Постанова

від 13.06.2018 по справі 908/487/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/487/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників : кредитора ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" - Коршуна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018

та ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.10.2017

у справі № 908/487/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя"

про банкрутство,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 до Господарського суду Запорізької області звернувся кредитор

ОСОБА_4 із заявою про визнання грошових вимог до боржника - ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" у сумі 4 334 411,48 грн., посилаючись на те, що вказані кредиторські вимоги включають в себе заборгованість по заробітній платі в період дії трудового контракту №07 від 01.06.2015, заборгованість по середньомісячному заробітку при звільнені та заборгованість за час затримки виплати заробітної плати, при цьому заборгованість по середньому заробітку за час затримки виплати заробітної плати розрахована кредитором по день відкриття ліквідаційної процедури по 02.03.2016, тоді як зобов'язання з виплати заробітної плати ОСОБА_4 не виконанні боржником до цього часу, тому заборгованість ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" перед кредитором по середньому заробітку за час затримки виплати заробітної плати складає 4 334 411,48 грн., яка нарахована за період з 02.03.2016 по 01.09.2017, тому просить їх визнати та включити їх до 1-ї черги реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 у справі №908/487/16 (суддя Сушко Л.М.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 4 334 411,48 грн..

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 908/487/16 (судді : Мартюхіна Н.О., Будко Н.В., Сгара Е.В.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 у справі № 908/487/16 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги останнього на суму 4 334 411,48 грн.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями щодо відмови у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_4 на суму 4 334 411,48 грн., останній посилається на порушення судами обох інстанцій вимог ст. 2 Закону України "про оплату праці", ст. 116, ч. 1 ст.117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та на неврахування судами рішення Верховного Суду України у спорах, в яких на думку скаржника, застосовано аналогічні норми права, і згідно якого, за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Так, кредитор зазначає, компенсаційній витрати у вигляді середнього заробітку, які виникли та нараховані після введення ліквідаційної процедури постановою суду від 02.03.2016, є правомірно нарахованими та повинні на його думку бути визнані судом та внесені до реєстру кредиторів боржника.

У відзиві ліквідатор банкрута - ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийнятті з урахуванням ст. ст. 28, 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 19.02.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 відкрито касаційне провадження і розгляд справи призначено на 19.04.2018 о 09 год. 45 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 розгляд справи № 908/487/16 відкладено на 13.06.2018 на 15 год. 15 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийняті нового рішення про задоволення заяви про визнання грошових вимог відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні кредитором норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 4 334 411,48 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з наступного.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2016 порушено провадження у справі № 908/487/16 про банкрутство ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя", в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2016 у справі № 908/487/16 ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено Голову ліквідаційної комісії - Шевчука А.М.

02.03.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене повідомлення № 28890 про визнання ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2016 року затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" з урахуванням визнаних судом грошових вимог кредиторів та визначеною черговістю їх задоволення.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом до місцевого господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника звернулись кредитори, зокрема, гр. ОСОБА_4 (21.03.2016 року) з грошовими вимогами до боржника в сумі 2 292 327 грн. 77 коп. (з яких: 7 367 грн. 77 коп. - заробітна плата за вересень-грудень 2015 року; 1 320 000 грн. - щомісячна персональна надбавка за липень-грудень 2015 року; 241 240 грн. - середньомісячний заробіток при звільненні), а в подальшому 16.05.2016 гр. ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зменшення кредиторських вимог, в якій він просив визнати вимогу кредитора до боржника в сумі 2 171 707 грн. 77 коп., яка складається з суми заборгованості по виплаті заробітної плати за Контрактом - 7 367 грн. 77 коп., персональної надбавки - 1 320 000 грн. середнього заробітку при звільненні 241 240 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 603 100 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 у справі № 908/487/16 задоволено частково заяву гр. ОСОБА_4 та визнано кредиторські вимоги гр. ОСОБА_4 до боржника на сумі 12 521,15 грн. (1 черга), а в іншій частини кредиторські вимоги гр. ОСОБА_4 відхилено .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 908/487/16 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 змінено, викладено у наступній редакції : "Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" у сумі 11 281,15 грн., які віднести до 1-ї черги задоволення вимог кредиторів.".

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі № 908/487/16 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 скасовано. Прийнято у справі № 908/487/16 нове рішення : визнано вимоги гр. ОСОБА_4 по заробітній платі на суму 2 292 327,77 грн. до боржника - ТОВ "Професійний футбольний клуб "Металург-Запоріжжя" та включено їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, звертаючись 04.09.2017 із заявою про визнання грошових вимог до боржника у сумі 4 334 411,48 грн. кредитор ОСОБА_4 виходив з того, що зазначена сума боргу становить заборгованість боржника - ТОВ "ПФК "Металург-Запоріжжя" перед ним по середньому заробітку за час затримки виплати заробітної плати обрахованої за період з 02.03.2016 по 01.09.2017.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,що кредитор ОСОБА_4 просить визнати кредиторські вимоги до боржника, а саме заборгованість по середньому заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.03.2016 по 01.09.2017, і цей борг обраховано за період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом до дня подання цієї заяви, ці грошові вимоги до боржника є вимогами кредитора, які виникли після визнання боржника банкрутом, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заявлені кредиторські вимоги кредитора ОСОБА_4 на суму 4 334 411,48 грн. підлягають відхиленню у зв'язку з тим, що вимоги цього кредитора не є поточними у розумінні ст. 1 Закону, оскільки виникли після відкриття ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань у банкрута, враховуючи положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Предметом розгляду у даній справі є визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог кредитора ОСОБА_4 щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати, які виникли під час ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Статтею 28 Закону України "Про оплату праці", у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, Законом України "Про оплату праці", який є спеціальним, врегульовано, що зобов'язання із заробітної плати, які виникли у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначенні поняття, за якою кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

Згідно ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури : господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, викладену від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12.

Відтак, з огляду на наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлені кредитором ОСОБА_4 грошові вимоги не мають характеру поточних, оскільки після введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає додаткових зобов'язань, зокрема, і по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку з тим, що господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, з урахуванням ст. 38 Закону про банкрутство, внаслідок чого судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 4 334 411,48 грн. за відсутності на те правових підстав.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на приписи статті 17 Закону України " Про ввиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та ухвала господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 у справі № 908/487/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 у справі № 908/487/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.