Постанова

від 14.06.2018 по справі 820/532/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/532/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "КЖЛД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року по справі № 820/532/18

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

до Приватного підприємства "КЖЛД"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "КЖЛД" (далі - відповідач, ПП "КЖЛД"), про стягнення з Приватного підприємства "КЖЛД" (код 33815448) податковий борг у сумі 57998,73 грн. з розрахункових рахунків, відкритих відповідачем у банках, що обслуговують такого платника.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року задоволено позов. Стягнуто з Приватного підприємства "КЖЛД" (код 33815448) податковий борг у сумі 57998,73 грн. з розрахункових рахунків, відкритих відповідачем у банках, що обслуговують такого платника.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ГУ ДФС у Харківській області в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. Відповідачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства. На підставі ч.13 ст.10, ч.4 ст.229, ст.310 КАС України суд розглядає справу без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.04.2014 року ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі акта перевірки №1765/22.1-07/33815448 від 22.05.2013р. винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 80269,75 грн. (а.с. 11).

Податкове повідомлення-рішення оскаржене ПП "КЖЛД" до Харківського окружного адміністративного суду.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року по справі №820/15025/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.04.2014 року №0001842201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток приватних підприємств" за основним платежем в розмірі 14763 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3690,75 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.28- 37).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року по справі № 820/15025/14 залишено без змін (а.с. 12-15.)

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом надіслано ПП "КЖЛД" податкову вимогу №1248-25 від 16.03.2015 року, відповідно до якої сума податкового боргу склала 60822,42 грн. Вказана податкова вимога отримана відповідачем 24.02.2015 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Доказів оскарження податкової вимоги ПП "КЖЛД" не надано.

Несплата відповідачем суми узгодженого грошового зобов'язання у визначені законодавством строки обумовила звернення податкового органу до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкова заборгованість у розмірі 57998,73 грн., яка не сплачена відповідачем, підлягає стягненню за судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судовим розглядом встановлено, що грошові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням, узгоджені в судовому порядку, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, якою залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі №820/15025/14, набрала законної сили 11 листопада 2014 року відповідно до положень частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, вимога про сплату боргу не скасована.

За положеннями ч.4 ст. 78 ст. КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Аналіз наведених норм свідчить про обов'язок судів дотримуватись при вирішенні справи принципу преюдиції, який в межах спірних правовідносин судом першої інстанції дотриманий. Зазначене також спростовує доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на переоцінці фактів, які встановлені, досліджені та оцінені судом в іншій судовій справі, та які не можуть бути переоцінені та/або спростовані в цій справі.

Згідно з п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На виконання вищевказаних норм закону контролюючим органом 16.03.2015 р. винесено податкову вимогу форми "Ю" №1248-25 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 15.03.2015 р. у розмірі 60822,423 грн. Доказів оскарження в установленому законом порядку податкової вимоги ПП "КЖЛД" не надано ( а.с.21).

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів п.п. 20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають права звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до виписки з інтегрованої картки за платежем податок на прибуток приватних підприємств, несплачена сума податкового боргу ПП "КЖЛД" за платежем податок на прибуток приватних підприємств складає 57998,73 грн., у тому числі: недоїмка - 57807,47 грн., залишок несплаченої пені - 191,26 грн. (а.с. 20).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, відповідачем у строки, передбачені діючим законодавством, визначені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та пені у повному обсязі не сплачено, внаслідок чого сума податкового боргу складає 57998,73 грн. Вищезазначене свідчить про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Таким чином, наявність у ПП "КЖЛД" податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток в розмірі 57807,47 грн. та пені - 191,26 грн. підтверджено матеріалами справи в їх сукупності, а тому така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Доводи апелянта стосовно відсутності боргу перед позивачем спростовується викладеними вище обставинами.

З наведених обставин та з урахуванням того, що заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до його погашення, доказів про сплату податкового боргу відповідачем під час вирішення справи до суду не надано, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми податкової заборгованості.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КЖЛД" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 по справі № 820/532/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 18.06.2018 р.