Рішення

від 21.03.2018 по справі 665/1394/16-ц

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

набрало чинності "___"

Справа № 665/1394/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р.

Чаплинський районний суд Херсонської області в складі :

головуючого судді - Пилипенко І.О.,

при секретарі - Ткаченко Л.Г.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1985 року. 09 січня 2014 року шлюб було розірвано. Під час шлюбу ними було придбано наступне майно: житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 вартістю 386440 грн., автомобіль марки ЗАЗ, модель ТF 699 Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 90000 грн., трактор МТЗ-80 вартітсю 90 тис. грн., культиватор вартістю 10000 грн., сівалка вартістю 5000 грн., тракторний причеп вартістю 4000 грн., морозильну камеру вартістю 4000 грн., телевізор LG вартістю 2000 грн., холодильник LG вартістю 2000 грн., пральну машину вартістю 3000 грн., комп'ютер вартістю 4000 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., супутникова антена вартістю 300 грн., тюнер до супутникової антени вартістю 400 грн., газову плиту ARDO вартістю 2000 грн., а всього майна на загальну суму 605640 грн. Згоди між сторона про добровільний поділ майна не досягнуто. Просить суд визнати за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю 193220 грн., також визнати за нею право власності на телевізор LG вартістю 2000 грн., холодильник LG вартістю 2000 грн., пральну машину вартістю 3000 грн., комп'ютер вартістю 4000 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., супутникова антена вартістю 300 грн., тюнер до супутникову антену вартістю 400 грн., газову плиту ARDO вартістю 2000 грн., на загальну суму 206920 грн., стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості частки майна у спільному майні у сумі 95900 грн., а також стягнути судовий збір.

В судовому засіданні позивачка та її представник за дорученням ОСОБА_1, подала до суду заяву про зменшення заявлених позовних вимог та просила суд поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності: на ? частину автомобіля марки ЗАЗ, модель ТF 699 Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, сріблястого кольору та на ? частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, Херсонської області. Зменшені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. При цьому, пояснили, що спірний житловий будинок, будувався в період перебування у шлюбі спільними коштами, допомагали його будувати як її батька так і мати відповідача. Автомобіль був придбаний ними в кредит в період перебування у шлюбі та виплачувався за спільні кошти подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 14.11.2017 року уточнені позовні вимоги не визнав, та суду показав, що спірний житловий будинок, будувався за кошти його матері, позивачка лише приймала участь у його будівництві, тому вважає, що будинок повинен бути поділений на три частини, зокрема на нього, його матір та позивачку. Щодо поділу спірного автомобіля, зазначив він не є спільною сумісною власністю та не підлягає поділу між ними, оскільки даний автомобіль йому подарувала його матір. У зв'язку із тим, що матері відмовили в оформленні кредиту, через її похилив вік, тому кредит був оформлений на нього. Однак його мати кожного місяця сплачували кредитні кошти за нього.

В наступне судове засідання, яке було призначено на 20.12.2017 року відповідач ОСОБА_3 не з'явився, через канцелярію суду подав письмову заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судові засідання, які були призначені на 22.01.2018 року, 28.02.2018 року, 21.03.2018 року відповідач ОСОБА_3 не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток (отримано судові повістки 27.12.2017 року, 29.01.2018 року, 06.03.2018 року), про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, відповідач ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак в судові засіданні не з'явився з невідомих для суду причин; матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, тому суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи та докази по справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають адоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1985 року до 09 січня 2014 року, згідно рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 09 січня 2014 року про розірвання шлюбу між сторонами.

З копії будівельного паспорту на об'єкт житлового будинку з господарськими побутовими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 слідує, що 28 січня 1999 року начальником відділу містобудування і архітектури Левчуком Н.А. погоджений будівельний паспорт житлового будинку з господарчо-побутовими спорудами АДРЕСА_1, забудовник ОСОБА_3.

З акту прийому в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку і господарських прибудов індивідуального забудовника ОСОБА_3 від 20.01.1999 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чаплинської ради народних депутатів від 18.02.1999 року комісією у складі головного санітарного лікаря та начальника державного пожежного нагляду, районного архітектора встановлено, що в присутності забудовника ОСОБА_3 оглянуто житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для будівництва слугував будівельний паспорт виданий ОСОБА_3, відповідно до рішення виконкому Чаплиснької селищної ради від 21 січня 1999 року, будівництво ділянки розпочато в квітні 1990 року, а закінчено в січні 1999 року. Площа земельної ділянки складає 1500 кв.м., на ділянки збудований одноповерховий будинок.

Як вбачається із інвентарної справи №1451/1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником житлового будинку, відповідно до свідоцтва про власності на житловий будинок від 16.03.1999 року є ОСОБА_3

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок від 16 березня 1999 року виданого Чаплинською селищною радою народних депутатів, будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_3

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3, на підставі рішення виконкому Чаплинської селищної ради народних депутатів від 22 травня 2002 року №96 передано у власність земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,15 га.

З копії технічного паспорту слідує, що власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

Згідно копії паспорту громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11.06.1999 року.

Відповідно до звіту про оцінку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ринкова вартість об'єкта оцінки складає 386440 грн.

