Рішення

від 14.06.2018 по справі 910/4631/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2018Справа № 910/4631/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4631/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС";

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТАР";

про розірвання договору оренди та стягнення 323 035,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Комісарова К.А., довіреність б/н від 05.04.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Валтар" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р. та стягнення 323035,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р. щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 238 136,32 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 27107,62 грн., 3% річних - 5522,00 грн., пеня - 52269,14 грн. Крім того, позивач просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р., у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2018р. відкрито провадження у справі №910/4631/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання по справі призначено на 17.05.2018р.

16.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням директора товариства у відрядженні.

Присутній у судовому засіданні 17.05.2018р. представник позивача позов підтримав та заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, відзив на позов не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. розгляд справи було відкладено на 31.05.2018р.

29.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача в засідання суду вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та відзив на позов не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018р. розгляд справи відкладено на 14.06.2018р.

12.06.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 14.06.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України , неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 17.05.2018р. від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.06.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2015р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 564, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування приміщення загальною площею 497,9 кв.м, що розташоване на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10, приміщення 9, а орендар зобов'язується прийняти це приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату після припинення цього договору повернути приміщення орендодавцеві в належному стані.

Відповідно до п. 1.2. договору, передача приміщення здійснюється на основі підписаного сторонами Акту прийому-передачі (Додаток №1 до договору).

У п. 2.1. договору зазначено, що об'єкт оренди відповідно до цього договору є приміщення з наступними характеристиками:

- об'єкт, що орендується, становить нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі, багатоповерхового житлового будинку (п. 2.1.1. договору);

- адреса: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10, приміщення 9 (п. 2.1.2. договору);

- загальна площа приміщення: 497,9 кв.м (п. 2.1.3. договору);

- балансова вартість приміщення: 2 658 977,00 грн. (п. 2.1.4. договору).

У п. 3.1. договору сторони погодили строк оренди приміщення на строк, який складає 5 календарних років, що складає 60 календарних місяців з моменту підписання сторонами даного договору, а саме з 02 червня 2015р., та закінчується 01 червня 2020р.

Згідно п. 4.1. договору, приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення цього договору.

Передача приміщення здійснюється за Aктом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в оренду (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.6. договору встановлено, що приміщення вважається повернутим орендодавцю в день підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення (Додаток №3 до договору). Орендодавець має право відмовитись від підписання Акту прийому-передачі та надати орендарю мотивовану відмову від приймання приміщення протягом 5 календарних днів з дня обстеження приміщення. Строк протягом, якого орендар повинен усунути вказані у мотивованій відмові недоліки, вказуються орендодавцем у письмовій вимозі до орендаря.

Відповідно до п. 6.1. договору, місячна орендна плата складає - 72,00 грн. (разом з ПДВ) за 1 (один) кв.м.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що після підписання даного договору та Акту прийому-передачі об'єкту оренди та протягом наступних 12 календарних місяців оренди приміщення, місячна орендна плата буде нараховуватися орендодавцем у розмірі - 50,00 грн. (разом з ПДВ).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що починаючи з 13 календарного місяця оренди та протягом наступних 12 календарних місяців оренди приміщення, місячна орендна плата буде нараховуватися орендодавцем у розмірі - 35,04 грн. (разом з ПДВ) за 1 (один) кв.м. Різниця від місячної орендної плати, що встановлена в п. 6.1. цього договору, буде зараховуватися орендарю в рахунок вартості проведеного ним ремонту (будівельних оздоблювальних робіт) приміщення.

Згідно п. 6.4. договору, починаючи з 25 календарного місяця оренди та до закінчення строк оренди приміщення, місячна орендна плата буде нараховуватися орендодавцем та буде застосовуватися в розмірі, визначеному пунктом 6.1 цього договору.

Орендна плата сплачується орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків щомісячно до 10 числа кожного місяця за поточний місяць, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або будь-яким шляхом, не забороненим законодавстві способом. У випадку, якщо зобов'язання по сплаті орендної плати виникає чи припиняється протягом (одного) календарного місяця, орендар сплачує за названий календарний місяць пропорцій частину місячної орендної плати. (п. 6.8. договору).

У п. 6.9. договору зазначено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання Акта приймання-передачі приміщення (Додаток №1 до договору) і закінчується у день підписання Акту прийому-передачі при поверненні приміщення (Додаток №3 до договору).

Пунктом 7.2.1. договору встановлено право орендодавця відмовитись від договору за умови суттєвого порушення орендарем даного договору, а також в зв'язку з порушенням орендарем його істотних умов, і розірвати даний договір у односторонньому порядку, повідомивши про це орендаря за 60 календарних днів.

У разі прострочення орендарем виконання грошового зобов'язання орендодавець має право вимагати від орендаря сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення (п. 12.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, він припиняє свою дію по закінченню строку, вказаного у п. 3.1. договору.

Договір може бути розірвано за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку у випадках суттєвого порушення орендарем умов даного договору з повідомлення про це орендаря за 60 календарних днів до фактичного припинення правовідносин (п. 10.2. договору).

На підставі укладеного договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове оплатне користування нежитлове приміщення №9, загальною площею 497,9 кв.м, що розташоване на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10, відповідно до акта прийому-передачі нерухомого майна від 02.06.2016р. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

20.02.2016р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р., відповідно до п. 1. якої сторони погодили в договорі оренди під терміном об'єкт ( приміщення ) по тексту договору оренди розуміється: нежиле приміщення під номером 9 , загальною площею 497,9 кв.м, та частина нежилого приміщення під номером 10 , орендованою площею 18,0 кв.м, що розташовані на першому поверсі жилого багатоповерхового будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, буд.10.

Частина нежилого приміщення під номером 10, орендованою площею 18,0 кв.м, що розташоване на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10, балансовою вартістю 96 127 гривень, передається орендарю на підставі акту приймання-передачі (Додаток №2 до даної додаткової угоди), що є невід'ємною частиною договору оренди (п. 2 додаткової угоди).

Згідно п. 3 додаткової угоди на частину нежилого приміщення під номером 10 (десять), орендованою площею 18,0 кв.м, розташованому на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10, за згодою сторін розповсюджуються всі умови та положення договору оренди з моменту його фактичної передачі орендарю.

У п. 4.1. додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни до п. 6.1. договору оренди, доповнивши його абзацом другим наступного змісту Місячна орендна плата за оренду частини нежитлового приміщення під під номером 10, орендованою площею 18,0 кв.м, що розташовані на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10, складає разом з ПДВ - 72,00 гривні за 1 (один) кв.м, та становить 1 296 грн. Початок нарахування та сплати вказаної орендної плати - 20.04.2016 року .

На підставі Додаткової угоди від 20.02.2016р., орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування частину нежилого приміщення під номером 10, орендованою площею 18,0 кв.м, що розташоване на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10 відповідно до акта прийому-передачі частини нежитлового приміщення від 20.02.2016р. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000083 від 07.06.2016р., № СФ-0000095 від 06.07.2016р., № СФ-0000125 від 03.08.2016р., № СФ-0000145 від 02.09.2016р., № СФ-0000157 від 06.10.2016р., № СФ-0000176 від 07.11.2016р., № СФ-0000193 від 07.12.2016р., № СФ-0000014 від 11.01.2017р., № СФ-0000037 від 06.02.2017р., № СФ-0000064 від 06.03.2017р., № СФ-0000090 від 04.04.2017р., № СФ-0000109 від 05.05.2017р., № СФ-0000127 від 06.06.2017р., № СФ-0000148 від 05.07.2017р., № СФ-0000164 від 03.08.2017р., № СФ-0000185 від 04.09.2017р., № СФ-0000192 від 02.10.2017р., № СФ-0000211 від 03.11.2017р., № СФ-0000230 від 04.12.2017р., № СФ-0000001 від 03.01.2018р., № СФ-0000017 від 05.02.2018р., № СФ-0000040 від 05.03.2018р.

Також, представниками сторін підписані та скріплені печатками Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 31.03.2018р., № ОУ-0000016 від 01.03.2018р., №ОУ-0000001 від 31.01.2018р., № ОУ-0001003 від 31.12.2017р., № ОУ-0000985 від 30.11.2017р., № ОУ-0000950 від 31.10.2017р., № ОУ-0000934 від 30.09.2017р., № ОУ-0000924 від 31.08.2017р., № ОУ-0000783 від 31.07.2017р., № ОУ-0000796 від 31.07.2017р., №ОУ-0000670 від 30.06.2017р., № ОУ-0000536 від 31.05.2017р., № ОУ-0000412 від 30.04.2017р., № ОУ-0000286 від 31.03.2017р., № ОУ-0000037 від 28.02.2017р., № ОУ-0000009 від 31.01.2017р.

02.08.2017р. позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості по орендній платі вих. № 17/08-02/2, у якій просив сплатити борг за договором у розмірі 91 429,60 грн. протягом 5 банківських днів з дати отримання вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем 03.08.2017р., однак залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за 01.01.2017р. - 31.12.2017р. заборгованість відповідача за договором становила 206 145,16 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів, оскільки виставлені рахунки оплачувались без дотримання встановлених строків. Окрім цього, відповідачем не було сплачено низку рахунків, а саме відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000164 від 03.08.2017р. сума боргу становить 3 284,40 грн.; рахунку-фактури № СФ-0000185 від 04.09.2017р. - 37 144,80 грн.; рахунку-фактури № СФ-0000192 від 02.10.2017р. - 37 144, 80 грн.; рахунку-фактури № СФ-0000211 від 03.11.2017р. - 40 140,58 грн.; рахунку-фактури № СФ-0000230 від 04.12.2017р. - 40 140,58 грн.; рахунку фактури № СФ-0000001 від 03.01.2018р. - 40 140,58 грн.; рахунку-фактури № СФ-0000017- 40 140,58 грн.

У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 238 136,32 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 27 107,62 грн., 3% річних - 5 522,00 грн., пеня - 52 269,14 грн. Крім того, позивач просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р., у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи, а саме актами прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.06.2015р. та від 20.02.2016р., підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення №9, загальною площею 497,9 кв.м., та частину нежилого приміщення під номером 10, орендованою площею 18,0 кв.м, що розташовані на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, село Чубинське, вул. Виставкова, будинок 10.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000083 від 07.06.2016р., № СФ-0000095 від 06.07.2016р., № СФ-0000125 від 03.08.2016р., № СФ-0000145 від 02.09.2016р., № СФ-0000157 від 06.10.2016р., № СФ-0000176 від 07.11.2016р., № СФ-0000193 від 07.12.2016р., № СФ-0000014 від 11.01.2017р., № СФ-0000037 від 06.02.2017р., № СФ-0000064 від 06.03.2017р., № СФ-0000090 від 04.04.2017р., № СФ-0000109 від 05.05.2017р., № СФ-0000127 від 06.06.2017р., № СФ-0000148 від 05.07.2017р., № СФ-0000164 від 03.08.2017р., №СФ-0000185 від 04.09.2017р., № СФ-0000192 від 02.10.2017р., № СФ-0000211 від 03.11.2017р., № СФ-0000230 від 04.12.2017р., № СФ-0000001 від 03.01.2018р., № СФ-0000017 від 05.02.2018р., № СФ-0000040 від 05.03.2018р.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 6.8. договору, строк оплати зазначених вище рахунків-фактури є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів згідно виставлених рахунків, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість в сумі 238 136,32 грн., а саме за рахунком-фактурою № СФ-0000164 від 03.08.2017р. сума боргу становить - 3 284,40 грн.; за рахунком-фактурою № СФ-0000185 від 04.09.2017р. - 37 144,80 грн.; за рахунком-фактурою № СФ-0000192 від 02.10.2017р. - 37 144, 80 грн.; за рахунком-фактурою № СФ-0000211 від 03.11.2017р. - 40 140,58 грн.; за рахунком-фактурою № СФ-0000230 від 04.12.2017р. - 40 140,58 грн.; за рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 03.01.2018р. - 40 140,58 грн.; за рахунком-фактурою № СФ-0000017 від 05.02.2018р. - 40 140,58 грн.

Факт отримання вказаних рахунків-фактури підтверджується підписаними представника сторін та скріпленими печатками підприємств Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 01.03.2018р., № ОУ-0000001 від 31.01.2018р., № ОУ-0001003 від 31.12.2017р., № ОУ-0000985 від 30.11.2017р., № ОУ-0000950 від 31.10.2017р., № ОУ-0000934 від 30.09.2017р., № ОУ-0000924 від 31.08.2017р.

Факт отримання інших рахунків-фактури підтверджується оплатами їх відповідачем.

Також, відповідачем не надано суду доказів які б спростовували наявність заборгованості по орендних платежах.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 238 136,32 грн. боргу зі сплати орендних плати обґрунтована та підлягає задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів.

У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором зі сплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення з останнього інфляційні втрати в сумі 27 107,62 грн., 3% річних - 5 522,00 грн., пеня - 52 269,14 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі, заявленому позивачем, а саме 5 522,00 грн.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць ; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки нарахування здійснювалось за кожний день прострочення виконання зобов'язання, а не в середньому на місяць.

Суд здійснив перерахунок сум інфляційних втрат за визначений позивачем період з урахуванням приписів чинного законодавства та встановив, що їх розмір становить 23 347,49 грн.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 52 269,14 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на доведеність факту порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р., існують підстави для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 12.1. договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки (пені), визнав його невірним у визначенні періодів здійснення такого нарахування.

Так, позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нараховано пеню за порушення грошового зобов'язання щодо оплати рахунків-фактури № СФ-0000148 від 05.07.2017р., № СФ-0000164 від 03.08.2017р. за період, який перевищує шість місяців.

Таким чином, нарахування неустойки (пені) за рахунком-фактурою № СФ-0000148 від 05.07.2017р. здійснюється з 11.07.2017р. (дата виникнення заборгованості) по 11.01.2018р., № СФ-0000164 від 03.08.2017р. - з 11.08.2017р. по 11.02.2018р.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищенаведених періодів, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 52 058,14 грн. пені.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013р. у справі № 5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013р. у справі № 5023/4499/12.

З огляду на правову природу відносин оренди суд зазначає, що при укладанні договору оренди орендодавець, перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору, в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено судом, у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендних платежів згідно договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р. за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р. протягом семи місяців підряд період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, а також значний розмір заборгованості (238 136,32 грн.) відповідача зі сплати орендної плати за вказаний період, свідчить про невиконання ТОВ "ВАЛТАР" своїх договірних зобов'язань, істотне порушення товариством умов договору та позбавлення позивача, як орендодавця, того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.

Відтак, враховуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що наявні підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р., а відповідні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 02.06.2015р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТАР" та товариством з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС", посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 564.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТАР" (01030, м. Київ, вулиця Пирогова, будинок 2/37; код ЄДРПОУ 38871816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" (08321, Київська обл., Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Виставкова, будинок 8, приміщення 5; код ЄДРПОУ 34187924) заборгованість в сумі 238 136, грн. 32 коп., пеню в сумі 52 058 грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 23 347 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 5 522,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 547 грн. 96 коп.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.06.2018р.

СуддяА.І. Привалов