Рішення

від 19.06.2018 по справі 904/2075/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018м. ДніпроСправа № 904/2075/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 2А; ідентифікаційний код 35110171)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул.Чорноморська, 2А; ідентифікаційний код 36161101)

про стягнення 90 990 грн. 00 коп.

Без представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1994/18 від 15.05.2018р.), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех Сервіс" 90 990 грн. 00 коп., що складає 54 594 грн. 00 коп. - заборгованості внаслідок непоставки вугілля антрацит 25-50 АО кількістю 15 тон, сплаченого відповідно до рахунку - фактури від 04.11.2016р. №СФ-0010336 та 36 396 грн. 00 коп. - заборгованості внаслідок непоставки вугілля антрацит 25-50 АО кількістю 10 тон, сплаченого відповідно до рахунку - фактури від 04.11.2016р. №СФ-0010337.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/2075/18, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 19.06.2018р.

Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, про необхідність надання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Миртех Сервіс", як постачальником було виставлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт", як одержувачу, - рахунок-фактуру від 04.11.2016р. №СФ-0010336 на оплату за вугілля антрацит 25-50 АО, кількістю – 15 тон на загальну суму 54 594 грн. 00 коп. та рахунок-фактуру від 04.11.2016р. №СФ-0010337 на оплату за вугілля антрацит 25-50 АО, кількістю – 10 тон на загальну суму 36 396 грн. 00 коп. (а.с.12, 14).

Як вбачається позивач на підставі виставлених рахунків-фактури перерахував відповідачу суму попередньої оплати у загальному розмірі 90 990 грн. 00 коп., про що свідчать платіжне доручення від 10.11.2016р. №2917 та платіжне доручення від 10.11.2016р. №2916 (а.с.13, 15).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання з поставки товару.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з непоставкою товару, позивачем на адресу відповідача було спрямовано лист-повідомлення від 06.04.2018р. №17/04-2018 про поставку вугілля антрациту 25-50 АО загально кількістю 25 тон або повернення 90 990 грн. 00 коп., в якому вимагає протягом 7 днів з дня направлення цієї вимоги здійснити поставку вугілля антрацит 25-50 АО загальною кількістю 25 тон за адресою: Запорізька область, с. Благовіщенка, вул. Шевченка, 8 або у разі неможливості поставки вугілля у цей же строк повернути отримані кошти у загальній сумі 90 990 грн. 00 коп. (а.с.16-17).

Вказаний лист був направлений відповідачу 06.04.2018р., про що свідчить фіскальний чек та поштовий опис вкладення (а.с.18).

Отже, відповідач повинен був поставити оплачений позивачем товар (з урахуванням поштового перебігу листа) до 18.04.2018р.

На момент розгляду справи доказів поставки позивачу товару відповідачем або доказів повернення йому перерахованої суми попередньої оплати у розмірі 90 990 грн. 00 коп. не надано.

За змістом частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позивач обґрунтовано вимагає від відповідача повернення йому перерахованої суми попередньої оплати у розмірі 90 990 грн. 00 коп.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у розмірі 1 762 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 129, 232, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Чорноморська, 2А; ідентифікаційний код 36161101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенський Зернопродукт" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 2А; ідентифікаційний код 35110171) 90 990 (дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн.. 00 коп. - заборгованості та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

19.06.2018