Постанова

від 20.06.2018 по справі 5017/1777/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 5017/1777/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився,

від відділу ДВС - не зв'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»

на ухвалу господарського суду Одеської області, постановлену 07.05.2018 о 14:40 год., суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 11.05.2018

у справі № 5017/1777/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узбережжя-Сервіс»

за участю головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області

про стягнення 27807,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ (далі ТОВ ІНФОКС ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узбережжя-Сервіс» (далі ТОВ Узбережжя-Сервіс ) про стягнення 27807,53 грн. за послуги водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2012 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на корить позивача 27807,53 грн. основного боргу та 1609 грн. витрат по сплаті судового збору.

14.09.2012 місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

29.05.2017 позивач звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дубліката наказу господарського суду.

Заява мотивована наступним.

Позивач на підставі рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2012 та виданого на його виконання наказу від 14.09.2012, звернувся 15.02.2013 до відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області з заявою про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить відповідна відмітка відділу ДВС на примірнику заяви про відкриття виконавчого провадження філії " ІНФОКСВОДОКАНАЛ".

20.03.2013 головним державним виконавцем ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області Захаровою Б.Ю. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №36719313).

Заявник зазначив, що позивачем була направлена заява до Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із запитом про хід виконавчого провадження, на яку 07.03.2017 було отримано відповідь про те, що зазначений судовий наказ на виконанні не перебуває, а також копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.05.2013.

Позивачем втрачено оригіналу наказу господарського суду Одеської області № 5017/1777/2012 від 14.09.2012. На підтвердження чого, заявником надано довідку, складену першим заступником директора та головним бухгалтером ТОВ ІНФОКС № 2402-04 від 25.05.2017 в якій зазначено, що оригінал вищезазначеного наказу втрачено та станом на 16.05.2017 не пред'явлено до виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2017 у задоволенні заяви ТОВ ІНФОКС про поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання відмовлено.

Вищезазначена ухвала суду мотивована тим, що заявником не вказано обставин та не надано належних доказів, які б обґрунтовували поважність причин пропуску строкудля пред'явлення судового наказу до виконання.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 05.07.2018, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ІНФОКС про поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання.

Апеляційний господарський суд зазначив, що стягувач на протязі більш ніж чотирьох років не вчиняв будь-яких дій щодо з'ясування ходу виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 14.09.2012 та не скористався своїм правом щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Одеської області №5017/1777 від 14.09.2012 було відкрито 20.02.2013 та як вбачається з листа відділу ДВС від 20.02.2013, позивач був обізнаний про винесення означеної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте ТОВ "ІНФОКС" звернулось до відділу ДВС із запитом щодо виконання наказу суду лише у листопаді 2016 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягувачем не доведена належними та допустимими доказами поважність причини пропуску ТОВ ІНФОКС строку для пред'явлення наказу до виконання, а наведені позивачем причини для поновлення цього строку є необґрунтованими та не такими, що не залежали від волі самого заявника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Не погодившись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, якою залишена без змін ухвала господарського суду Одеської області від 05.07.2018 про відмову у задоволенні заяви ТОВ ІНФОКС про поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017 касаційну скаргу ТОВ ІНФОКС задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 та ухвалу господарського суду Одеської області від 05.07.2017 року (щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання) скасовано, справу № 5017/1777/2012 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий господарський суд в постанові від 02.11.2017 зазначив наступне.

Попередні судові інстанції, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не з'ясували якими доказами підтверджуються обставини направлення державною виконавчою службою постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, судами не перевірено обставин дотримання державним виконавцем порядку, передбаченого ч. 2 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" для засвідчення підстав повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому для повного та всебічного з'ясування зазначених обставин суду слід було обговорити питання залучення відділу ДВС до участі у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2018 у задоволенні заяви ТОВ ІНФОКС в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №5017/1777/2017 відмовлено.

Вищезазначена ухвала суду мотивована наступним.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 02.11.2017 року, судом першої інстанції при призначенні заяви до розгляду ухвалою суду від 26.04.2018 року залучено до участі у справі головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 та зобов'язано останню надати для огляду в судовому засіданні оригінал виконавчого провадження ВП № 36719313 та належним чином посвідчену копію виконавчого провадження ВП № 36719313 для залучення їх до матеріалів справи.

