Рішення

від 14.06.2018 по справі 911/851/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/851/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" до Житлово-будівельного кооперативу "Перлина" про стягнення 274165,17 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 01.05.2018;

від відповідача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дарницький завод ЗБК" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Перлина" (дал - відповідач) 274165,17 грн, з яких: 228470,98 грн основної заборгованості та 45694,19 грн штрафу у вигляді 20% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 18/09-17 товарного бетону та залізобетонних виробів від 18.09.2017 в частині несвоєчасної сплати боргу за поставлений у 2017-2018 роках товар.

Ухвалою від 02.05.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання для її розгляду на 31.05.2018.

Ухвалою від 31.05.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.06.2018.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив про зміну назви позивача - з Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" на Акціонерне товариство "Дарницький завод ЗБК", з приводу чого до початку розгляду справи по суті подав до суду клопотання від 11.06.2018 про зміну назви позивача у справі.

До клопотання позивачем було додано копію Протоколу № 7 річних Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" від 20.04.2018, в якому зазначено, що по шостому питанню порядку денного зборами акціонерів було вирішено змінити тип товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство. Змінити найменування ПАТ "Дарницький завод ЗБК", у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства, на Акціонерне товариство "Дарницький завод ЗБК".

Суд встановив, що аналогічна назва позивача зазначена і в отриманому судом 14.06.2018 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № НОМЕР_1.

За ч.ч. 1, 3 ст. 90 ЦК України визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру, що відповідає приписам ч. 1 ст. 88 ЦК України, ч. 2 ст. 57 ГК України.

Враховуючи викладене, оскільки згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, з огляду на що відсутні ознаки реорганізації товариства, що виключає необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 52 ГПК України, господарський суд вважає за можливе замінити назву позивача у справі з ПАТ "Дарницький завод ЗБК" на Акціонерне товариство "Дарницький завод ЗБК".

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дарницький завод ЗБК" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Перлина" (покупець) був укладений договір поставки № 18/09-17 товарного бетону та залізобетонних виробів від 18.09.2017 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у встановлений строк передати у власність покупця товарний бетон та залізобетонні вироби (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.

За п. п. 1.2, 3.1 договору сторони погодили, що ціна та загальна кількість поставленого покупцю товару визначається у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) постачальника. Загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору товар постачається покупцю у строки, кількості та на умовах попередньо узгоджених з постачальником.

Передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (п. 6.7 договору).

Згідно з п. 7.5 договору постачання товару здійснюється за вільними цінами згідно ст. 190 Господарського кодексу України. Ціна товару, що постачається згідно цього договору, вказується постачальником у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактури.

Приписами п.п. 7.1 - 7.3 договору унормовано, що постачання товару покупцю здійснюється на умовах попередньої оплати всієї вартості товару.

Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.

Постачальник має право поставити товар покупцю на умовах відстрочення платежу. Під час поставки товару з відстроченням платежу покупець зобов'язується повністю розрахуватися з постачальником за отриманий товар у термін 15 (п'ятнадцять) робочих днів. Першим днем розрахунку покупця є день, наступний за днем отримання товару. Постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначено ст. 534 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного договору, протягом листопада 2017 - березня 2018 років позивачем на умовах відстрочення платежу було поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 289047,60 грн, що підтверджується накладними на товар: № 7/15810 від 01.11.2017 на суму 62607,90 грн, № 7/15926 від 03.11.2017 на суму 10380,24 грн, № 7/15927 від 06.11.2017 на суму 10380,24 грн, № 7/15946 від 07.11.2017 на суму 14800,30 грн, № 7/16153 від 08.11.2017 на суму 10380,24 грн, № 7/16210 від 10.11.2017 на суму 56041,72 грн, № 7/03151 від 03.03.2018 на суму 79474,30 грн, № 7/04072 від 22.03.2018 та № 7/04419 від 31.03.2018 на суму 41798,10 грн.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість суд встановив, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за товар у строки, визначені п. 7.3 договору, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 02.11.2017 - 25000,00 грн та 03.11.2017 - 35000,00 грн, а загалом 60000,00 грн, доказом чого банківська виписки по рахунку відповідача.

Частину боргу у розмірі 576,62 грн позивачем було зараховано в рахунок оплати відповідачем поставленого товару як залишкове сальдо від передоплати за товар, що існувала станом на 01.11.2017.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2017 між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за поставки товару, що були здійснені у 2017 році.

Іншим актом звіряння взаємних розрахунків від 25.03.2018 відповідач визнав заборгованість перед позивачем за поставку товару у березні 2018 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу за поставлений товар згідно з договору № 18/09-17 від 18.09.2017, однак, за даними позивача, остання була залишена відповідачем без письмової відповіді та задоволення.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача 228470,98 грн основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, визначених умовами договору № 18/09-17 від 18.09.2017, та обрахована наступним чином: 289047,60 грн (сума поставок) - 60000,00 грн (сума оплат) - 576,62 грн (залишкове сальдо станом на 01.11.2017).

Окрім боргу, позивач нарахував до стягнення з відповідача також 45694,19 грн 20% річних, які він називає штрафом.

Обгрунтовуючи право на стягнення такого виду неустойки як штраф, позивач посилається на приписи п. 8.3 договору, які, на його думку, передбачають можливість нарахування на суму боргу відповідача додатково 20% від загальної суми заборгованості.

Як зазначено в ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання.

Натомість суд встановив, що у п. 8.3 договору сторони передбачили відповідальність покупця перед постачальником за прострочення оплати товару, поставленого відповідно до п. 7.3 договору, у вигляді не штрафу, як помилково вважає позивач, а саме 20% річних, оскільки застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необгрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності (п. 2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки штраф не може нараховуватись за порушення грошового зобов'язання, що має місце в даній справі, зважаючи на те, що це суперечить правовій природі такого виду неустойки, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 45694,19 грн 20% штрафу у відповідності до п. 8.3 договору є фактично вимогою про стягнення 20% річних, обрахунок яких має здійснюватися за кожний день прострочення грошового зобов'язання в розрізі кожної накладної на поставку товару окремо.

Здійснивши перерахунок 20% річних по кожній накладній за період з моменту виникнення заборгованості по дату, що передувала зверненню позивача до суду - 24.04.2018, з урахуванням здійснених проплат, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума річних складає 9576,83 грн. У стягненні 36117,36 грн 20% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, заборгованість визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 238047,81 грн, з яких: 228470,98 грн основної заборгованості та 9576,83 грн 20% річних. У частині стягнення з відповідача 36117,36 грн 20% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Перлина" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Фельдмана, будинок 1, код ЄДРПОУ 41027042) на користь Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (02093, м.Київ, вулиця Бориспільська, будинок 11, код ЄДРПОУ 01373298): 228470 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят) гривень 98 копійок основної заборгованості, 9576 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) гривень 83 копійки 20% річних та 3570 (три тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 72 копійки судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 20.06.2018.

Суддя В.М. Антонова