Рішення

від 13.06.2018 по справі 473/1130/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1130/18

РІШЕННЯ

іменем України

"13" червня 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/1130/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

12.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення коштів у сумі 270 750 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.11.2017 року він, як покупець уклав договір постачання з відстроченням платежу № 808146 з відповідачем, як постачальником. За умовами данного договору Постачальник зобов'язався придбати та передати на умовах договору постачання у користування майно, а саме МТЗ 1221.2 Білорус, 2015 року випуску, а він мав прийняти та передати позивачу в користування обумовлений транспортний засіб на строк та на умовах, передбачених договором. В свою чергу лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати за користування трактором лізингові платежі.

Наведений договір постачання з відстроченням платежу містить умови, які є несправедливими: в договорі виключені та обмежені права Покупця,як споживача,стосовно Постачальника у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки Постачальника, які передбачені Цивільним кодексом України, повністю виключена відповідальність Постачальника за невиконання або неналежне виконанняч обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширенні права Постачальника, які суперечать вимогам чинного законодавства.

На виконання умов договору позивач того ж дня вніс на рахунок відповідача 114 000 грн. та 04.12.2017 року - 156 750 грн. відповідно до умов договору.

Додатком № 2 до договору постачання № 808146 визначено графік сплати першого авансового платежу (вартість предмета договору - 456 000 грн., відсоток платежів - 50%, сума виплат - 171 000 грн., щомісячний платіж - 14 250 грн., вартість фінансування (25 %) - 114 000 грн., комісія за передачу (3%) - 13 680 грн.) .

Додатком № 3 до договору фінансового лізингу визначено графік сплати другого авансового платежу (вартість предмета договору - 456 000 грн., авансовий платіж - 50%, залишкова вартість предмета договору - 171 000 грн., викупна вартість - 6 840 грн., відсоткова ставка - 8%, комісія - 5%, період договору - 60 місяців, щомісячний платіж - 3 890 грн. 78 коп.).

Виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю Покупця. У договорі передбачена сплата Покупцем штрафів, пені. При цьому адекватного захисту прав Покупця від неналежного виконання договірних зобов'язань Постачальником умовами договору не передбачено.

Нотаріально договір посвідчено не було.

Посилаючись на те, що вищевказаний договір суперечить вимогам ст. 203, 215, 220, 227, 628, 712, 799, 806-807 ЦК України, ст.ст. 18,19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг його умови є несправедливими, позивач просив визнати договір лізингу недійсним та стягнути сплачені ним кошти - перший і другий авансові платежі.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року було відкрито провадження по справі та справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 30.05.2018 року.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, до суду 13.06.2018 року не з'явився, в своїй заяві на адресу суду просив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає, за можливе відповідно до положень ч 4 ст 223 ЦПК України розглянути справу без участі відповідача, належним чином повідомленого в порядку п.п. 1 ч 7 ст 128 ЦПК України, який повторно не з'явився в судове засідання, не подав суду відзиву на позов, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

04.11.2017 року позивач ОСОБА_1 уклав договір постачання з відстроченням платежу №808146 з ТОВ АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН (а. с. 39-52).

Предметом вказаного договору є зобов'язання Постачальника в призначені терміни , що не збігаються з моментом укладання договору, передати товіар у власність Покупцеві , який зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму у визначені договором терміни на виконання п.2.1 договору.

Відповідно до п. 2.3 договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення данного договору Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника першого авансового платежу.

Згідно з квитанціями № 0.0.885764146 від 04.11.2017 року та № 0.0.908178980 від 04.12.2017 року позивач ОСОБА_1 сплатив по 114 000 грн. та 156 750 грн., отримувач: ТОВ АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН , призначення платежу: сплата вартості і фінансування згідно договору № 808146 .

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, зміст яких не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; за умови їх вчинення у формі, встановленій законом; особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; за їх вільного волевиявлення, відповідно до їх внутрішньої волі і спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (статі 203-204, 215, 626 ЦК України).

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір, як вид правочину, нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

При цьому, правом пред'явлення позову про визнання договору недійсним, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України наділені сторони за договором, а також інші заінтересовані особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами, відповідно до встановлених в ньому умов.

Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повя'зані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

До даних правовідносин застосовуються положення Закону України Про захист прав споживачів , оскільки договір про надання фінансової послуги, яка надається фізичній особі для задоволення її особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, повинен відповідати положенням зазначеного Закону.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України № 6-3020цс15 від 11 травня 2016 року відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, 8 червня 2016 року Верховним Судом України у справі № 6-330цс16 висловлена правова позиція щодо визначення поняття несправедливі умови договору закріпленого в ч. 2 с. 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів ( Закон № 1023-XII). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста ст. 18 Закону № 1023-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг , ч. 1 ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно наступних ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону 1023-XII є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 2-4) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (п. 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п. 13).

