Рішення

від 20.06.2018 по справі 912/714/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуСправа № 912/714/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у судовому засіданні матеріали справи № 912/714/18

за позовом: приватного підприємства "Прогрес ТВВ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком"

про стягнення 244 740,00 грн.

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява приватного підприємства "Прогрес ТВВ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлену продукцію в розмірі 187500,00 грн. та пені в розмірі 57240,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2018 відкрито провадження у справі №912/714/18; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.04.2018; встановлено строк для подання сторонами заяв по суті справи.

Згідно ухвали суду від 29.03.2018 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Ухвалою суду від 26.04.2018 задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача; з ініціативи суду продовжено строк для подання відповідачем відзиву на позов; підготовче засідання відкладено на 21.05.2018.

У підготовчому засіданні 21.05.2018 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання; з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; з ініціативи суду продовжено встановлений судом процесуальний строк для подання відповідачем письмового відзиву на позов та процесуальний строк, встановлений господарським судом, для надання позивачем відповіді на відзив відповідача; підготовче засідання у справі відкладено на 11.06.2018, про що поставлено ухвалу.

Згідно ухвали суду від 11.06.2018 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.06.2018 судом виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали від 11.06.2018 в частині зазначення дати судового розгляду справи; другий абзац резолютивної частини ухвали від 11.06.2018 у даній справі викладено в наступній редакції: "Справу № 912/714/18 призначити до судового розгляду по суті на 20.06.2018 об 11 год. 00 хв.".

У судовому засіданні 20.06.2018 представники сторін участі не брали, хоча сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті.

Так, господарським судом у відповідності до вимог процесуального закону направлено на адреси приватного підприємства "Прогрес ТВВ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" копії ухвал суду від 11.06.2018 та від 12.06.2018, а також передано телефонограми, за змістом яких позивача і відповідача повідомлено про дату час та місце судового розгляду справи (а.с. 78-79).

Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" своїм правом на подання відзиву не скористалось, у зв'язку з чим господарський суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши докази, господарський суд встановив наступні обставини.

22.05.2017 між приватним підприємством "Прогрес ТВВ" (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" (далі - Покупець) укладено договір № 22/05-2 (далі - Договір, а.с. 36-38), відповідно до умов п. 1.1. якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити належний Продавцю товар.

Кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при завантаженні на складі Продавця (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 3.2. - 3.3. Договору, товар поставляється автотранспортом на умовах EXW, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 і умовами цього Договору, всі витрати при завантаженні транспорту здійснюються за рахунок Продавця. При поставці товару Продавець повинен у товарно-транспортній накладній на кожний автомобіль зазначити вантажоотримувача ТОВ "Хімагроком". Право власності та всі ризики, пов'язані з товаром, переходять від Продавця до Покупця в момент підписання Покупцем накладної, за якою передається товар. Покупець має право самостійно визначити місце поставки товару в межах умов, вказаних в цьому пункті.

Пунктами 4.4., 5.1. Договору передбачено, що загальна вартість Договору складає загальна сума цін товару, поставленого за Договором протягом його дії; оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на протязі трьох банківських днів з моменту його отримання.

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому різі до повного виконання сторонами його умов (п. 11.6. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця та Покупця, скріплений круглими печатками сторін.

Шляхом підписання Специфікації від 22.05.2017 № 22/05-2 до Договору сторони погодили поставку сої за ціною 11700 грн. за одиницю з ПДВ (а.с. 39).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної від 25.05.2017 № 103307 та накладної від 25.05.2017 № 13, Продавцем поставлено, а Покупцем товар - сою в кількості 25 т на загальну суму 292 500,00 грн. (а.с. 40-41).

З метою здійснення відповідачем оплати за отриманий на підставі Договору товар, позивачем виставлено Покупцю рахунок від 25.05.2017 № 3 на суму 292500,00 грн. (а.с. 42).

Відповідно до виписок з рахунку позивача, відповідачем з посиланням на виставлений Продавцем рахунок від 25.05.2017 № 3, здійснено часткові оплати за поставлений товар, а саме: 29.05.2017 відповідачем сплачено 50000,00 грн., 26.06.2017 - 35000,00 грн., 06.07.2017 - 20000,00 грн., загалом - 105000,00 грн.

Разом з тим, решту заборгованості за отриманий на підставі Договору товар в сумі 187500,00 грн. (292500,00 грн. - 105000,00 грн. = 187500,00 грн.) відповідач не сплатив.

10.10.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 37, згідно якої просив здійснити оплату заборгованості за Договором в сумі 187500,00 грн. (а.с. 44).

Зазначену претензію відповідачем отримано 17.11.2017 (а.с. 45), однак, відповіді на неї не надано, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач заборгованість за Договором не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором в сумі 187500,00 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, господарським судом враховано, що хоча накладна від 25.05.2017 № 13 і не містить підпису повноважної особи Покупця про отримання товару, зазначений факт відповідачем не заперечується, оскільки здійснюючи часткові оплати за сою, Покупець в призначенні платежу посилався саме на рахунок від 25.05.2017 № 3, виставлений Продавцем на підставі Договору.

Крім суми основної заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 57 240,00 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі порушення троків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до наданого до суду розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені за період з 29.05.2017 по 26.06.2017 на суму заборгованості 242500 грн. в розмірі 6790,00 грн., за період з 26.06.2017 по 06.07.2017 на суму заборгованості 207500,00 грн. в розмірі 2075,00 грн., за період з 06.07.2017 по 20.03.2018 на суму заборгованості 187500,00 грн. в розмірі 48375,00 грн. (а.с. 46).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду від 12.13.2014 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду від 12.13.2014 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Однак, здійснюючи розрахунок пред'явленої до стягнення суми пені, позивачем не враховано зазначені вище вимоги та роз'яснення.

З огляду на викладене та враховуючи, що передбачений Договором 0,1% пені за кожен день прострочення відповідачем грошового зобов'язання перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарським судом здійснено власний розрахунок пені у відповідності до зазначених вище вимог чинного законодавства.

Так, за розрахунком господарського суду, стягненню з відповідача підлягає пеня за прострочення останнім взятого на себе за Договором грошового зобов'язання за період з 29.05.2017 по 25.06.2017 на суму 242500,00 грн. в розмірі 4650,68 грн., за період з 26.06.2017 по 05.07.2017 на суму 207500,00 грн. в розмірі 1421,23 грн. та за період з 06.07.2017 по 29.11.2017 на суму 187500,00 грн. в розмірі 19227,74 грн., всього в розмірі 25299,65 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, в задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума сплаченого позивачем судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову стягненню з відповідача не підлягає, оскільки судом відмовлено позивачу в задоволенні зазначеної заяви, у зв'язку з її необґрунтованістю, про що постановлено відповідну ухвалу від 29.03.2018.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 38, ід. код 40526348, рахунки в банківських установах не відомі) на користь приватного підприємства "Прогрес ТВВ" (08646, Київська область, Васильківський район, с. Барахти, вул. Михайлівська, 55, ід. код 03753875, рахунки в банківських установах не відомі) основний борг за поставлену продукцію в розмірі 187500,00 грн., пеню в розмірі 25299,65 грн., всього в розмірі 212799,65 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3192,02 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: вул. Михайлівська, 55, с. Барахти, Васильківський район, Київська область, 08646;

відповідачу за адресою: вул. Шевченка, 38, м. Кропивницький, 25006.

Повне рішення складено 20.06.2018.

Суддя                                                                       Л.С. Вавренюк