06.2018 по справі 825/1767/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1767/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Д'якова В.І., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 (далі - ТОВ ПКО Вихор-2 ) податкового боргу з земельного податку в сумі 182046,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Разом з тим, ТОВ ПКО Вихор-2 у порушення своїх податкових зобов'язань несвоєчасно сплачувало плату за землю, визначену ним самостійно в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях, в результаті чого відповідач має податковий борг з плати за землю у розмірі 182046,81 грн. Передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем. Станом на дату подання позову сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення у судовому порядку податкового боргу з рахунків відповідача у банках.

Також ГУ ДФС у Чернігівській області у позовній заяві, з посиланням на статтю 259 та частину 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд вважає необґрунтованим вищевказане клопотання та відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Зі змісту адміністративного позову випливає, що предметом даного спору є стягнення податкового боргу з земельного податку в сумі 182046,81 грн.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про незначну складність даної справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у якій не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Чернігівській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін слід відмовити.

07.05.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній суму податкового боргу у розмірі 182046,81 грн. не заперечує, проте, посилаючись на скрутне матеріальне становище, просить суд реструктурувати та відтермінувати сплату заборгованості за землю на 1-3 роки.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ТОВ ПКО Вихор-2 (ідентифікаційний код юридичної особи - 21391789) з 29.03.2012 зареєстровано в якості юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення (а.с.10-13).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до податкового органу:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік (звітну) від 03.02.2015, відповідно до якої підлягає сплаті у 2015 році щомісячно податкове зобов'язання у сумі 4125,20 грн. (а.с.16-17);

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (звітну та уточнюючу) від 17.02.2016 та 30.06.2016 відповідно, згідно з якими підлягає сплаті у 2016 році щомісячно податкове зобов'язання у сумі 5911,43 грн. (з січня по листопад 2016 року) та 5911,47 грн. (за грудень 2016 року), а також штраф у сумі 141,42 грн. (за січень-квітень 2016 року) - відповідно до уточнюючої податкової декларації (а.с.18-21);

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (звітну) від 17.02.2017, відповідно до якої підлягає сплаті у 2017 році щомісячно податкове зобов'язання у сумі 6266,12 грн. (з січня по листопад 2017 року) та 6266,11 грн. (за грудень 2017 року) (а.с.22-23);

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік (звітну) від 07.03.2018, відповідно до якої підлягає сплаті за січень 2018 року податкове зобов'язання у сумі 4732,93 грн. (а.с.24-25).

Також, як вбачається з наданого позивачем розрахунку податкового боргу з плати за землю, ТОВ ПКО Вихор-2 у встановлений строк не виконані податкові зобов'язання з земельного податку на загальну суму 177373,24 грн., а саме:

- податкові зобов'язання за червень - грудень 2015 року на загальну суму 26368,26 грн. (з липня по грудень 2015 року щомісячно в сумі 4125,20 грн.; за червень 2015 року - 1617,06 грн. з урахуванням переплати за попередній період) - декларація від 03.02.2015;

- податкові/грошові зобов'язання за січень - грудень 2016 року на загальну суму 71078,62 грн. (податкові зобов'язання з орендної плати у сумі 70937,20 грн. та штраф у сумі 141,42 грн.) - декларації від 20.02.2017 та від 30.06.2016 відповідно;

- податкові зобов'язання за січень - грудень 2017 року на загальну суму 75193,43 грн. - декларація від 17.02.2017;

- податкові зобов'язання за січень 2018 року на загальну суму 4732,93 грн. - декларація від 07.03.2018.

При цьому відповідачу, за несвоєчасну сплату податкового боргу, було нараховано пеню на загальну суму 4673,57 грн. (протягом 2015 року - 1093,86 грн., протягом 2016 року - 2264,31 грн., протягом 2017 року - 884,18 грн., протягом січня-лютого 2018 року - 431,22 грн.) (а.с.26-27).

Отже загальна сума податкового боргу відповідача з плати за землю становить 182046,81 грн. (177373,24 грн. + 4673,57 грн.) (а.с.15).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення податкового боргу, податковим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 19.06.2014 № 1069-25, яка була отримана відповідачем 26.06.2014 (а.с.28).

Оцінивши, за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, у відповідності до підпунктів 16.1.3., 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пункту 287.4. статті 287 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків, згідно з пунктом 56.11. статті 56 ПК України оскарженню не підлягає.

Як встановлено судом вище та не заперечується відповідачем, в порушення вимог податкового законодавства відповідач своєчасно та у добровільному порядку не сплатив суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з цього виду податку в загальній сумі 182046,81 грн., у тому числі:

- 177231,82 грн. - узгоджене та не сплачене грошове зобов'язання з плати за землю;

- 141,42 грн. - узгоджене та не сплачене податкове зобов'язання (штраф);

- 4673,57 грн. - пеня.

Згідно з підпунком 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. статті 59 ПК України).

Так, як встановлено судом вище, з метою погашення податкового боргу, у відповідності до пункту 95.2. статті 95 ПК України, ГУ ДФС у Чернігівській області відповідачу направлялася податкова вимога форми Ю від 19.06.2014 № 1069-25 на суму 3200,13 грн., яка була отримана ТОВ ПКО Вихор-2 26.06.2014 (а.с.28).

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому передбачені ПК України заходи не привели до погашення податкового боргу.

Також, на час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів погашення податкового боргу у розмірі 182046,81 грн., за визначеним податковим зобов'язанням, відповідачем до суду не надано.

За таких обставин та з урахуванням того, що відповідач суму податкового боргу у розмірі 182046,81 грн. не заперечує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не бере до уваги посилання ТОВ ПКО Вихор-2 у відзиві на необхідність реструктурувати та відтермінувати сплату заборгованості за землю на 1-3 роки, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, з огляду на наступне.

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення регулюються статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У свою чергу, позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, в розумінні вищевказаної норми, в тому числі з огляду на той факт, що такі обставини повинні мати місце при виконанні рішення, а не при його ухваленні.

Водночас, у відповідності до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 (АДРЕСА_1, 14032, код ЄДРПОУ - 21391789) податковий борг з земельного податку у сумі 182046 (сто вісімдесят дві тисячі сорок шість) грн. 81 коп. на розрахунковий рахунок 33217812700002, УК у м. Чернігові/м. Чернігів/18010600, код 38054398, ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення суду складено 18 червня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков