ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.06.2018Справа № 910/3345/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМ СЕРВІС
до Товариства з обмеженою відповідальністю Альтура
про стягнення 1 505 269,22 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
від позивача: Петченко І.В. - за дов.;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРМ СЕРВІСЕС" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтура" (далі - відповідач) про стягнення 1 505 269, 22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки обладнання № 01112016 від 01.11.2016 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3345/18. Постановлено здійснювати розгляд справи № 910/3345/18 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.04.2018.
Представники сторін у судове засідання 26.04.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2018 підготовче засідання відкладено на 21.05.2018 року.
Представник відповідача у судове засідання 21.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018р., було закрито підготовче провадження та призначено справ №910/3345/18 до судового розгляду по суті на 06.06.2018р.
Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2018 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 06.06.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Так, частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судом на юридичну адресу останнього направлялись ухвали суду.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Разом з цим, частина 2 статті 178 у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи е вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 06.06.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ХЮННЕБЕК ФОРМ СЕРВЕС , правонаступником якого є ТОВ ФОРМ СЕРВІС (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альт ура (надалі відповідач, покупець) було укладено Договір поставки обладнання №01112016 (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник бере на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Обладнання, а саме: опалубка, будівельне риштування та ін. (надалі Товар), на умовах визначених в цьому Договорі.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що номенклатура, ціна, кількість та терміни поставки Товару, встановлюються в рахунках - фактурах постачальника, які складаються на підставі замовлення покупця. Сторони можуть погоджувати ціни, номенклатуру, кількість або інші умови поставки Товару в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару проводиться окремими партіями протягом терміну дії Договору на підставі погоджених сторонами замовлень покупця (п.2.2) та/або укладених сторонами специфікацій (п.2.3. Договору).
Сторони передбачили, що оплата товару здійснюється Покупцем у повному обсязі протягом 90 -та (дев'яноста) календарних днів з дати поставки Товару шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника сум, зазначених у рахунках - фактурах або в Специфікаціях на Товар.
Позивач на виконання договірних зобов'язань відвантажив покупцю будівельне обладнання на загальну суму 1 505 269,22 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна №ЛНА -000009 від 29.11.2016р. на суму 330 890,82грн.;
- видаткова накладна №ЛНА-000010 від 30.11.2016р. на суму 595 822,19 грн.;
- видаткова накладна №ЛНА-000002 від 14.02.2017р. на суму 110 482,08 грн.;
- видаткова накладна №ЛНА-000003 від 15.02.2017р. на суму 239 995,66 грн.;
- видаткова накладна №ЛНА-000005 від 16.02.2017р. на суму 228 078,47 грн.
Проте, відповідач належним чином не виконав взяті за Договором зобов'язання, вартість придбаного обладнання в повному обсязі не оплатив.
Таким чином, станом на 08.02.2018р. заборгованість відповідача становить 1 505 269,22грн.
Претензією з грошовими вимогами на суму 1 505 269,22 грн. вих. №02 від 08.02.2018р. позивач звернувся до відповідача, проте дана претензія залишена була без відповіді.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином виконано договірні зобов'язання в частині поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна №ЛНА -000009 від 29.11.2016р. на суму 330 890,82грн., видаткова накладна №ЛНА-000010 від 30.11.2016р. на суму 595 822,19 грн., видаткова накладна №ЛНА-000002 від 14.02.2017р. на суму 110 482,08 грн., видаткова накладна №ЛНА-000003 від 15.02.2017р. на суму 239 995,66 грн., видаткова накладна №ЛНА-000005 від 16.02.2017р. на суму 228 078,47 грн.
Таким чином, відповідач прийняв поставлений позивачем товар, однак в обумовлені Договором строки не сплатив повністю його вартість, відповідно виник борг, який на момент звернення позивача до суду з позовною заяву становив 1 505 269,22 грн.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, факт порушення відповідачем умов Договору в частині строків оплати отриманого товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 505 269,22грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково за розрахунком суду.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альтура (код ЄДРПОУ 37867112, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, (Картвелішвілі), 7/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМ СЕРВІСЕС (код ЄДРПОУ 33601363, місцезнаходження: 03179, м. Київ, Брест - Литовське шосе, буд 8-А, р/р №26001656171400 в ПАТ УКРСИББАНК в м. Києві, МФО 351005) 1 505 269, 22 грн. (один мільйон п'ятсот п'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 22 коп.) - заборгованості за Договором поставки обладнання №01112016 від 01.11.2016р., 22 579,05грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 05 коп.) - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2018року.
Суддя М.Є. Літвінова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.06.2018 |
Оприлюднено | 20.06.2018 |
Номер документу | 74780203 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Літвінова М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні