Рішення

від 14.06.2018 по справі 916/681/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/681/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/681/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» (45400, м. Нововолинськ, вул.. Луцька, 20, код ЄДРПОУ 38131629)

до відповідача: Приватного підприємства «Профітранс» ( 67555, Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул.. Степова, 1А, код ЄДРПОУ 39975970)

про стягнення 7000 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №10/2018 від 25.05.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Профітранс» про стягнення 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортного обслуговування від 04.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2018р. провадження по справі №916/681/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням сторку зберігання» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

04.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» (Перевізник) та Приватного підприємства «Профітранс» (Замовник) було укладено Договір-замовлення на транспортне обслуговування.

За умовами Договору-замовлення Перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу, наданого 04.09.2017р. згідно умов Товарно-транспортної накладної (ТТН) від організації замовника послуг перевезення товару з м. Одеси до м. Києва відповідно до адрес, вказаних в ТТН, а Замовник зобов'язався оплатити надані Перевізником послуги у розмірі 7 000грн. в строк 1-3 дні з дня отримання оригіналів документів.

Послуги з перевезення здійснюються автомобілем SCANIA R400, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом за реєстраційним номером АС 0213 ХР.

За посиланнями позивача на підставі укладено Договору-замовлення на транспортне обслуговування від 04.09.2018р., відповідач організував перевезення вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю САН ТЕХ РАЙ на замовлення Приватного підприємства ТВК СИСТЕМ з м. Одеси (Одеської області ) до м. Київ.

Позивач вказує, що на виконання умов договору 04.09.2017р. згідно Товарно-транспортної накладної №ФВ-04754 ним була належним чином надана послуга з перевезення вантажу згідно умов Договору-замовлення, що підтверджується штампами та підписами вантажовідправника та вантажоодержувача.

07.10.2017р. позивач направив на адресу Приватного підприємства «Профітранс» акт наданих послуг, ТТН №ФВ-04754 від 04.09.2017р., рахунок на оплату №535 від 05.09.2017р.

14.11.2017р. відповідач отримав відповідні документи, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення №4540301884787.

За посиланнями позивача у відповідно до умов Договору-замовлення від 04.09.2017р., відповідач мав оплатити послуги, надані на підставі вищезазначеного договору протягом 1-3 днів (до 17.11.2017р.).

Проте в порушення умов договору оплата за надані послуги відповідачем здійснена не була.

11.12.207р. в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором-замовленням, позивач направив на адресу відповідач претензію від 06.12.2017р. за №154/12 , з вимогою в триденний строк з моменту отримання претензії сплатити наявну за договором - замовленням заборгованість в розмірі 7000грн.

16.12.2017р. позивач повторно направив на адресу відповідач претензію від 13.12.2017р. за №159/12 , з вимогою в триденний строк з моменту отримання претензії сплатити наявну за договором - замовленням заборгованість в розмірі 7000грн.

Проте відповідні претензії, відповідачем отримані не були, та повернулись на адресу позивача з відміткою „закінченням терміну зберігання» .

В подальшому, позивачем 02.02.2018р. повторно було направлено на адресу відповідача оригінали Актів наданих послуг №810 від 05.09.2017р. за підписом позивача, договір-замовлення на транспортне обслуговування, ТТН №ФВ-04754 від 04.09.2017р., рахунок на оплату №535 від 05.09.2017р.. Відповідні документи були отримані відповідачем 16.02.2018р. що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, повторним листом вимогою про повернення актів на оплату послуг за вих. №15/03/18 від 20.03.2018р. позивач просив повернути на його адресу акти виконаних робіт, проте зазначений лис був залишений відповідачем без реагування.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, 04.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» та Приватного підприємства «Профітранс» було укладено Договір-замовлення на транспортне обслуговування, за умовами якого Перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу, наданого 04.09.2017р. згідно умов Товарно-транспортної накладної (ТТН) від організації замовника послуг перевезення товару з м. Одеси до м. Києва відповідно до адрес, вказаних в ТТН, а Замовник зобов'язався оплатити надані Перевізником послуги у розмірі 7 000грн. в строк 1-3 дні з дня отримання оригіналів документів.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 909 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як вказує позивач, на виконання умов договору 04.09.2017р. згідно товарно-транспортної накладної №ФВ-04754 ним була належним чином надана послуга з перевезення вантажу згідно умов Договору-замовлення, що підтверджується штампами та підписами вантажовідправника та вантажоодержувача.

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В той же час, як вбачається з відповідної товарно-транспортної накладної №ФВ-04754 від 04.09.2017р. , вантажовідправником є ТОВ САН ТЕХ РАЙ , а вантажоодержувачем - ПП ТВК СИСТЕМ .

Згідно статті 1 Правил, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка

подає перевізнику вантаж для перевезення, а вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Отже з наданої товарно-транспортної накладної, та з урахуванням відсутності підписаного між позивачем та відповдіача акту виконаних робіт вбачається, що позивачем були надані послуги з перевезення вантажу ТОВ САН ТЕХ РАЙ .

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено та не надано до суд доказів на підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу за Договір-замовленням від 04.09.2017р. саме Приватному підприємству «Профітранс» .

Більш того позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження своїх посилань, щодо факту організації відповідачем перевезення вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю САН ТЕХ РАЙ на замовлення Приватного підприємства ТВК СИСТЕМ

На посилань позивача щодо факту зазначення у договорі та ТТН однакового номеру автотранспортного засобу суд ставиться критично, оскільки на думку суду зазначене може свідчити лише про надання позивачем послуг з транспортного обслуговування однаковим автотранспортним засобом.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» є необґрунтовані, належними та допустимими докази не підтверджуються, а тому задоволеною не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» (45400, м. Нововолинськ, вул.. Луцька, 20, код ЄДРПОУ 38131629) до Приватного підприємства «Профітранс» ( 67555, Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул.. Степова, 1А, код ЄДРПОУ 39975970) про стягнення 7000 грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронологістик» (45400, м. Нововолинськ, вул.. Луцька, 20, код ЄДРПОУ 38131629).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 червня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна