Рішення

від 20.06.2018 по справі 917/599/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 Справа № 917/599/18

м. Полтава

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» , вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36020

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦУМІК» , вул. Котляревського, 10, м. Полтава, 36000

про стягнення 2285,53 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 2285,53 грн. за договором на експлуатацію складових газорозподільної системи № 10-20/173Е/17 від 23.01.2017 року, з яких: 1698,20 грн. основний борг, 413,73 грн. пеня, 42,72 грн. 3% річних, 130,88 грн. інфляційних нарахувань.

За ухвалою від 29.05.2018 року в цій справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент розгляду справи в суді відповідач оплату вартості виконаних позивачем робіт за договором № 10-20/173Е/17 від 23.01.2017 року здійснив частково, порушив строки виконання зобов'язань.

Учасники процесу в підготовче засідання не з'явились, ухвала суду від 29.05.2018 року надсилалась учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

За ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 29.05.2018 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 18-19), повернулась до суду із відміткою поштового працівника «за закінченням встановленого строку зберігання» . Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки представники сторін в судове засідання 19.06.2018 року не з'явились, відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення - 20.06.2018 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЦУМІК" як Замовником та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» як Виконавцем укладено договір на експлуатацію складових газорозподільної системи № 10-20/173Е/17 від 23.01.2017 року (далі -Договір, а.с. 13), згідно якого Замовник передає Виконавцю в експлуатацію складові газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж Виконавця, який є Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовується для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи Замовника (п.1 розділу І Договору).

Відповідно до п. 1 розділу II Договору, вартість послуг (робіт) визначається Сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються Виконавцем Замовнику, та становить 2598,29 грн., в тому числі, податок на додану вартість 433,05 грн.

Пунктом 2 розділу II Договору визначено, що Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта Замовника, зазначену в пункті, 1 цього розділу, на поточний рахунок Виконавця з урахуванням податку на додану вартість.

Фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюється щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається Виконавцем на розгляд Замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 10 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта Виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта (п. 4 розділу ІІ Договору).

Пунктом 5 розділу ІІ Договору визначено, що остаточний розрахунок за послуги (роботи), визначені пунктом 3 цього розділу, а також за надання додаткових послуг (робіт) власнику, пов'язаних з експлуатацією об'єкта, здійснюється не пізніше 5 календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка Виконавця.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 2598,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 173Е/6/17/ХХ від 16.06.2017 року на суму 1534,38 грн. та № 173Е/10/17/ХХ від 17.10.2017 року на суму 1063,82 грн. (а.с.11-12).

Роботи були прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його представника на зазначених актах.

Оплату за виконані позивачем роботи відповідач здійснив частково в сумі 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 69 від 04.09.2017 року на суму 600,00 грн., № 85 від 30.10.2017 року на суму 300,00 грн. (а.с. 15).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем оплати виконаних робіт за договором на експлуатацію складових газорозподільної системи № 10-20/173Е/17 від 23.01.2017 року в сумі 1698,20 грн. (2598,20 грн. - 900,00 грн.).

Також, за прострочення виконання зобов'язання відповідач заявив до стягнення з відповідача 413,73 грн. пені, передбаченої п. 2 розділу V Договору, 42,72 грн. 3% річних, 130,88 грн. інфляційних втрат.

Суд при вирішенні спору виходить із того, що спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт за договором.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В підтвердження факту надання послуг на загальну суму 2598,20 грн. позивач надав акти приймання виконаних робіт № 173Е/6/17/ХХ від 16.06.2017 року на суму 1534,38 грн. та № 173Е/10/17/ХХ від 17.10.2017 року на суму 1063,82 грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості робіт в сумі 900,00 грн., позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 1698,20 грн. підлягають задоволенню.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами п. 5 розділу V Договору визначено, що остаточний розрахунок за послуги (роботи), визначені пунктом 3 цього розділу, а також за надання додаткових послуг (робіт) власнику, пов'язаних з експлуатацією об'єкта, здійснюється не пізніше 5 календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка Виконавця.

Згідно п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2014 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, за актом приймання виконаних робіт № 173Е/6/17/ХХ від 16.06.2017 року на суму 1534,38 грн. прострочення виконання зобов'язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 22.06.2017 року та за актом № 173Е/10/17/ХХ від 17.10.2017 року на суму 1063,82 грн. з 22.10.2017 року.

22.10.2017 року припадає на вихідний день (неділя).

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто за актом від 17.10.2017 року останнім днем виконання грошового зобов'язання є 23.10.2017 року, відповідно розрахунок штрафних санкцій має розпочинатись з 24.10.2017 року.

Відповідно до ОСОБА_1 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору (п. 2 розділ V) передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг (робіт) Виконавця Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожнен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 413,73 грн. пені за період з 22.06.2017 року по 21.05.2018 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ОСОБА_1 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При перевірці правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем перевищено межі цього строку.

Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що до стягнення підлягає 300,29 грн. пені, розмір та період нарахування якої відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, ОСОБА_1 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. В іншій частині вимог про стягнення пені у позові відмовляється.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивач заявив до стягнення 42,72 грн. 3% річних та 130,88 грн. інфляційних втрат.

Судом було здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є правомірними в сумі 42,63 грн. , інфляційних втрат - в сумі 130,47 грн., в іншій частині відхиляються за їх безпідставністю.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснений за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_1" та залучений до матеріалів справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 1698,20 грн. основного боргу, 300,29 грн. пені, 42,63 грн. 3% річних, 130,47 грн. інфляційних нарахувань із покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦУМІК» (вул. Котляревського, 10, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 33964628) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03351912) - 1698,20 грн. основного боргу, 300,29 грн. пені, 42,63 грн. 3% річних, 130,47 грн. інфляційних нарахувань; 1674,16 грн. витрат по сплаті судового збору .

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.