Відділом ДВС вимоги ухвали суду від 26.04.2017 не виконані, тому суд позбавлений можливості встановити наявність/відсутність у виконавчому провадженні ВП № 36719313 актів, складених державним виконавцем, про наявність обставин, зазначених у частині першій ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", що стали підставою для повернення стягувачу виконавчого документа.

Суд зазначив, що в даному провадженні не ставиться під сумнів правомірність дій відділу ДВС стосовно повернення стягувачу виконавчого документа та прийняття відповідної постанови від 22.05.2013 року.

Натомість, самим заявником ТОВ "ІНФОКС" не надано жодних доказів на підтвердження обставин направлення державною виконавчою службою постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Разом з тим, стягувач вправі на підставі Закону України Про виконавче провадження знайомитися із матеріалами виконавчого провадження.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені ТОВ "ІНФОКС" причини для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання не є обґрунтованими та такими, що не залежали від волі самого заявника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ ІНФОКС звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

ТОВ "ІНФОКС" у заяві від 25.05.2017 №2400-04 були викладені факти, які підтверджують, що наказ був втрачений не з вини заявника. Інформація про те, що вказаний судовий наказ відсутній на виконанні у відділу ДВС була отримана представником позивача лише 07.03.2017.

Стягувач витратив багато часу на розшук зазначеного наказу господарського суду, який не приніс результатів, а факт надсилання на адресу заявника наказу господарського суду Одеської області від 14.09.2012 на виконання рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2012 у справі № 5017/1777/2012 про стягнення з ТОВ «Узбережжя-Сервіс» 27 807,53 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору Овідіопольским РВДВС не підтверджено.

ГПК України не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дубліката наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт його втрати.

Наказ від 14.09.2012 у справі № 5017/1777/2012 мав річний строк пред'явлення до виконання і з часу коли заявник дізнався про втрату судового наказу цей строк не закінчився. Новий строк пред'явлення зазначеного судового наказу до виконання відраховується, на думку апелянта, з наступного дня після його повернення стягувачу. Даний наказ господарського суду Одеської області до філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" не надходив, а тому, наступним днем, коли заявник дізнався, що відділом ДВС повернуто виконавчий документ є 08.03.2017.

Скаржник зазначає, що він звернувся до господарського суду Одеської області з відповідною заявою, яка є підставою для видачі дублікату наказу. Факт втрати наказу підтверджено, за твердженням апелянта, передбаченими ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), документами, а саме до заяви додано довідка про втрату наказу, доказ сплати судового збору за видачу дубліката судового наказу та докази відсутності вказаного виконавчого документу на виконанні в Овідіопольському РВДВС.

ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Кодекс не містить певних вимог до форми та змісту заяв із питань, пов'язаних з виконанням судових рішень та видачею дубліката судового наказу.

Скаржник зазначив, що підстав для визнання судового наказу від 14.09.2012 таким, що не підлягає виконанню не існує, оскільки рішення по справі №5017/1777/2012 набрало законної сили 14.09.2012 та не скасовано, ТОВ ІНФОКС є належним стягувачем, заява про видачу дублікату судового наказу подана до суду у річний строк з дати, коли заявник дізнався про втрату наказу, стягнення за судовим наказом, а також добровільне виконання рішення суду боржником - не відбулись і вини заявника в пропущенні строків пред'явлення виконавчого документа до виконання не має.

Пред'явлення судового наказу до виконання 15.02.2013, а також прийняття його до виконання (про що свідчить винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2013 ВП №36719313) перериває встановлені законом строки пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Стягувачем були надані докази, що наказ господарського суду Одеської області від 14.09.2012 № 5017/1777/2012 не виконувався органами Державної виконавчої служби, про що заявник дізнався лише 07.03.2017, що свідчить про поважність причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання, яка є незалежною від заявника.

З огляду на зміст ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За приписами ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції жодних доказів від відділу ДВС отримано не було, представник відділу в судове засідання не з'явився, проте повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином.

Тобто жодних змін стосовно документальних підтверджень направлення виконавчого документа стягувачу при розгляді справи не відбулося.

Апелянт вважає, що необхідно було продовжити строк розгляду справи та отримати від відділу ДВС документи виконавчого провадження ВП №39719313 для їх вивчення, проте судом першої інстанції не проведено всебічне, повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та відділу ДВС не надходили.

В судове засідання 20.06.2018 з'явився представник позивача, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву ТОВ ІНФОКС про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 14.09.2012 у справі № 5017/1777/2012 до виконання.

Представники відповідача та відділу ДВС в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

14.09.2012 місцевим господарським судом видано наказ № 5017/1777/2012 на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2012.

31.01.2013 позивач звернувся до відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області з заявою про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить відповідна відмітка відділу ДВС на примірнику заяви про відкриття виконавчого провадження філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ".

20.03.2013 головним державним виконавцем В ДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області Захаровою Б.Ю. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №36719313), про що було повідомлено стягувача.

22.05.2013 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в якій зазначено, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження встановлено, що згідно відповіді КП Овідіопольське РБТІ нерухоме майно не зареєстровано, згідно відповіді ВРЕВ ДАІ рухоме майно не зареєстровано, згідно відповіді з ДПІ у Овідіопольському районі є відкриті банківські рахунки, але коштів на рахунках недостатньо, частково списано з рахунку 1691,58 грн. Згідно відповіді Держкомзему у Овідіопольському районі за боржником земельні ділянки не зареєстровано. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відсутні. За адресою, вказаною у виконавчому документі згідно акту державного виконавця, майна боржника на яке можливо звернути стягнення з метою погашення боргу не виявлено, за адресою боржник відсутній. В рахунок погашення боргу перераховано 1510,53 грн., виконавчий збір 151,05 грн., витрати 30 грн. Залишок боргу складає 27906,50 грн.

Листом від 07.03.2017 Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби ГУ юстиції в Одеській області у відповідь на лист ТОВ "ІНФОКС" від 29.11.2016 повідомив, що у відділі на виконанні знаходилось виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №5017/1777/2012 виданого 14.09.2012 господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ "Узбережжя-Сервіс" 29417,03 грн. Одночасно зазначено, що 22.05.2013 виконавче провадження завершено на підстав п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ надіслано стягувану рекомендованим листом за адресою м. Одеса, вул. Басейна, 5 та на даний час вищезазначений виконавчий документ на виконанні відсутній.

Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлене статтею 329 ГПК України, відповідно до якої у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов'язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним порушено строк з поважних причин.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Судова колегія не погоджується з доводами скаржника про те, що лист відділу ДВС від 07.03.2017 може буди належним доказом того, що позивачем пропущено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, оскільки останній дізнався лише в березні 2017 році про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на дату видачі наказу) сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

З матеріалів справи вбачається, що стягувач на протязі більше чотирьох років не вчиняв будь-яких дій щодо з'ясування ходу виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 14.09.2012 та не скористався своїм правом щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Виконавче провадження було відкрито ще 20.02.2013 та, як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про винесення зазначеної постанови, проте із відповідним запитом про хід виконавчого провадження стягувач звернувся лише у листопаді 2016 року.

Позивачем також не зазначено обставин, які перешкоджали йому у цьому.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали на те, що в матеріалах справи не містяться докази надсилання Овідіопольским РВДВС на адресу заявника наказу господарського суду Одеської області від 14.09.2012.

Враховуючи викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з не повним, всебічним та об'єктивним встановленням всіх обставин справи, з огляду на ненадання відділом ДВС витребуваних документів виконавчого провадження ВП № 36719313 та не продовженням судом першої інстанції строку розгляду справи з метою їх отримання, судовою колегією до уваги не приймаються.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до ч. 2 ст. 329 ГПК України, суд розглядає таку заяву в межах десятиденного строку.

Господарським процесуальним кодексом України в редакції з 15.12.2017 не передбачено право суду продовжувати строк розгляд заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів направлення постанови ВП № 36719313 від 22.05.2013, судова колегія зазначає, що ТОВ ІНФОКС до судового засідання мав можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та надати необхідні докази суду.

Оскільки судом першої інстанції повно і об'єктивно досліджені матеріали справи, вірно застосовані норми процесуального права, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 07.05.2018 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі № 5017/1777/2012 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.06.2018.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна