Рішення

від 18.06.2018 по справі 910/5899/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2018Справа № 910/5899/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармастор

до Управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення заборгованості, пені та процентів за Договором, внаслідок не виконання грошового зобов'язання в розмірі 474 685,29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Вітюк В.А., довіреність б/н від 03.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармастор звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості, пені та процентів за Договором, внаслідок невиконання грошового зобов'язання в розмірі 474 685,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 13 від 10.05.2017 про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

23.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2018.

12.06.2018 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, до якого долучено відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги позивача.

Означений відзив відповідача підписаний представником - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності б/н від 11.06.2018, виданої Управлінням охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до якої, у ОСОБА_2 наявне право, зокрема визнання позову повністю або частково.

18.06.2018 представником позивача подано клопотання про надання строку для надання відповіді на відзив, яке позивачем, у судовому засіданні 18.06.2018 не підтримано.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2017 року між Управлінням охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - сторона 1, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармастор (далі - сторона 2, позивач) укладено Договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 13 (далі - Договір), за умовами якого, сторона 1 відшкодовує стороні 2 витрати, понесені останньою у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 № 863 Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів .

Відповідно до п. 1.2 Договору, відпуск лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню буде відбуватися за рецептами лікарів виписаних наступними закладами охорони здоров'я: Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Святошинського району м. Києва, Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Святошинського району м. Києва, Комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Святошинського району м. Києва, підпорядкованими стороні - 1, за місцем надання медичної рецептури допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми № 1, в аптечних закладах за адресами зазначеними у Додатку 1.

Згідно з п. 2.1.1 Договору сторона-1 зобов'язана в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодовуванню (далі - звіт) згідно форми встановленої у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 № 152 Про забезпечення доступної лікарських засобів (далі - Порядок відшкодування лікарських засобів) та при наявності фінансування, відшкодовує витрати стороні 2, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів.

У відповідності до п. 2.2.1 та 2.2.7 Договору сторона-2 зобов'язана забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я зазначених у пунктів 1.2 цього Договору та подавати звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1-го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця.

За умовами п. 3.1 Договору сторона-1 зобов'язується відшкодовувати стороні 2 витрати, понесені останньою в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1 відповідно до поданих звітів та при наявності фінансування.

Пунктом 3.2 Договору обумовлено, що відшкодування в звіті суми здійснюється стороною 1 протягом 5 днів з моменту надання стороною 2 такого звіту при наявності фінансування.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за відпущені лікарські засоби здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідних бюджетних асигнувань.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 (п. 6.1 Договору).

Як зазначає ТОВ Фармастор , у період з 16.11.2017 по 06.12.2017 позивачем відпущено лікарських засобів на загальну суму 500 879,33 грн., що підтверджується наданими відповідачу звітами, однак, всупереч положенням чинного законодавства та умов укладеного Договору, витрати, понесені позивачем внаслідок відпуску лікарських засобів на виконання умов Договору, відповідачем у повному обсязі не були відшкодовані, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 398 657,90 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктами 1,6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України Про забезпечення доступності лікарських засобів № 152 від 17.03.2017 затверджено Порядок відшкодування вартості лікарських засобів (далі - Порядок), який визначає механізм повного або часткового відшкодування вартості лікарських засобів під час амбулаторного лікування осіб, що страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальну астму, суб'єктам господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від форми власності та підпорядкування, аптечні заклади яких розташовані в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2 Порядку, для здійснення відпуску лікарських засобів, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню (далі - лікарські засоби), суб'єкти господарювання звертаються до розпорядників бюджетних коштів із заявою про укладення договору про відшкодування вартості лікарських засобів. Розпорядники бюджетних коштів, визначені рішеннями про відповідні бюджети згідно із законодавством, формують на підставі укладених договорів перелік суб'єктів господарювання, що здійснюють відпуск лікарських засобів. Формування зазначеного переліку здійснюється без надання преференцій окремим суб'єктам господарювання.

10 травня 2017 року між Управлінням охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармастор укладено Договір про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується № 13, за умовами якого, сторона 1 відшкодовує стороні 2 витрати, понесені останньою у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 № 863 Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів .

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 3 Порядку, суб'єкт господарювання складає звіт про відпущені лікарські засоби (далі - звіт) за формою згідно з додатком, в якому стосовно кожного лікарського засобу зазначаються дата та номер рецепта, на підставі якого здійснено відпуск лікарського засобу, його міжнародна непатентована та торгова назви, сила дії (дозування), форма випуску, кількість одиниць лікарської форми відповідної дози в упаковці, кількість відпущених упаковок, фактична роздрібна ціна реалізації упаковки, розмір відшкодування вартості лікарського засобу за упаковку, сума відшкодування, інформація про лікаря, що виписав рецепт, найменування закладу охорони здоров'я.

Суб'єкт господарювання подає звіт двічі на місяць, а саме - 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа, якщо 15 число припадає на вихідний) та першого робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця.

Звіт подається розпорядникам бюджетних коштів, визначених рішеннями про відповідні бюджети згідно із законодавством. Звіт подається в електронному вигляді відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" або в паперовому вигляді (таблиці додатково подаються в електронному форматі). Відшкодування вартості лікарських засобів у сумі, визначеній в Реєстрі лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, суб'єктові господарювання здійснюється за рахунок відповідної цільової субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам протягом п'яти робочих днів з дня надходження зазначеного звіту.

У відповідності до п. 2.2.1 та 2.2.7 Договору сторона-2 зобов'язана забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я зазначених у пунктів 1.2 цього Договору та подавати звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1-го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем були прийняті наступні звіти:

- звіт за період з 16.11.2017 по 30.11.2017 на суму 230 559,42 грн. отриманий відповідачем 13.12.2017;

- звіт за період з 16.11.2017 по 30.11.2017 на суму 97 485,78 грн., отриманий відповідачем 13.12.2017;

- звіт за період з 16.11.2017 по 30.11.2017 на суму 72 815,31 грн., отриманий відповідачем 13.12.2017;

- звіт за період з 16.11.2017 по 30.11.2017 на суму 24 895,63 грн., отриманий відповідачем 13.12.2017;

- звіт за період з 01.12.2017 по 06.12.2017 на суму 69 987,89 грн., отриманий відповідачем 18.12.2017;

- звіт за період з 01.12.2017 по 06.12.2017 на суму 4 069,44 грн., отриманий відповідачем 18.12.2017;

- звіт за період з 0.12.2017 по 06.12.2017 на суму 869,86 грн., отриманий відповідачем 18.12.2017;

- звіт за період з 01.12.2017 по 06.12.2017 на суму 196 грн., отриманий відповідачем 18.12.2017.

Таким чином, з огляду на прийняті без зауважень відповідачем звіти, позивачем на виконання умов Договору було відпущено лікарських засобів на загальну суму 500 879,33 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами п. 3.1 Договору сторона-1 зобов'язується відшкодовувати стороні-2 витрати, понесені останньою в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1 відповідно до поданих звітів та при наявності фінансування.

Пунктом 3.2 Договору обумовлено, що відшкодування в звіті суми здійснюється стороною 1 протягом 5 днів з моменту надання стороною-2 такого звіту при наявності фінансування.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за відпущені лікарські засоби здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідних бюджетних асигнувань.

Однак, відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Положенням ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином. частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд також враховує, що відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, отримання бюджетного фінансування , не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття термін передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

При цьому, як зазначає позивач, відповідачем було сплачено на виконання умов Договору 102 221,43 грн., в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування витрат позивача на відпуск лікарських засобів у розмірі 323 534,71 грн.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження відшкодування відповідачем на користь позивача всієї суми, на яку позивачем у відповідності до умов Договору відпущено лікарських засобів, матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 398 657,90грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 49 113,36 грн., 3 % річних в розмірі 4 589,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 22 324,84 грн.

Так, відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у випадку порушення стороною 1 своїх зобов'язань, що не викликані обставинами, передбаченими розділом 5 цього Договору, сторона 1 сплачує стороні 2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 49 113,36 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 4 589,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 22 324,84 грн.

Відповідач поданим 12.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відзивом, визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03134, м. Київ, вулиця Симиренка, будинок 10; ідентифікаційний код: 37498583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармастор (04123, м. Київ, вул. Межова, будинок 18; ідентифікаційний код: 34048360) заборгованість в розмірі 398 657 (триста дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 90 коп., пеню в розмірі 49 113 (сорок дев'ять тисяч сто тринадцять) грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 4 589 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 19 коп., інфляційні втрати в розмірі 22 324 (двадцять дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 120 (сім тисяч сто двадцять) грн. 28 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.06.2018.

Суддя О.А. Грєхова