Рішення

від 13.06.2018 по справі 825/1783/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/1783/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Варвинського районного споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до Варвинського районного споживчого товариства, в якому просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету 19 571,25 грн адміністративно-господарських санкцій та 11 74 грн пені.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік відповідач вказав, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб, при нормативі 1 особа. Оскільки, на думку позивача, підприємством не було створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, відповідно до норм чинного законодавства у відповідача утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 19 571,25 грн та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 11 74 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що відповідачем належним чином виконуються вимоги нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини соціальної захищеності інвалідів, у тому числі щодо створення робочих місць для інвалідів, в зв'язку з чим, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають. Також зазначає, що підприємством було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів на вільні посади.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Варвинським районним споживчим товариством 19.03.2018 подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України від 21.03.1991 № 875 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа (а.с.9).

Як передбачено ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У ч.1 ст.20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У ч.2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Таким чином, суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

При цьому суд враховує, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 названого Порядку роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження. Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) за всі місяці відповідного року може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» . Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Такі вимоги закону реалізуються відповідно до ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 № 5067 "Про зайнятість населення", згідно якої роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми №3-ПН щомісячно протягом відповідного року.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.04.2017 (справа №817/724/16 (К/800/27680/16).

Так, форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.5 Розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що до кінця 2016 року відповідачем не було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та відповідна звітність до центру зайнятості не подавалась. Як пояснив представник відповідача, ним було сплачено штрафні санкції та пеню за не дотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 2016 рік. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Судом також встановлено, що починаючи з січня по травень 2017 року середньооблікова кількість працівників відповідача становила 8 та більше осіб і для виконання вимог законодавства про соціальну захищеність інвалідів, Правлінням Варвинського районного споживчого товариства прийнято рішення від 30.05.2017 №5 про створення робочого місця для інваліда та введення в штатний розпис з 01.06.2017 посади прибиральника адміністративного приміщення, про що було повідомлено Варвинський районний центр зайнятості, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.57).

Тобто, з січня по травень 2017 року звітність до центру зайнятості не подавалась, а на підприємстві було відсутнє створене для працевлаштування інваліда місце. При цьому, відповідач, створивши місце для працевлаштування інваліда звітність щомісячно, з моменту створення робочого місця, до центру зайнятості не подавав, а така звітність була подана лише за травень 2017 року.

А отже, суд приходить до висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.11.2013 та 28.01.2014 (№21-397а13 та №21-476а13 відповідно).

З наведеного слідує, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зокрема, вчасно не створено робоче місце для інвалідів та щомісячно з моменту відкриття вакансії не поінформовано центр зайнятості про її наявність.

Судом встановлено, що за невиконання вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу, відповідачу нараховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19 571,25 грн, що також відповідає даним звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

Зважаючи на те, що відповідачем не сплачено вказану суму адміністративно-господарські санкції, то згідно ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Так, п.3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Відповідно розмір пені, розрахованої Чернігівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, становить 11 74 грн.

Враховуючи, що відповідачем не було виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не вчинено всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів на вакантні місця, і неналежним чином поінформовано Варвинський районний центр зайнятості про вакансію для працевлаштування інвалідів протягом 2017 року, з урахуванням системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів в їх сукупності, згідно ч.1 ст.77 та ч.2 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими. Відповідно позов належить задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Судові витрати по справі згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Варвинського районного споживчого товариства (вул.Миру, 4, смт.Варва, Чернігівська область, 17600, код 01775909) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Варвинського району, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, р/р 31216230700085, МФО 853592, код ЄДРПОУ: 38046099) 19 571,25 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 25 коп.) адміністративно-господарських санкцій та 11 74 грн (одинадцять гривень 74 коп.) пені.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 19 червня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк