Ухвала

від 12.06.2018 по справі 761/16801/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16801/18

Провадження № 1-кс/761/11418/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання директора ТОВ «НЬЮ КРАФТ» ОСОБА_4 про скасування арешту майна, ?

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «НЬЮКРАФТ» ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

Заявник звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст.174 КПК України, посилаючись на те, що ГСУ ФР ДФС України проводиться розслідування у кримінальному провадженні № 32017000000000172 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч.3 ст.209 КК України, в рамках якого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2018 задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4 відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України ОСОБА_5 та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «НЬЮ КРАФТ» які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ « Ідея Банк».

В обґрунтування доводів посилається на те, що представник товаристване був присутнім при розгляді клопотання про накладення арешту, а тому судом не були враховані його доводи.

Вважаючи, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження позбавляє товариство можливості здійськювати господарську діяльність та порушує інші права власника майна, заявник просить скасувати арешт грошових коштів ТОВ «НЬЮ КРАФТ» які знаходяться на вказаному вище банківському рахунку.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 підтримала вимоги, викладені у клопотанні. Вказала на те, що накладення арешту блокує діяльність товариства.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

24.05.2018 до суду надійшли заперечення слідчого ГСУ ФР ДФС України ОСОБА_5 де останній зазначає, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, підстави які були викладені в ухвалі суду про накладення арешту не змінились, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_3 , вивчивши матеріали клопотання а також матеріали, які слугували підставою для накладення арешту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2018 задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4 відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГС ФР ДФС України ОСОБА_5 та накладено арешт на кошти на рахунках, відкритих у ПАТ «Ідея Банк», в тому числі на грошові кошти ТОВ «НЬЮКРАФТ»,які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 .

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Положеннями КПК України передбачені дві самостійні підстави забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ст.170 КПК України), а також накладення арешту на речі та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167 КПК України).

В даному випадку застосовувалась підстава, обумовлена вимогами ч.3 ст.170 КПК України за змістом якої, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

При вирішенні питання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя зазначає, що наданими слідчим матеріалами доведена причетність ряду підприємств, у тому числі ТОВ «НЬЮ КРАФТ» до незаконної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Втім, з наявних матеріалів не вбачається, що грошові кошти ТОВ «НЬЮ КРАФТ» які знаходяться на рахунку відкритому в ПАТ «Ідея Банк», відповідає критеріям ст. 98 КПК України, як речового доказу, також відсутні відомості щодо вчинення кримінального правопорушення саме службовими особами ТОВ «НЬЮ КРАФТ», а тому спірне майно не є доказом кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження №32017000000000172.

Слідчий в судове засідання не з`явився, даних на підтвердження зазначених обставин не навів, належних доказів на обґрунтування такої правової позиції не надав.

Положеннями ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При вирішенні питання про скасування арешту майна також необхідно враховувати співмірність між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, з метою уникнення більш складних наслідків.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Отже, підсумовуючи, слідчий суддя вважає не співмірним застосування накладеного арешту та приходить до висновку, що подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходиться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, ч.2 ст.167, 309 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання директора ТОВ «НЬЮ КРАФТ» ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2018 року, в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «НЬЮ КРАФТ» (код 41552667), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ « Ідея Банк» (МФО 336310).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2018

Слідчий суддя