Згідно договору купівлі-продажу автомобіля №165 від 30 січня 2008 року акціонерне товариство Українська автомобільна корпорація продала а покупець з іншої сторони ОСОБА_3 прийняв у власність та оплатив автомобіль модель ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, вартістю 44850 грн. Відповідно до п.1.2, 1.3. договору покупець за рахунок власних грошових коштів в порядку передбаченому договором сплачує продавцю частину вартості автомобіля у сумі 10%, тобто 4485 грн. покупець гарантує, що розмір кредиту узгоджений з уповноваженим органом банку, який приймає рішення про надання кредиту. Сплату різниці коштів між вартістю автомобіля та сплаченим авансом покупець здійснює за рахунок коштів, отриманих від банку. Кредит надається шляхом перерахування банком суми кредиту на поточний рахунок продавця.

З копії договору застави №29/9/301/08-А від 01 лютого 2008 року слідує, що ВАТ Кредитпромбанк з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони уклали договір про те, що застовадовець ОСОБА_3 передає у забезпечення власних зобов'язань за кредитним договором, а заставодержатель - банк приймає у заставу майно автомобіль марки ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Розмір основного зобов'язання за кредитним договором становить 54290,93 грн., строк повернення кредитних коштів до 31 січня 2014 року.

Згідно договору поруки №29/9/П01/08-А від 01 лютого 2008 року ОСОБА_2 - поручителя зобов'язується солідарно відповідати перед ВАТ Кредитпромбанк у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №29/9/-08-А, укладеним між банком та позичальником. Пунктом 1.2 договору передбачено, що розмір кредитної лінії становить 54290,93 грн., кредит підлягає погашенню щомісяця.

Відповідно до звіту про оцінку легкового транспортного засобу ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринкова вартість об'єкта оцінки складає 80998 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що близько 30 років перебуває в дружніх стосунках із сім'єю ОСОБА_3. Вона разом із чоловіком вирішили будувати будинок, майже одночасно із подружжям ОСОБА_3. Ініціювала будівництво житлового будинку мати відповідача, оскільки відповідач в неї один син, тому вона йому і допомагала; участь в його будівництві приймала вся сім'я, допомагали батьки з обох сторін. Батько позивачки безпосередньо приймав участь в його будівництва, допомагав його будувати. Після будівництва будинку подружжя ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми проживали у цьому будинку до розлучення.

Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78,80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ст. 25, ч. 1 ст. 28 КпШС України, (чинного на час будівництва спірного будинку та реєстрації права власності спірного житлового будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Також аналогічне правове положення закріплене в ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При розгляді справ про поділ майна подружжя слід мати на увазі, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: а) час набуття такого майна; б) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); в) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно із ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 СК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 368 ч. 3 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 372 ч. 2 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Щодо поділу між сторонами житлового будинку, суд виходить з наступного.

Судом установлено, що 15 червня 1985 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням суду 09 січня 2014 року. За час подружнього життя сторонами було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Актом прийому в експлуатацію закінченого будівництва вищевказаного будинку з господарськими спорудами, введено в експлуатацію 20 січня 1999 року.

Відповідач по справі в судовому засіданні не заперечував, що житловий будинок будувався в період перебування з позивачкою у зареєстрованому шлюбі та проживання однією сім'єю для проживання в ньому його сім'ї, зокрема дружини та двох спільних дітей.

Спірний об'єкт нерухомості був збудований протягом 1990-1999 років, в період перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі, а тому в силу ст. ст. 60, 61, 74 СК України таке майно є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Щодо поділу між сторонами автомобіля марки ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, то суд виходить з наступного.

В період шлюбу сторонами було придбано автомобіль ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно договору купівлі-продажу від 30.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та АТ Українська автомобільна корпорація .Відповідно до договору застави №29/9-08-А від 01.02.2008 року, що застовадовець ОСОБА_3 передає у забезпечення власних зобов'язань за кредитним договором, а заставодержатель - банк приймає у заставу майно автомобіль марки ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Розмір основного зобов'язання за кредитним договором становить 54290,93 грн., строк повернення кредитних коштів до 31 січня 2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань, було укладено договір поруки від 01 лютого 2008 року, згідно якого обов'язки поручителя за борговими зобов'язаннями ОСОБА_3 взяла на себе ОСОБА_2, остання зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №29/9-08-А від 01.02.2008 року, розмір кредитної лінії становить 54290,93 грн. Даний кредит сторонами був сплачений.

З огляду на встановлені обставини в судовому засіданні та положення ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України суд дійшов до висновку про те, що у результаті придбання подружжям автомобіля в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несли як чоловік, так і дружина, а тому автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а отже підлягає поділу у рівних частках - по 1/ 2 частині, кожному.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, про те, що спірний житловий будинок підлягає поділу між ним, позивачкою та його матір'ю, оскільки остання надавала кошти для будівництва спірного будинку, з підстав того, що відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би підтверджував укладення з його матір'ю відповідного договору по забезпеченню фінансування будівництва житлового будинку. Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що спірний автомобіль купувала його мати, оскільки дані твердження спростовуються укладеним договором застави №29/9-08-А від 01.02.2008 року, а також договором поруки від 01 лютого 2008 року, який укладений з ОСОБА_2 з метою забезпечення взятих ОСОБА_6 на себе кредитних зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що частки сторін у спільному майні слід визнати рівними та виділити ОСОБА_2 ? частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину спірного автомобіля, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами судом встановлено, що позивачкою при подачі позовної заяви до суду сплачено судовий збір на суму 3028,20 грн.; під час розгляду справи позивачкою були уточнені позовні вимоги і ціна позову складала 233719 грн. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2337,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.

Поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля марки ЗАЗ, модель ТF 699 Р, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, сріблястого кольору та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, Херсонської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в сумі 2337,19 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко