Ухвала

від 12.06.2018 по справі 757/7282/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ПП «ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХАРЧУВАННЯ» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, цінні папери які знаходяться на рахунках ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» (код ЄДРПОУ 36230520), яке використовує банківські рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 які відкриті у МИКОЛАЇВСЬКЕ РУ`ПРИВАТБАНК", М.МИКОЛАЇВ, МФО 326610.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ПП «ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХАРЧУВАННЯ» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що про підозру нікому із службових осіб підприємства не повідомлено, відомості про вказану юридичну особу. Як таку щодо якої здійснюється провадження, до ЄРДР не вносилось. Крім того, на думку апелянта, не відповідає вимогам КПК висновок слідчого судді про те, що грошові кошти, на які просить накласти арешт прокурор, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Відповідно до вимогст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000002176 від 07.07.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

07.02.2018 року постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42017000000002176 від 07.07.2017 речовим доказом.

12.02.2018 року прокурор відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме на грошові кошти та видаткові операції, цінні папери які знаходяться на рахунках ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» (код ЄДРПОУ 36230520), яке використовує банківські рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 які відкриті у МИКОЛАЇВСЬКЕ РУ`ПРИВАТБАНК", М.МИКОЛАЇВ, МФО 326610, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

12.02.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки директором ПП «ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХАРЧУВАННЯ» ОСОБА_7 в частині накладення арешту на майно цього підприємства, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на це майно колегією суддів не вирішується.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на майно, прокурорзазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимогст. 170 КПК Україниі прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положеньч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно довимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арештмайна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України є, на думку колегії суддів, необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами справи.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження,а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадженнязаходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 12.02.2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, цінні папери які знаходяться на рахунках ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» (код ЄДРПОУ 36230520), яке використовує банківські рахунки:НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 які відкриті у МИКОЛАЇВСЬКЕ РУ`ПРИВАТБАНК", М.МИКОЛАЇВ, МФО 326610, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ПП «ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХАРЧУВАННЯ» ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/1753 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1