Постанова

від 12.06.2018 по справі 818/840/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/840/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018, суддя В.М. Соколов, м. Суми, повний текст складено 02.04.18 по справі № 818/840/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер - 5923888200:06:001:0199) ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Юр'ївської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер - 5923888200:06:001:0199) ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Юр'ївської сільської ради Путивльського району Сумської області в порядку, встановленому законом. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області .

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує , що відповідно до статті 4 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні здійснюється окрім іншого на принципі колегіальності. Відповідно Розпорядження КМУ від 31 січня 2018 №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад , Держгеокадастру доручено розпочати з 1 лютого 2018 року передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність. На офіційному Порталі об'єднаних громад України gromada.info і інтернеті розміщено інформацію з контактною базою новостворених громи України, в тому числі і сформовані об'єднані громади Сумської області. Таким чином, Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування яка базується на принципі колегіальності та даним листом запропоновано звернутись до Новослобідської ОТГ для отримання відповідного погодження у наданні даної земельної ділянки.

Окрім того, повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Таким чином, зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги в повному обсязі, просить справу розглянути без його участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 зверталася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Юр'ївської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом №-К11012-6046/6-16 від 16.11.2016 повідомив позивача про неможливість задоволення її заяви, оскільки відповідно до інформаційної довідки від 08.11.2016 №22-28-99.2-1029/2-16, наданої Відділом Держгеокадастру у Путивльському районі Сумської області, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 93 (землі запасу), номер графи 12 (пасовища), що не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначених ст.ст. 2, 6 Закону України "Про землеустрій" у частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування, а також вимогам Закону України "Про охорону земель" у частині збереження агроландшафту та запобігання деградації ґрунтів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі №818/701/17 визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Сумський області, викладену у листі від 16.11.2016 № К-11012-6046/6-16, та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і прийняти рішення згідно діючого законодавства .

На виконання вказаної постанови суду видано наказ ГУ Держгеокадастру у Сумський області від 29.06.2017 №18-4791/16-17-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Юр'ївської сільської ради Путивльського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Буринським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії Центру ДЗК розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5923888200:06:001:0199) ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Юр'ївської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено без зауважень, відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у Львівський області від 06.11.2017 від №9261/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

11.01.2018 позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумський області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом № К-216-471/21-18 від 24.01.2018 ГУ Держгеокадастру у Сумський області повідомили, що при розгляді наданого проекту землеустрою було встановлено, що слід уточнити дату складання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376 включаються до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками та є кінцевим результатом виконання робіт. Для вирішення питання по суті, Вам необхідно звернутись до виконавця робіт із землеустрою для доопрацювання згаданого проекту землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства. Інших недоліків в листі не зазначено .

09.02.2018 р., після усунення недоліків, позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність .

Листом № К-1272-1208/21-18 від 23.02.2018 ГУ Держгеокадастру у Сумський області відмовлено в затвердженні проекту землеустрою та зазначено, що під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування яка базується на принципах колегіальності. З метою уникнення можливої соціальної напруги, запропоновано звернутись до Новослобідської об'єднаної територіальної громади Путивльського району для отримання відповідного погодження у наданні земельної ділянки від органу місцевого самоврядування

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Фактично відповідач не розглянув по суті звернення ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а лише зазначив про наявність обставин, які не можуть бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою в розумінні ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, викладена у листах № К-216-471/21-18 від 24.01.2018 та № К-1272-1208/21-18 від 23.02.2018 є необґрунтованою та протиправною.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно неодноразово було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.

Відповідач зобов'язаний затвердити позивачу проект землеустрою, або відмовити в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеному у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15. В даному рішенні ОСОБА_2 Суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України .

Відповідно до ч.ч. 1-3 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із наведених норм вбачається, що на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Львівський області від 06.11.2017 від №9261/82-17 (а.с.88), в якому зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Згідно з вимогами ч.ч. 10, 13 ст. 123 Земельного Кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 18 ст. 186 Земельного Кодексу України ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного Кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, листи ГУ Держгеокадастру у Сумській області № К-216-471/21-18 від 24.01.2018 та № К-1272-1208/21-18 від 23.02.2018 не містять рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення ОСОБА_1

Фактично відповідач не розглянув по суті звернення ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а лише зазначив про наявність обставин, які не можуть бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою в розумінні ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідач зобов'язаний або затвердити проект землеустрою, або відмовити у такому затвердженні, але на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 р. у справі № К/800/32729/15).

Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою. ОСОБА_4 зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24.03.1988), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.04.2017 р. № К/800/30308/16 зробив висновок про те, що праву позивача на отримання у власність земельної ділянки кореспондує обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення, тобто, затвердження проекту землеустрою позивача та надання йому у власність земельної ділянки - це не право відповідача, а його прямий обов'язок.

Окрім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 р. № К/800/12368/14 зазначено, що в випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень підтверджена постановою Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/4844/18.

До того ж, виключність повноважень, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, з огляду на положення статей 55, 124 Конституції та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не впливає на можливість оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідач не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою та як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 по справі № 818/840/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 18.06.2018.