За змістом ч. 5 ст. 11 Закону № 1023-XII до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору фінансового лізингу, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Крім того, 11 травня 2016 року Верховним Судом України у справі № 6-65цс16 викладено наступний правовий висновок.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Умови оспорюваного договору фінансового лізингу є несправедливими відносно споживача, оскільки всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, зокрема умови договору, якими встановлено, що:

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що у разі зміни вартості предмета договору до моменту повної сплати авансового платежу Покупцем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета Договору Постачальником. У разі зменшення вартості предмета Договору, до моменту повної сплати авансового платежу, різниця вартості поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета Договору та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору;

Пунктом 3.6 Договору регламентовано, що відповідач, як постачальник не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За цими зобов'язаннями відповідає Продавець.

Згідно п. 4.3.6 Договору передбачено, що Постачальник має право в односторонньому порядку, за умови невиконання Покупцем умов договору, розірвати його. При цьому Постачальник не зобов'язаний завчасноповідомляти Покупця про розірвання даного договору.

Пунктом 5.8 Договору встановлено, що розмір вартості фінансування та Платежу за передачу встановлюється у Додатку 2. У разі збільшення вартості транспортного засобу до моменту повної сплати Першого авансового платежу Покупцем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі транспортного засобу Постачальником. У разі зменшення вартості транспортного засобу на момент його передачі Покупцю різниця вартості фінансування поверненню не підлягає.

Згідно пункту 8.13 Договору в період строку дії Договору розмір внесеної плати може індексуватися в залежності від: зміни законодавства, яке впливає на підприємницьку діяльність Постачальника, збільшення та зменшення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з конвертацією гривні в іноземну валюту та зміни ситуації на грошовому ринку, збільшення та/або зменшення розмірів податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та/чи механізмів, в зв'язку зі збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість ТЗ, згідно умов договору постачання на момент проведення повного розрахунку Постачальника з Продавцем за придбання транспортного засобу.

Відповідно до п.8.15 у разі зміни розмірів авансових платежів, Постачальник та Покупець складають додаткову угоду до даного договору, а також, на вимогу Постачальника, підписують акт коригування вартості транспортного засобу. У разі відмови Покупця від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості ТЗ, Постачальник має право розірвати даний договір, після чого Покупець зобов'язаний повернути Постачальнику транспортний засіб протягом п'яти діб з моменту отримання від Постачальника письмової пропозиції про зміну розмірів авансових платежів, при цьому раніше сплачені платежі поверненню не підлягають.

Пунктом 12.1 Договору, передбачено що за несвоєчасне внесення авансових платежів Покупець зобов'язаний сплачувати Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3 (три) відсотки річних, від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у Додатку № 3 до даного договору, по день фактичної оплати цього платежу включно.

Також п. 12.2 Договору передбачено, що за використання предмета договору не за призначенням, невиконання обов'язку з утримання його, у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника транспортного засобу, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, порушення умов п.п. 4.2 даного договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 3 % від загальної вартості ТЗ на момент укладення цього договору за кожен окремий випадок такого порушення.

У пункті 12.3 Договору вказано, що, за створення перешкод представникам Постачальника в інспектуванні предмета лізингу, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмета договору на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 12.8 Договору передбачено, за затримку повернення предмета лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі 0,15 % від суми вартості предмета лізингу за кожен день прострочення, включаючи день сплати. Вартість предмета лізингу визначається з урахуванням амортизації на день виникнення обов'язку лізингоодержувача щодо його повернення.

Відповідно до пункту 12.11 Договору, у випадку розірвання договору Покупцем до підписання Акту приймання-передачі предмета договору, Постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку комісія за організацію даного договору Покупцю не повертається.

Згідно п. 12.12 Договору, у випадку необґрунтованої відмови від прийняття предмета лізингу, визначеного цим договором, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості предмету лізингу, зазначеної у даному договорі та додатку № 2 до нього.

Тобто, наявні правові підстави для визнання договору фінансового лізингу недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .

У даному конкретному випадку в оспорюваному договорі обмежені права ОСОБА_1, як споживача по відношенню до лізингодавця у разі неналежного виконання останнім обов'язків, передбачених договором, на шкоду лізингоодержувачу звужений передбачений цивільним законодавством перелік обов'язків лізингодавця, виключена відповідальність лізингодавця за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу належної якості.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична і юридична особа, всупереч ст. 799 ЦК України не було укладено в нотаріальній формі, а тому в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу, є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16 і відповідно до ч 6 ст 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів від 03.10.2017 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Адміністративні платежі, отримані відповідачем від позивача на виконання умов оспрюваного договору підлягають стягненню з першого, оскільки суду не надано доказів, що ОСОБА_1 отримав від лізингодавця послуги, вартість яких дорівнює розміру зазначених платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави також слід стягнути 2707 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення коштів -задовольнити.

Визнати недійсним договір постачання з відстроченням платежу № 808146, укладений 04.11.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН , код ЄДРПОУ 37459662, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, офіс 174 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації м. Вознесенськ вул. Берегового № 23, Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1 - 270 750 (двісті сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень, сплачених за договором постачання з відстроченням платежу № 808146 від 04 листопада 2017року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ТРЕЙД ЮКРЕЙН , код ЄДРПОУ 37459662, юридична адреса 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, офіс 174 в дохід держави судовий збір в розмірі 2707 (дві тисячі сімсот сім ) гривень 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2018 року.

Суддя Висоцька Г.А.